ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
21 квітня 2016 р. Справа № 909/141/16
Господарський суд Івано-Франківської області у складі суддя Шкіндер П.А., секретар судового засідання Кучма І. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця",
пр. Карла Маркса, буд. 108,м. Дніпропетровськ,49602
вул. Тверська буд 5, м. Київ,03680
до відповідача: Публічне акціонерне товариство "Івано-Франківськцемент"
с. Ямниця, Тисменицький район, Івано-Франківська область,77422
про стягнення заборгованості в сумі 222 130,00 грн.
за участю:
від позивача: ОСОБА_1 ( довіреність б/н від 10.12.15) представник
від відповідача ОСОБА_2 довіреність № 01/308-3-1 від 26.02.2016року ВСТАНОВИВ
Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" про стягнення 222130,00 грн. Ухвалою суду від 17.02.16р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 03.03.2016року. Ухвалою суду від 03.03.2016року розгляд справи відкладено на 24.03.2016року . У судовому засіданні 24.03.2016року та 06.04.2016року присутнім у судовому засіданні представникам сторін було оголошені перерви.
25.02.2016року від позивача на адресу суду надійшла заява (вх.2589/16 від 25.02.2016року) про проведення судових засідань у справі №909/141/16 в режимі відеоконференції. Відповідно до ч.1 ст.74-1 ГПК України господарський суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони, третьої особи, прокурора, іншого учасника судового процесу може постановити ухвалу про їх участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. У клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в обов'язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пізніш як за сім днів до дня проведення судового засідання, в якому відбуватиметься така участь.Згідно з ч.3 ст.74-1 ГПК України питання про участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції вирішується господарським судом за наявності відповідного клопотання або за власною ініціативою не пізніш як за п'ять днів до дня проведення такого судового засідання. З огляду на викладене, ухвалою від 26.02.2016року судом задоволено клопотання позивача про участь представника позивача у судових засіданнях в режимі відеоконференції.
Через відділ діловодства суду 24.03.2016року від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх. 4086/16 від 24.03.2016року), у якому відповідач позовні вимоги заперечує.
Позивач на виконання вимоги суду подав суду заперечення на відзив (вх. 5444/16 від 18.04.2016року) з додатками.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідно до комерційного актів РА № 011143/527 та РА № 011143/527/10 в ході контрольної перевірка маси вантажу на транзитній станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці у вагоні № 66934407 та вагоні № 67862060 виявлена різниця у дійсній вазі та зазначеній відповідачем у залізничній накладній № 37843299, а отже неправильно вказано останнім дані вантажу, внаслідок чого виникли підстави для нарахування штрафу.
На підтвердження викладених обставин позивач надав розрахунок суми штрафу, а також у копіях: залізничну накладну № 37843299., комерційні акти РА № 011143/527 та РА № 011143/527/10 акти загальної форми № 1878., копія витягу з технічного паспорту вагів, копія витягу з технічного паспорту вагів, копія виписки із книги обліку контрольних зважувань, правоустановчі документи на головне підприємство та регіональну філію позивача.
Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст.1, 2, 12, 15, 33, 49, 61, 64, 82 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.3, 10 Закону України «Про залізничний транспорт», ст.307 Господарського кодексу України, ст.ст.2, 5, 6, 23, 24, 37, 118, 122, 129 Статуту залізниць України, п.4 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту №334 від 28.05.2002р., п.2.1, 2.3, 6.6, 6.7, додаток №3 Правил оформлення перевізних документів та п.28 Правил приймання вантажів до перевезення.
Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник відповідача у судому засіданні проти позову заперечує, просить суд в позові відмовити, мотивуючи тим, що розбіжності , щодо маси вантажу що перевозився по накладній № 37843299 у вагонах № 66934407, № 67862060 очевидно могли бути зумовлені несправністю 150-тонних вагонних електронно -тензометричних ваг станції НД - вузол. На доказ своїх заперечень відповідач подав суду копію технічного паспорта засобу вагоновимірюваної техніки.
Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
У серпні 2015 року зі станції Ямниця Львівської залізниці Публічне акціонерне товариство «Івано-Франківськцемент» здійснило відправлення вагонів №66934407 та №67862060 (надалі-вагон) згідно накладної №37843299 на станцію ім. Кожушко О.М. Донецької залізниці.
При проходженні вагонів через станцію Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, на підставі ст. 24 Статуту залізницею проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вищезазначених вагонах не відповідає масі вказаній відправником у накладній.
Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України накладна є обов'язкові двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається м відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Правилами перевезень вантажів, а саме п. 1.1. розділом 4 "Правила оформлень перевізних документів", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. № 863/5084, а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати стан навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, накладна може оформлятися і надаватися електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦЕ Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу
Маса вантажу згідно ст. 37 Статуту та п. 5 "Правила приймання вантажів перевезення", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 861/5082 визначається відправником. Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п.2.3 "Правил оформлення перевізних документів", своїм підписом підтверджує представник відправника, отже правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписі представник відправника.
Згідно п. 28 "Правила приймання вантажів до перевезення", зареєстрованих Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 861/5082, вантажі, завантаже відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), а у даному випад спірні вагони є напіввагонами, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірки правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на стані відправлення, під час перевезення та на станції призначення. Так, по прибутті вагонів станцію Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, при переважуванні вагонних вагах було виявлено, що маса вантажу зазначена у накладній не відповіді фактичній масі вантажу у вагонах, про що було складено комерційний акт РА № 011143/5 від 13.08.2015. Перевіркою було виявлено:
- в накладній №37843299 у вагоні №66934407 вказана маса вантажу складає 678 кг, фактично ж встановлено, що маса вантажу складає 62450 кг. що на 5368 і менше, ніж вказано у накладній; у вагоні №67862060 вказана маса ванта) складає 67818 кг, фактично ж встановлено, що маса вантажу складає 64600 кг. що на 3218 кг менше, ніж вказано у накладній.
Статтею 24 Статуту залізниць України відзначається, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. В свою чергу, статтею 122 Статуї встановлено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантам його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Підставою для покладання на відправника відповідальності, за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу, є комерційний акт, складений випадках передбачених ст.129 Статуту (п. 3.15 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 р. за № 04-5/225) та Оглядового листа Вищого Господарсько суду України від 29.11.07 № 01-8/917, щодо штрафу нарахованого у розмірі відповідно , статті 118 Статуту, штраф підлягає стягненню за самий факт допущені вантажовідправником порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку збитків.
Отже, за наслідками неправильності (неточності або неповноти відомостей), зазначених відповідачем у накладній позивач нарахував штраф, який становить 222130,00грн.
Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямовано на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За своїм змістом та правовою природою правовідносини, що виникли між сторонами є правовідносинами у сфері перевезення та регулюються нормами глави 64 Цивільного кодексу України та глави 32 Господарського кодексу України.
За приписами ч.5 ст.307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з вимогами ч. 4 ст. 909, ч.1 ст. 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Так, Закон України "Про транспорт" визначає правові, економічні, організаційні та соціальні основи діяльності транспорту, питання правовідносин в сфері діяльності залізничного транспорту регулюються Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. № 457, яким регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Частиною 1 ст. 909 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно із ч.3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
У відповідності до ст. 12 Закону України "Про транспорт" підприємства транспорту мають право вимагати від пасажирів, відправників і одержувачів вантажів виконання вимог цього Закону, кодексів (статутів) окремих видів транспорту та інших нормативних актів України, що регулюють діяльність транспорту.
Статтею 2 Статуту залізниць України передбачено, що обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України. Відповідно до ст. 5 Статуту залізниць України на його підставі Наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644 затверджені Правила перевезень вантажів, Технічні умови навантаження і кріплення вантажів, Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, Правила оформлення перевізних документів, Правила приймання вантажів до перевезення, Правила видачі вантажів, Правила складання актів, інші нормативні документи.
Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Згідно із ст. 6 Статуту залізниць України накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданим залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна є одночасно договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Статтею 23 Статуту залізниць України, а також п.1.1 розділу 4 Правил оформлення перевізних документів передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п.2.1 та п.2.2, графи "Маса вантажу, визначена відправником, кг" та "Спосіб визначення маси" заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно ст.37 Статуту залізниць України та п.5 Правил приймання вантажів до перевезення визначається відправником.
Згідно п. 1.3 Правил оформлення перевізних документів усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи накладної.
Отже, заповнення саме вантажовідправником визначених граф перевізних документів, в тому числі і накладної, передбачено як п.2 Правил оформлення перевізних документів, так і ст. 23 Статуту залізниць України.
Відповідно до п.28 Правил приймання вантажів до перевезення вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, на піввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
За приписами ст. 37 Статуту залізниць України тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Судом враховується, що визначення маси вантажу та внесення відповідних відомостей в перевізні документи, зокрема, накладній № 37843299, здійснено відповідачем, що цілком відповідає приписам чинного законодавства.
Проте, згідно зі ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
13.08.2015року на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, на підставі ст. 24 Статуту залізниць України проведено контрольну перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вагонах: № 66934407, № 67862060 не відповідає масі, вказаній відправником у накладній №37843299. Перевірка здійснювалась на 150т вагових електронно-тензометричних вагах станції.
За даних обставин залізницею було складено акти: загальної форми № 1878/Ваги та комерційний акт серії РА № 011143/527 та РА № 011143/527/10, копії яких наявні в матеріалах справи.
Як вбачається із актів загальної форми, при зважуванні вагонів на електронно - тензометричних вагах було виявлено: в накладній №37843299 у вагоні №66934407 вказана маса вантажу складає 678 кг, фактично ж встановлено, що маса вантажу складає 62450 кг. що на 5368 і менше, ніж вказано у накладній; у вагоні №67862060 вказана маса вантажу) складає 67818 кг, фактично ж встановлено, що маса вантажу складає 64600 кг. д на 3218 кг менше, ніж вказано у накладній.
У комерційних актах зазначено, що переважування вагонів проведено на 150тн. залізничній вазі, що пройшла держповірку 15.10.14року.
Частиною першою статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт", пунктом 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами.
За змістом ст. 129 Статуту залізниць України комерційний акт складається для засвідчення невідповідності, найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними в транспортних документах.
Відповідно до Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 р. № 334, комерційні акти складаються на місцях загального користування у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу; при вивантаженні на місцях не загального користування - у день здачі вантажу одержувачу; на вантаж, що перебуває у дорозі - у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом.У разі неможливості скласти комерційні акти в указані терміни вони складаються у всіх випадках не пізніше наступної доби.
Згідно п. 2 Правил складання актів комерційні акти складаються для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин. У відповідності до п.10 Правил складання актів комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Судом встановлено, що комерційні акти: серії РА № 011143/527 та РА № 011143/527/10 від 13.08. 2015року підписані начальником станції, прийомоздавальником та приймальником поїздів.
При цьому, доказів заперечень відповідача щодо форми, порядку складання, змісту вказаних комерційних актів та посадових осіб, які його підписали, а також факту опротестування їх з боку відповідача відсутні.
За таких обставин, за висновками суду комерційні акти серії серії РА № 011143/527 та РА № 011143/527/10 від 13.08. 2015рок є належними доказами встановлення позивачем факту невідповідності відомостей про вагу вантажу, зазначену у накладних, її реально встановленій вазі.
Крім того, результати контрольного переважування вагонів позивачем відображено у книзі обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, відповідний витяг з якої находиться в матеріалах справи.
Відповідно до п.3.15 Роз'яснення Президії Вищого Господарського Суду України від 29.09.08 р. № 04-5/225 "Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" при застосуванні ст.118 Статуту залізниць України слід мати на увазі, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень, встановлених залізницею як на станції призначення або під час перевезення так і на станції відправлення після пред'явлення вантажу до перевезення, незалежно від того чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитків.
У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу. Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження оплати штрафу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань щодо сплати штрафу в сумі 222130грн. 00коп.. за неправильне зазначенням маси вантажу у накладній, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст. 24, 37, 118, 122, 129 Статуту залізниць України, ст.ст. 11, 202, 908, 909, 920 Цивільного кодексу України, ст. 307 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4-2, 4-3, 12, 22, 33, 34, 35, 43, 44, 49, ст. 82 -85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-
позов Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент"с. Ямниця, Тисменицький район, Івано-Франківська область про стягнення заборгованості в сумі 222 130,00 грн. задовольнити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент"с. Ямниця, Тисменицький район, Івано-Франківська область (код ЄДРПОУ 00292988) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДПРОУ 40075815) в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ ВП:40081237) Дніпропетровська обл., м.Дніпропетровськ, Кіровський район, пр. Карла Маркса,108 - 222130,00грн. (двісті двадцять дві тисячі сто тридцять грн.00коп.) штрафу та 3331,95грн. (три тисячі триста тридцять одна грн. 95коп.) судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 26.04.16
СУДДЯ ШКІНДЕР П.А.