ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
15.04.2016Справа № 910/1023/16
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТ-ХІМ"
до відповідача 1: Державної казначейської служби
відповідача 2: Запорізької митниці ДФС
про стягнення 29 294, 16 грн.
Суддя Шкурдова Л.М.
Представники:
від позивача - не з'явився;
від відповідача 1 - не з'явився.
від відповідача 2 - Мартиневич А.Б. - представник за довіреністю
Господарським судом міста Києва розглядається справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТ-ХІМ" до Державної казначейської служби України, Запорізької митниці ДФС про стягнення 29 294, 16 грн. збитків, завданих неправомірними діями посадових осіб Запорізької митниці.
Позивач в обґрунтування позовних вимог вказує, що 19.09.2014 року ТОВ "Логіст-хім" заявлено до Запорізької митниці для митного оформлення товар за митною декларацією № 112050000/2014/021110 за кодом згідно УКТЗЕД 3808941000 (ставка мита 0%). За вказаною ВМД підлягали сплаті наступні платежі: мито (020) - 0 грн; ПДВ (028) - 75113,47 грн. Карткою відмови № 112050000/2014/00671 відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за вказаною ВМД. Випуск товарів здійснено у вільний обіг за відповідною тимчасовою митною декларацією ТН від 23.09.2014 №112050000/2014/021300, за якою сплачено наступні платежі: мито (020) - 0 грн; ПДВ (028)- 75113,47 грн. 02.10.2014 року службовцем Запорізької митниці прийнято кваліфікаційне рішення про визначення коду товару № КТ-112000003-0037-2014, яким товар визначено код 3402901000, ставка мита 6,5%. На виконання цього рішення була оформлена додаткова декларація МД2 від 29.10.2014 №112050000/2014/023845, за якою додатково сплачено: мито (020) - 24411,88 грн; ПДВ (028) - 4882,28 грн. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року у справі № 808/7227/14 визнано протиправним та скасовано рішення Запорізької митниці про визначення коду товару від 02.10.2014 р. № КТ- 112000003-0037-2014. Отже внаслідок прийняття службовцями Запорізької митниці протиправного рішення № КТ-112000003-0037-2014 позивачем за МД2 №112050000/2014/023845 надмірно сплачено наступні платежі: мито (020) - 24411,88 грн; ПДВ (028) - 4882,28 грн. Позивач вказує, що сплату різниці в розмірі 29294,16 грн. обумовлено саме протиправними діями і рішеннями Запорізької митниці.
Відповідач 2 проти задоволення позову заперечує, вказуючи, що сума надмірно сплачених митних платежів не є збитками в розумінні цивільного законодавства, порядок повернення надмірно сплаченого мита передбачений податковим законодавством, а спір у даному випадку не підвідомчий господарському суду.
Як вбачається з позовної заяви позивач зазначає, що внаслідок прийняття митницею протиправного рішення про визначення коду товару Позивач сплатив різницю в розмірі 29 294 грн. 16 коп., в зв'язку з чим позивачу завдано шкоду.
Нормами статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено відповідальність за шкоду завдану: немайновим правам юридичної особи; майну юридичної особи.
Відповідно до статті 94 Цивільного кодексу України до особистих немайнових прав юридичної особи відноситься: недоторканність її ділової репутації, таємниця кореспонденції, таємниця інформації та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.
Майном виступає товар, який було заявлено Позивачем до митного оформлення.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ч. 2 статті 22 цивільного кодексу України збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які осо ба могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до статті 2 Митного кодексу України митна декларація - заява, встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.
Для настання деліктної відповідальності необхідною умовою є наявність складу правопорушення, яке передбачено ст.1166 ЦК України, а саме: протиправної поведінки (неправомірними діями), шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою, вини особи, яка заподіяла шкоду.
Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.
При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків.
Позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків, довести причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та завданими збитками.
Позивачем не доведено наявність підстав для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді відшкодування збитків, а саме не доведено наявність складу господарського правопорушення.
Переплата в митному оформленні не є збитками, її повернення передбачено статтею 43 Податкового кодексу України, статтею 301 Митного кодексу України, Наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618 «Про затвердження Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету,
контроль за справлянням яких здійснюється митними органами», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1097/14364 (далі - Наказ).
Відповідно до статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платникам відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Відповідно до статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.
Відповідно до п.1 наказу № 618 затверджено порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами.
Відповідно до ст.4 Господарського кодексу України не є предметом регулювання цього Кодексу адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.
Відповідно до ст.8 Господарського кодексу України держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господарювання.
Відповідно до ст.12 Господарського процесуального кодексу України Господарським судам підвідомчі:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:
спорів про приватизацію державного житлового фонду;
спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;
спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не Ол можуть бути встановлені за угодою сторін;
спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;
інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;
3) справи про банкрутство;
4) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;
5) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорив;
6) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;
7) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь
суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів;
8) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України;
9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.
Кабінет Міністрів України постановою від 21 травня 2014 року № 160 "Про утворення Державної фіскальної служби" утворив Державну фіскальну службу як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, реорганізувавши Міністерство доходів і зборів шляхом перетворення.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року N (236, Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.
Пункт 7 цього Положення визначає, що Державна фіскальна служба України здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Правовідносини, які виникають при виконання Державною фіскальною службою України та її територіальними органами покладених на них завдань, є публічно-правовими, а справи зі спорів між суб'єктами цих відносин є адміністративними.
Дана правова позиція митного органу підтверджується Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» (із змінами і доповненнями).
Даний спір є публічно-правовим, враховуючи норми п.1 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки однією стороною є орган виконавчої влади, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.
Відповідно до ч.2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до ч.1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
Відповідно до п.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Враховуючи вищевикладене, керуючись п.1 ч.1 ст.80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Припинити провадження у справі №910/1023/16.
Суддя Шкурдова Л.М.