ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
07.04.2016Справа №910/3926/16
Господарський суд міста Києва в складі:
головуючого судді Привалова А.І.
при секретарі Островській О.С.
розглянувши справу № 910/3926/16
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПРІВАТ-БІЗНЕС»;
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1;
про стягнення 73 805,17 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Ареф'єва К.Ю., довіреність б/н від 19.01.2016р.
від відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 1103 від 20.09.2013р.
До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «ПРІВАТ-БІЗНЕС» (надалі - позивач) з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (надалі - відповідач) про стягнення 73 805,17 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору поставки № 826 від 21.06.2014р. у визначений строк не розрахувався за одержаний товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 43 432,09 грн., за прострочення оплати якої нараховані 2131,84 грн. - 3% річних та 28 241,34 грн. - інфляційні втрати.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2016р. порушено провадження у справі № 910/3926/16 та призначено її розгляд на 07.04.2016р.
07.04.2016р. через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача основний боргу в розмірі 35 984,12 грн., 2131,84 грн. - 3% річних та 28 241,34 грн. - інфляційні втрати.
В судовому засіданні 07.04.2016р. заява позивача про зменшення позовних вимог прийнята судом до розгляду, у зв'язку з чим має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.
Отже, позовні вимоги розглядаються в межах ціни позову - 66 357,20 грн., визначеної позивачем.
Присутній у судовому засіданні 07.04.2016р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.
Представник відповідача в судовому засіданні подав суду відзив на позовну заяву, в якому повідомляв про часткову сплату суми боргу.
У відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглянута за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення по суті.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем і відповідачем, у нарадчій кімнаті.
Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
21.06.2014р. між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - покупець) укладено договір поставки № 226 (далі - Договір), відповідно до умов пункту 1.1. якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар у відповідності з поданими покупцем замовленнями, а покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно оплачувати його вартість на умовах даного Договору.
Договір укладений з протоколом розбіжностей, який підписаний сторонами.
Асортимент та ціна товару зазначається в специфікації, яка є невід'ємною частиною цього Договору (п.1.2 Договору).
Відповідно до п.1.3 Договору, право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару.
Як встановлено судом, на виконання умов договору позивачем за відповідними видатковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи, а оригінал оглянуто в судовому засіданні, поставив відповідачу товар на загальну суму 47 659,81 грн.
Умовами п.4.2 Договору сторони передбачили обов'язок відповідача оплатити за поставлений товар протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати поставки товару.
Відповідач зобов'язання з оплати поставленого товару виконав частково на суму 15 539,51 грн., проте повну вартість отриманого товару в сумі 32 120,03 грн. позивачу не оплатив.
Оскільки відповідач повну вартість отриманого товару не оплатив, позивач цінним листом з описом вкладення 17.11.2014р. звернувся до відповідача з претензією вих. № 50-ю від 07.11.2014р. з вимогою сплатити суму заборгованості за спірним договором.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 32 120,03 грн.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На час розгляду спору в господарському суді відповідачем не заперечений факт отримання товару за представленими накладними та не надано доказів повної оплати або повернення переданого товару на суму 32 120,03 грн.
При цьому, суд критично ставиться до тверджень позивача, що акт звірки взаєморозрахунків, підписаний сторонами станом на 31.03.2016р., є доказом наявності заборгованості в сумі 47 295,91 грн., оскільки акт звірки не є первинним бухгалтерським документом, яким підтверджується здійснення господарської операції та виникнення суми заборгованості.
Водночас, довідкою ПАТ «ОТП БАНК» за вих. № 103-6-42 від 11.02.2016р. підтверджується здійснення часткової оплати відповідачем у серпні 2014 року, а також серпні та вересні 2015 року.
Крім того, наданий суду акт звірки розрахунків не містить прізвищ та посад осіб, які його підписали.
Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню частково в сумі 32 120,03 грн.
Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 2131,84 грн. та 28 241,24 грн. - інфляційні втрати, які розраховані за період за кожною накладною окремо.
Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.
Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, підлягають задоволенню згідно розрахунків позивача, які є арифметично вірними.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ПРІВАТ-БІЗНЕС» (93411, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Богдана Ліщини, буд.37-П; код ЄДРПОУ 37058025) основний борг у сумі 32 120 грн. 03 коп., 2131 грн. 84 коп. - 3% річних, 28 241 грн. 24 коп. - інфляційні втрати та витрати по сплаті судового збору в сумі 1297 грн. 76 коп. Видати наказ.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення підписано: 11.04.2016р.
Суддя А.І. Привалов