ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
07.04.2016Справа №910/2712/16
Господарський суд міста Києва в складі:
головуючого судді Привалова А.І.
при секретарі Островській О.С.
розглянувши справу № 910/2712/16
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Став-М»;
до товариства з обмеженою відповідальністю «Скайсід»;
про стягнення 58 651,79 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Сіткевич Є.П., довіреність б/н від 11.02.2016р.
До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Став-М» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Скайсід» (надалі - відповідач) про стягнення 58 651,79 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки № SS-15/8-SFCO від 03.06.2015р. у визначений строк не розрахувався за одержаний товар, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 3% річних у загальній сумі 43996,59 грн.
При цьому, судом встановлено, що ціна позову, визначена позивачем (1 арк. позову), відрізняється від предмету заявленої позовної вимоги, яка викладена у прохальній частині позову, в якій позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 43996,59 грн.
Враховуючи, що позивачем, відповідно до ст. 22 ГПК України, не подавались заяви про зменшення розміру позовних вимог або зміну предмету позову, а господарський суд не наділений повноваженнями змінювати предмет заявлених позовних вимог, тому спір вирішується згідно з вимогами, викладеними у прохальній частині позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2016р. порушено провадження у справі № 910/2712/16 та призначено її розгляд на 24.03.2016р.
22.03.2016р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла довідка.
24.03.2016р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли витребувані судом докази та відзив на позовну заяву.
Також, 24.03.2016р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2016р. розгляд справи відкладений на 07.04.2016р., у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів.
29.03.2016р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про залучення документів.
Крім того, 29.03.2016р. через відділ діловодства суду від представника позивача отримано клопотання про долучення до матеріалів справи документів на вимогу ухвали суду.
Присутній у судовому засіданні 07.04.2016р. представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, при цьому у відзиві на позовну заяву відповідач визнав несвоєчасну оплату отриманого товару за спірним договором.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, при цьому 07.04.2016р. через відділ діловодства суду від представника позивача отримано клопотання, в якому позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд розглянути справу за відсутності представника позивача.
Суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника позивача, яких достатньо для винесення рішення по суті.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем і відповідачем, у нарадчій кімнаті.
Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
03.06.2015р. між позивачем (за договором - продавець) та відповідачем (за договором - покупець) було укладено договір поставки №SS-15/8-SFCO, за умовами п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, що визначається у відповідній Специфікації до даного договору, а покупець зобов'язався прийняти товар і сплатити продавцеві його вартість.
Відповідно до пункту 1.2 договору, поставка відбувається на підставі специфікацій до цього договору, які підписуються повноважними представниками сторін, та є невід'ємною частиною договору, в яких сторонами узгоджуються ціна, кількість, умови поставки, умови оплати, інші необхідні умови поставки конкретного погодженого об'єму товару.
Загальна вартість товару, що буде поставлено а умовами цього договору, складається з суми вартості всіх партій товару, поставлених за весь термін дії договору. Вартість (ціна) об'єму товару і вартість (ціна) одиниці (однієї метричної тони) товару визначається у відповідній Специфікації, з врахуванням податку на додану вартість у розмірі двадцять відсотків від ціни (пункти 2.1, 2.2 договору).
Згідно із пунктами 3.1, 3.3 договору сторони домовились, що постачання товару здійснюється Продавцем на умовах, що погоджені сторонами у відповідній специфікації на кожну поставку товару. Строки поставки кожної партії товару узгоджуються сторонами в специфікаціях.
За умовами пунктів 4.1, 4.2 договору, кількість товару, що поставляється згідно цього договору, визначається в Специфікаціях до цього договору, які підписуються сторонами щодо кожної партії товару та є невід'ємними частинами цього договору. Кількість партії товару є остаточною на дату поставки та відображається у видатковій накладній.
Договір набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2015 року включно, але у будь-якому разі діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (пункт 10.2 договору).
Матеріалами справи підтверджується, що сторонами складені та підписані Специфікації № 2 та № 3 до договору, якими сторони визначили найменування, кількість, вартість товару, строки поставки та оплати товару.
Як встановлено судом, на виконання умов Специфікації № 2 до договору позивачем за видатковими накладними №№ РН-0000035, РН-0000038, РН-0000044 від 16.06.2015р., № РН-0000045 від 17.06.2015р., № РН-0000046 від 18.06.2015р., № РН-0000047 від 19.06.2015р., № РН-0000059 від 21.06.2015р. та № РН-0000060 від 22.06.2015р., копії яких залучені до матеріалів справи, а оригінали оглянуто в судовому засіданні, поставив відповідачу товар на загальну суму 13 335 250,00 грн.
Крім того, судом встановлено, що на виконання умов Специфікації № 3 до договору позивачем за видатковими накладними № РН-0000056 від 21.06.2015р. та № РН-0000057 від 22.06.2015р., копії яких залучені до матеріалів справи, а оригінали оглянуто в судовому засіданні, поставив відповідачу товар на загальну суму 4 504 670,00 грн.
Відтак, факт отримання відповідачем товару підтверджується підписом осіб, відповідальних за отримання товарно-матеріальних цінностей, та не заперечується відповідачем, згідно пояснень викладених у відзиві на позов.
Відповідно до умов п.2.3 договору, оплата товару проводиться покупцем в безготівковій формі в національній грошовій одиниці України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. Строк оплати товару узгоджується сторонами в Специфікації.
Так, пунктом 6 Специфікацій №№ 2, 3 до договору сторони узгодили, що відповідно до пункту 2.3 договору покупець проводить оплату вартості товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця протягом 30 календарних днів з дати прийняття товару.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, а також не заперечується відповідачем, оплата за отриманий товар згідно зі Специфікаціями №№ 2, 3 до договору здійснена відповідачем з порушенням строків, встановлених пунктом 6 вказаних специфікацій, внаслідок чого позивачем нараховані 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за специфікаціями №№ 2 та 3 до договору загалом у сумі 43 996,59 грн.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Дослідивши умови договору № SS-15/8-SFCO від 03.06.2015р., судом встановлено, що даний договір має цивільно-правову природу договору поставки.
Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.
Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку щодо припинення провадження в частині позовних вимог про стягнення 3% річних за прострочення грошового зобов'язання за Специфікаціями №2 та №3 до договору за період з 13.07.2015р. по 31.07.2015р. за кожною видатковою накладною окремо, з огляду на наступне.
Так, судом встановлено, що Господарським судом Донецької області 16.11.2015р. у справі № 905/2724/15 прийнято рішення між тими ж сторонами, про то й же предмет і з тих же підстав (за Специфікаціями № 2 та № 3 до договору за період з 13.07.2015р. по 31.07.2015р.), яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Зазначене представниками позивача та відповідача не заперечується.
При цьому, позивач у клопотанні за вих. № 31/18-ю від 28.03.2016р. (подане через відділ діловодства суду 29.03.2016р.) зазначив, що вимога про стягнення 3% річних за період з 01.08.2015р. по 19.08.2015р. не була предметом розгляду у вказаній справі.
Зі змісту поданої позивачем копії позовної заяви ТОВ «Став-М» та рішення Господарським судом Донецької області 16.11.2015р. у справі № 905/2724/15 підтверджується, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Став-М» до товариства з обмеженою відповідальністю «Скайсід» про стягнення 3% річних за порушення строків оплати отриманого згідно з специфікаціями №№ 2, 3 до договору товару, нараховані за період з 13.07.2015р. по 31.07.2015р. за кожною видатковою накладною окремо, вже були предметом судового розгляду та за результатами якого ухвалене судове рішення.
Відповідно до частини першої п. 2 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
За наведених обставин, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 3% річних за прострочення грошового зобов'язання за Специфікаціями №2 та №3 до договору за період з 13.07.2015р. по 31.07.2015р. за кожною видатковою накладною окремо, підлягає припиненню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, на час розгляду спору в господарському суді відповідачем не заперечений факт отримання товару за представленими видатковими накладними та не надано доказів своєчасної оплати отриманого товару, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми 3% річних є обґрунтованою.
Відповідно до уточненого розрахунку суду, здійсненого за кожною видатковою накладною окремо, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 27 859,60 грн. за період з 01.08.2015р. по 19.08.2015р.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 49, 80 (п. 2) 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Скайсід» (01135, м. Київ, вул. Золотоустівська, 23-А, копус М; код ЄДРПОУ 39106064) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Став-М» (54008, м. Миколаїв, вул. Луначарського, 38; код ЄДРПОУ 38925080) 3% річних у сумі 27 859 грн. 60 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 872 грн. 58 коп. Видати наказ.
3. В іншій частині вимог провадження у справі припинити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення підписано: 12.04.2016р.
Суддя А.І. Привалов