20 квітня 2016 року Справа № 910/26404/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач) Кондратової І.Д. Стратієнко Л.В.
розглянувши касаційну скаргу державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"
на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 03.12.2015 Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2016
у справі№ 910/26404/15
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Суперщітка"
додержавного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця
простягнення 796 144,17 грн
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився.
від відповідача: Тетеря І.А. - за довіреністю.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Суперщітка" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" про стягнення 796144,17 грн., з яких 733497,59 грн. - основної заборгованості, 5695,14 грн. 3% річних та 56951,44 грн. пені.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.12.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2016 у справі № 910/26404/15 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Суперщітка" задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 733497 (сімсот тридцять три тисячi чотириста дев'яносто сім) грн. 59 коп. заборгованості, 5695 (п'ять тисяч шістсот дев'яносто п'ять) грн. 14 коп. 3% річних, 53470 (п'ятдесят три тисячi чотириста сімдесят) грн. 92 коп. пені та витрати зі сплати судового збору в сумі 11890 (одинадцять тисяч вісімсот дев'яносто) грн. 79 коп.
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2015 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 30.04.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Суперщітка" (виконавець) та Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" в особі Вокзалу станції Київ-Пасажирський (замовник) укладено договір, відповідно до умов якого виконавець зобов'язався, на умовах договору, надати замовнику комплекс послуг по прибиранню територій та приміщень вокзального комплексу станції Київ-Пасажирський, згідно з переліком та об'ємами надання послуг, визначених у додатку № 2 до договору, а замовник зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити надані послуги.
Пунктом 3.1 договору визначено, що загальна вартість послуг по прибиранню визначених територій та приміщень становить 792000,00 грн., згідно протоколу погодження договірної ціни на даний вид послуг (додаток № 1), що є невід'ємною частиною договору.
Пунктом 4.1 договору встановлено, що оплата за надані послуги проводиться замовником не пізніше 25-ти банківських днів наступного місяця, згідно актів надання послуг, підписаних уповноваженими представниками сторін та рахунку-фактури, виставлених виконавцем.
Відповідно до п. 11.1 договору договір набирає чинності з моменту його підписання і діє з 01.05.2015 до 31.05.2015.
Позивачем надано відповідачу послуги за договором на загальну суму 792000,00 грн., що підтверджується підписаним повноважними представниками та скріпленим печатками сторін актом виконаних робіт № 60 від 31.05.2015, проте, відповідач в порушення умов договору, не виконав свого обов'язку з повної оплати наданих послуг, а лише частково погасив існуючу заборгованість на суму 58502,41 грн., внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в сумі 733497,59 грн.
В зв'язку з наведеними обставинами, 22.09.2015 позивач звернувся до відповідача із вимогою (вих. № 22/9) про сплату заборгованості в сумі 733497,59 грн., яка відповідачем залишена без відповіді та задоволення.
Звертаючись до суду з позовом, ТОВ "Суперщітка" вказувало на те, що відповідачем в порушення умов укладеного між сторонами договору своєчасно не оплачені надані позивачем послуги, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в сумі 733497,59 грн. Також позивач просить стягнути нараховані на вказану заборгованість на підставі ст. 625 ЦК України 5695,14 грн. 3% річних та 56951,44 грн. пені за порушення грошового зобов'язання.
Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем документально підтверджено наявність заборгованості за договором, строк оплати є таким, що настав, в зв'язку з чим дійшов висновку про стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 733497,59 грн. Також, суди перевіривши розрахунок 3% річних та пені дійшли висновку про стягнення 5695,14 грн. - 3 % річних та 53470,92 грн. - пені.
Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, вважає його правомірним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Так, судами вірно встановлено, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено наявність у відповідача заборгованості за укладеним між сторонами договором, відповідачем вказане не спростовано, строк оплати за договором є таким, що настав, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанції про задоволення позовних вимог та стягнення суми основної заборгованості.
Крім того, суди з врахуванням вимог ст. 625 ЦК України дійшли правомірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних за період з 08.07.2015 по 05.10.2015 у розмірі 5695,14 грн.
При цьому, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, у зв'язку з неправильним нарахуванням позивачем суми пені через застосування некоректного розміру облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, здійснивши власний розрахунок, дійшов висновку про часткове її задоволення та стягнення 53470,92 грн.
Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовані норми матеріального права, а доводи скаржників не спростовують законності прийнятих у справі рішень.
Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2016 року та рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2015 року, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Касаційну скаргу державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2016 року та рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2015 року у справі №910/26404/15 залишити без змін.
Головуючий Н.М. Нєсвєтова
Судді І.Д. Кондратова
Л.В. Стратієнко