ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
18.04.2016Справа №910/1233/16
За позовом Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування
житлового фонду» Деснянського району м. Києва
до Юридичної консультації Деснянського району м. Києва
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація.
про стягнення 5 367,36 грн.
Суддя Андреїшина І.О.
Представники учасників судового процесу:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Алєксєєва С.А.
від третьої особи: не з'явився
На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району м. Києва до Юридичної консультації Деснянського району м. Києва про стягнення 5 367,36 грн. (з яких: 3 520,77 грн. сума основного боргу, 988,48 грн. інфляційних нарахувань, 72,30 грн. сума трьох відсотків річних та 785,82 грн. сума пені), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 305/72/451 від 06.08.2014 р. про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2016 р. порушено провадження у справі № 910/1233/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 09.03.2016 р., зобов'язано сторін надати певні документи.
Через відділ діловодства суду 29.02.2016 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який залучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 09.03.2016 р. представник відповідача подав оригінали документів для огляду у судовому засіданні.
Представник позивача просив відкласти розгляд справи, для надання йому можливості ознайомитися з відзивом на позовну заяву.
Представник відповідача проти задоволення клопотання заперечень не навів.
Дослідивши матеріали справи та розглянувши клопотання представника позивача, суд його задовольнив о та відповідно до ст. 77 ГПК України оголосив перерву у судовому засіданні до 16.03.2016 р.
У судовому засіданні 16.03.2016 р., дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Деснянську районну в місті Києві державну адміністрацію, оскільки договір № 305/72/451 від 06.08.2014 р. про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду є тристороннім.
Відповідно до статті 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.
Таким чином, рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації.
Разом з тим, представники сторін подали клопотання про продовження строку розгляду спору.
Розглянувши дане клопотання, суд його задовольнив з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2016 р. відкладено розгляд справи до 06.04.2016 р., у зв'язку із залученням до участі у справі третьої особи.
Через відділ діловодства суду 28.03.2016 р. від третьої особи надійшла заява про розгляд справи без участі її представника, разом з тим, надійшли письмові пояснення по суті спору, в яких третя особа позов підтримала у повному обсязі.
У судовому засіданні 06.04.2016 р. представник позивача надав усні пояснення по суті спору та просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача заперечив проти позову, з підстав, які наведені у відзиві на позовну заяву.
Третя особа у призначене судове засідання не з'явилася, про призначене судове засідання була повідомлена належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2016 р. відкладено розгляд справи до 11.04.2016 р., у зв'язку з необхідністю витребувати у сторін додаткові докази у справі.
У судовому засіданні 11.04.2016 р. представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду, надав усні пояснення по суті спору та просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача надав письмові пояснення, які залучено до матеріалів справи, заперечив проти позову, з підстав, які наведені у відзиві на позовну заяву.
Третя особа у призначене судове засідання не з'явилася, про призначене судове засідання була повідомлена належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2016 р. відкладено розгляд справи до 13.04.2016 р., у зв'язку з необхідністю витребувати додаткові докази у справі.
Позивач та третя особа у призначене судове засідання 13.04.2016 р. не з'явилися, про дане судове засідання були повідомлені належним чином, позивач вимог ухвали суду не виконав.
Представник відповідача у судовому засіданні 13.04.2016 р. надав суду документи на виконання вимог ухвали суду, які залучено до матеріалів справи.
Враховуючи наведене, Господарський суд міста Києва з метою з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору у даній справі, для забезпечення принципів рівності змагальності сторін у справі, недопущення порушення прав охоронюваних законом інтересів позивача, у зв'язку із неявкою представника позивача у призначене судове засідання та необхідністю повторно витребувати додаткові докази у справі, ухвалою від 13.04.2016 р., керуючись ст. 77 ГПК України, розгляд справи відклав на 18.04.2016 р.; повторно зобов'язав позивача надати суду в строк до 15.04.2016 р.: деталізований розрахунок позовних вимог; рахунки, які виставлялись відповідачу відповідно до договору № 305/72/451 від 06.08.2014 р. про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду за період з серпня 2014 року по січень 2016 року.
Представник позивача в судове засідання 18.04.2016 р. не з'явився, про поважні причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвали суду не виконав.
Представник відповідача в судовому засіданні 18.04.2016 р. надав суду письмові пояснення, які залучено до матеріалів справи; заперечив проти позову з підстав, які зазначені у відзиві на позовну заяву.
Представник третьої особи в судове засідання 18.04.2016 р. не з'явився, про поважні причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвал суду в даній справі не виконав.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.
Згідно з абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення позивача та третьої особи про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представників вищезазначених учасників судового процесу.
У судовому засіданні 18.04.2016 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва
06.08.2014 р. між Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією (надалі - орендодавець), Адвокатським об'єднанням «Юридична консультація Деснянського району м. Києва» (надалі - орендар) та Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району м. Києва (надалі - балансоутримувач) укладено договір № 305/72/451 (надалі - договір) про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду. Строк дії договору з 01.02.2013 р. до 31.01.2016 р. (п. 9.1. договору).
Частиною 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до п. 1.1. договору, орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київради з питань власності від 13.05.2013 р. № 148 та розпорядження Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 27.06.2013 р. та № 365 передав, а орендар прийняв в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить, до комунальної власності територіальної громади міста Києва; далі об'єкт оренди, яке знаходиться за адресою: пр. Маяковського, 26, м. Київ, для надання юридичної консультації.
Згідно з п. 3.1. договору, за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва , затвердженої рішенням Київради від 22.09.2011 р. № 34/6250.
Розмір стартової орендної плати за один місяць оренди становить 8 660 грн. 00 коп. (вісім тисяч шістсот шістдесят грн без ПДВ), за 1 кв.м. орендної площі 130 грн. 23 коп. (без ПДВ).
Відповідно до п. 3.2. договору, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці.
Згідно з п. 3.6. договору, орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків громадської діяльності орендаря, щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця на рахунок балансоутримувача - КП « Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району м. Києва (п. 3.5. договору).
Відповідно до п. 4.2. договору, орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.
За умовами п. п. 6.2. договору, за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь балансоутримувача пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення.
Позивач пояснив суду, що відповідачем, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства, несвоєчасно та не в повному обсязі проводились розрахунки за орендну плату приміщення відповідно до договору.
Крім того, на даний час відповідач не виконує зобов'язань щодо погашення суми боргу, та продовжує невиконання зобов'язання щодо сплати грошових коштів, в зв'язку з чим заборгованість відповідача зросла на 3 520,77 грн.
За таких обставин, заборгованість за період з 01.12.2014 р. по 01.04.2015 р. становить 3 520,77 грн.
Враховуючи вищенаведене, Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району м. Києва звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Юридичної консультації Деснянського району м. Києва про стягнення 5 367,36 грн. (з яких: 3 520,77 грн. сума основного боргу, 988,48 грн. інфляційних нарахувань, 72,30 грн. сума трьох відсотків річних та 785,82 грн. сума пені), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 305/72/451 від 06.08.2014 р. про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Частиною 1 ст. 785 Цивільного кодексу України визначено, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання щодо передачі приміщень оренди виконав належним чином, тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати орендних платежів за договором № 305/72/451 від 06.08.2014 р. про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду не здійснив належним чином.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на наступне.
Фактично у користуванні адвокатського об'єднання перебуває два кабінети: № 4 площею 8,9 кв.м. та № 5 площею 8,9 кв.м., а також місця загального корис тування площею 15,45 кв.м.
Відповідно до п. 1.1. договору, орендар прийняв нежитлові приміщення для діяльності у сфері права ( юридична консультація).
Проте, кабінетом № 4 під час дощу та танення снігу було неможливо корис туватись за призначенням. З цього приводу адвокатське об'єднання постійно зверталось до балансоутримувача про усунення недоліків. Так в акті приймання-передачі нерухомого майна від 01.02.2013 р., який долучений позивачем до позовної заяви, зокрема, зазначено, що протягом десяти років протікає пок рівля.
В акті від 27.02.2014 р. вказується, що внаслідок залиття кабінету № 4, зі стелі в багатьох містах тече вода на столи, стільці, підлогу, оргтехніку, світильники, у зв'язку з чим не має можливості користуватись кабінетом, про що був повідомлений позивач листом від 27.02.2014 р. № 17.
Також кабінетом № 4 неможливо було користуватись в період з 12 березня по 14 березня 2014 року, з 03 квітня 2015 року по 10 квітня 2015 року, з 20 квіт ня по 24 квітня 2015 року, що підтверджується актами від 16.03.2015 р., від 10.04.2015 р., від 24.04.2015 р., які своєчасно були спрямовані позивачу.
КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянсь кого району м. Києва визнало факт залиття, що підтверджується листом 06.03.2015 р. № 43-1265 і повідомили про те, що ремонт покрівлі буде викона ний протягом поточного року.
Фактично ремонт покрівлі проведений в травні 2015 року.
Отже, факт залиття орендованого приміщення площею та неможливість ко ристуватись кабінетом № 4 підтверджується вище викладеними доказами і фак тично визнаний позивачем.
Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 6 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що най мач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
У зв'язку з цим, на думку, відповідача, Юридична консультація Деснянського району м. Києва зві льняється частково від орендної плати за час неможливості користування кабі нетом № 4 за березень 2015 року в розмірі 580,00 грн., ( 7126,00 - 580,00) та за квітень 2015 року в розмірі 1 117,52 грн. (7 219,18 грн. - 1 117,52 грн.), всього в розмірі 1 697,52 грн.
Відносно орендної плати за грудень 2014 року, то відповідач зазначив, що орендна плата нараховується позивачем і щомісяця виставляється відповідачу рахунок для оплати.
Також відповідач пояснив, що Юридичною консультацією Деснянського району м. Києва за грудень 2014 року сплачена орендна плата в розмірі 1 6073,20 грн., а не 4 549,95 грн., як вказує позивач, що підтверджується платіжним дорученням № 79 від 24.12.2014 р.
Сума в розмірі 16 073,20 грн. складається з орендної плати за грудень 2014 року в розмірі 6 373,20 грн., а решта суми в розмірі 9 700,00 грн. ( 16 073,20 грн. - 6 373,20 грн.) є орендною доплатою за серпень, жовтень та листопад 2014 року, хоча у платіжному доручені зазначена доплата за п'ять місяців. Недоплата за сер пень, жовтень та листопад 2014 року виникла з вини позивача, оскільки праців никами КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Дес нянського району м. Києва за серпень, жовтень, вересень та листопад 2014 року неправильно нараховувалась орендна плата, що було помічено Юридичною кон сультацією в кінці 2014 року.
Таким чином, за твердженнями відповідача, станом на 01.12.2014 р. заборгованість по орендній платі за ко ристування нежитловим приміщенням в нього відсутня.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про те, що позивачем було визначено існуючу за грудень 2014 року у відповідача заборгованість у розмірі 1 823,25 грн. При цьому, позивач в обґрунтування даної обставини не надав суду жодних доказів. Натомість, відповідачем надано суду копію платіжного доручення № 79 від 24.12.2014 р. на суму 16 073,20 грн., в якому зазначено в гарфі «Призначення платежу» - Фактичне використання нежитлового приміщення за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2014 р., в т. ч. ПДВ - 2 678,87 грн.
Оскільки, позивач не надав суду доказів у підтвердження існуючої заборгованості за відповідачем за спірним договором за період до грудня 2014 р., то господарський суд приймає за належний доказ оплати заборгованості за грудень 2014 р. у повному обсязі платіжне доручення № 79 від 24.12.2014 р. на суму 16 073,20 грн.
Таким чином, заборгованість у відповідача виникла за березень 2015 р. та квітень 2015 р. у розмірі 2 374,60 грн., оскільки відповідач сплачував рахунки № 1288 від 10.03.2015 р. на суму 7 126,60 грн. та № 1721 від 06.04.2015 р. на суму 7 896,26 грн. на власний розсуд, за вирахуванням орендної плати за період, коли він не мав змоги користуватися приміщенням через залиття.
Господарський суд не приймає доводи відповідача про звільнення його від сплати за користування майном на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України, оскільки відповідач не надав суду доказів звернення до позивача з вимогами про перерахунок оплати за користування майно, у зв'язку з зазначеними обставинами, які призвели до збитків.
Враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 2 374,60 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району м. Києва до Юридичної консультації Деснянського району м. Києва про стягнення 2 374,60 грн. основного боргу, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 305/72/451 від 06.08.2014 р. про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду визнається судом таким, що підлягає задоволенню.
Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району м. Києва просило суд стягнути з Юридичної консультації Деснянського району м. Києва 988,48 грн. інфляційних нарахувань, 72,30 грн. сума трьох відсотків річних та 785,82 грн. сума пені, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 305/72/451 від 06.08.2014 р. про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
За умовами п. п. 6.2. договору, за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь балансоутримувача пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення.
Оскільки позивачем було невірно визначено розмір заборгованості відповідача, допущено помилки в розрахунках за грудень 2014 р., березень та квітень 2015 р., невірно зазначено розмір нарахування за квітень 2015 р. в розрахунку, та невірно визначено періоди заборгованості, то господарський суд відмовляє позивачу в задоволенні вимог в частині стягнення з відповідача 988,48 грн. інфляційних нарахувань, 72,30 грн. сума трьох відсотків річних та 785,82 грн. сума пені, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 305/72/451 від 06.08.2014 р. про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району м. Києва до Юридичної консультації Деснянського району м. Києва підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом було встановлено, що при подачі позовної заяви Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району м. Києва згідно з платіжними дорученнями № 4072 від 22.09.2015 р. та № 4073 від 22.09.2015 р. було сплачено судовий збір у розмірі 2 436,00 грн.
За приписами ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.
Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України» встановлено у 2016 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі з 1 січня - 1 378,00 гривень.
У відповідності до Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі:
1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;
2) повернення заяви або скарги;
3) відмови у відкритті провадження у справі;
4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням);
5) закриття провадження у справі.
У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
Оскільки позивачем було заявлено у позові про повернення різниці судового збору в розмірі 1 058,00 грн., то господарський суд задовольняє дану заяву, з урахуванням положень ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір».
Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
За таких обставин зайво сплачений судовий збір у розмірі 397,87 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Юридичної консультації Деснянського району м. Києва (02222, м. Київ, проспект Маяковського, 26, код ЄДРПОУ 21598846) на користь Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району м. Києва (02217, м. Київ, вул. Закревського, 15, код ЄДРПОУ 36657100) 2 374 (дві тисячі триста сімдесят чотири) грн. 60 коп. основного боргу та 609 (шістсот дев'ять) грн. 65 коп. витрат на сплату судового збору.
3. У решті позовних вимог відмовити.
4. На підставі даного рішення повернути Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Деснянського району м. Києва (02217, м. Київ, вул. Закревського, 15, код ЄДРПОУ 36657100) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 1 050 (одна тисяча п'ятдесят) грн. 00 коп., що перерахований платіжним дорученням № 4073 від 22.09.2015 р. (оригінал якого залишається в матеріалах справи), як зайво сплачений.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
6. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Повне рішення складено 22.04.2016 р.
Суддя І.О. Андреїшина