18.04.16р. Справа № 904/2010/16
За позовом Комунального підприємства "АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕХНІЧНЕ УПРАВЛІННЯ" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОДИНА", м. Дніпропетровськ
про стягнення 2 319,80 грн. за договором про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів
Суддя Суховаров А.В.
Представники:
від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 2306/2 - 04 від 25.12.15р.;
від відповідача - ОСОБА_2 - ліквідатор.
Суть спору:
Комунальне підприємство "АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕХНІЧНЕ УПРАВЛІННЯ" Дніпропетровської міської ради (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РОДИНА" (далі - відповідач) суму 2 319, 80 грн. заборгованості за порушення виконання зобов'язань за договором №1060 про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів.
Відповідач проти позову заперечує, просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що господарським судом Дніпропетровської області порушено провадження у справі про банкрутство підприємства відповідача та відкрито ліквідаційну процедуру.
В порядку ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -
встановив:
01.10.2011 року між позивачем (підприємство) та відповідачем (розповсюджувач зовнішньої реклами) було укладено договір №1060 про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів (далі - Договір).
За умовами п.1.1 Договору підприємство на підставі дозволів на розміщення зовнішньої реклами, наданих розповсюджувачу зовнішньої реклами рішеннями виконкому міської ради, надає розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування місця для розташування рекламних засобів, які перебувають у комунальній власності, а розповсюджувач зовнішньої реклами розташовує рекламні засоби згідно з виданими дозволами та здійснює оплату за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів (п.1.1 Договору).
Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного вище Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1ст. 903 ЦК України).
За умовами п.3.1 Договору розповсюджувач зовнішньої реклами зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити на розрахунковий рахунок підприємства плату за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів згідно з розділом 4 Договору:
Розділом 4 Договору визначені наступі умови плати за тимчасове користування місцем розташування рекламного засобу.
п.4.1 Договору: ціною договору є розмір плати за тимчасове користування. Розмір плати обчислюється відповідно до Положення про порядок оплати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів у місті Дніпропетровську, затвердженого рішенням Дніпропетровської міської ради від 18.02.04 № 29/15 зі змінами рішення Дніпропетровської міської ради від 14.09.11 № 37/15). У разі внесення міською радою змін та доповнень до цього Положення, що стосуються визначення розміру плати, підприємство в односторонньому порядку здійснює перерахунок з моменту внесення таких змін та доповнень (якщо іншу дату не зазначено у рішенні міської ради) та самостійно корегує розмір плати.
п.4.2 Договору: нарахування плати за тимчасове користування місцем розташування рекламного засобу здійснюється з дати прийняття виконкомом міської ради рішення про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами.
п.4.3 Договору: плата здійснюється щомісячно за поточний місяць (якщо інший період оплати не обумовлено сторонами додатково) згідно з рахунком, своєчасно одержаним у Підприємстві, протягом трьох робочих днів з дати його одержання. Розповсюджувач зовнішньої реклами зобов'язаний одержати рахунок у підприємстві не пізніше триденного терміну після закінчення попереднього періоду оплати.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач надав відповідачу обумовлені Договором послуги, проте відповідач взяті на себе зобов'язання в частині оплати вартості наданих позивачем послуг не виконав, у зв'язку із чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 2 319,80 грн. за період квітень-травень 2015 року.
На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми заборгованості.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2015 року порушено провадження у справі №904/6355/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "РОДИНА" відповідно до процедури, передбаченої статтею 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 13.08.2015 року по справі №904/6355/17 Товариство з обмеженою відповідальністю "РОДИНА" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі, призначено ліквідатора ТОВ «РОДИНА» арбітражного керуючого ОСОБА_3
Ухвалою суду від 22.03.2016 року продовжено строк ліквідаційної процедури та повноваження ліквідатора до 12.05.16р., зобов'язано ліквідатора до вказаного часу представити на затвердження до суду звіт та ліквідаційний баланс.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у разі якщо до боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство, пред'явлений позов, який ґрунтується на грошових зобов'язаннях боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, суди мають у встановленому процесуальним законом порядку приймати такі позовні заяви і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство. Цей суд (суди) після офіційного оприлюднення відповідного оголошення мас зупинити позовне провадження та роз'яснити позивачу зміст частини 4 ст.23 цього закону, зазначивши про це в ухвалі або в протоколі судового засідання. Якщо позивач не звернувся у тридцятиденний строк з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство, суд, який розглядає позовну заяву, після закінчення тридцятиденного строку з моменту офіційного оприлюднення поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволення позову.
Оголошення про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю «РОДИНА» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури розміщено 13.08.2015 року на офіційному веб-сайті vgsu.arbitr.gov.ua.
Всупереч вимогам ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, позивач не подав до господарського суду Дніпропетровської області письмову заяву з вимогами до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «РОДИНА», а також документи, що їх підтверджують.
Враховуючи викладене, у суду відсутні підстави для задоволення вимог позивача, а тому у позові слід відмовити.
Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя А.В. Суховаров
Повний текст підписаний - 26.04.2016р.