20.04.16р. Справа № 904/2186/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "ТОВАРИСТВО ТЕХНІЧНОГО НАГЛЯДУ ДІЕКС", м. Дніпропетровськ
до Публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД", м. Дніпропетровськ
про стягнення заборгованості за виконані роботи у розмірі 83 399, 46 грн.
Суддя Суховаров А.В.
Представники:
від позивача - ОСОБА_1, довіреність №3 від 29.02.16р.;
від відповідача - не з'явився.
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "ТОВАРИСТВО ТЕХНІЧНОГО НАГЛЯДУ ДІЕКС" (далі - позивач) звернулось з позовом до господарського суду Дніпропетровської області, у якому просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД" (далі - відповідач) на свою користь заборгованість за договором №2062-14-ЭК/560141563 від 29.10.14р. у розмірі 83 399, 46 грн.
Відповідач у судове засідання 20.04.2016 року не з'явився, надіслав клопотання, яким повідомляє про неможливість направити уповноваженого представника у судове засідання у зв'язку з відпусткою та просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.
Позивач наполягає на розгляді справи у судовому засіданні 20.04.2016 року з огляду на достатність доказів, наявних в матеріалах справи. Разом з тим, позивач підтримує позовні вимоги та просить задовольнити позов в повному обсязі.
Розглянувши подане клопотання, суд зазначає наступне.
Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Крім того, відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Ухвалу суду від 30.03.2016 року, якою призначено судове засідання з розгляду даної справи на 20.04.2016 року, вручено відповідачу 06.04.2016 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням №4994532680069.
Як вбачається з доданої до клопотання відповідача про відкладення розгляду справи копії наказу (розпорядження) про надання відпустки, період відпустки провідного юрисконсульта розпочинається з 18.04.2016 р. Таким чином, відповідач мав достатньо часу для надання вмотивованого відзиву на позов та доказів на підтвердження своїх заперечень, у зв'язку з чим суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні клопотання відповідача.
Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
В порядку ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -
29.10.2014 року між позивачем (виконавцем) та відповідачем (замовником) укладено договір №№2062-14-ЭК/560141563 (далі - Договір).
Відповідно до п.1.1 Договору виконавець прийняв на себе зобов'язання надати наступні послуги (роботи):
- експертиза підприємства - замовника для визначення можливості експлуатації
обладнання підвищеної небезпеки, згідно переліку (Додаток №1 до Договору);
- експертиза підприємства - замовника для визначення можливості виконання робіт
підвищеної небезпеки, згідно переліку (Додаток №2 до Договору);
- виконання функцій замовника з підготовки та реєстрації Декларації (Додаток №4
до Договору),
а замовник, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити надані послуги (роботи).
Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного вище Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
За умовами ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно п.2.1 Договору ціна Договору становить 460 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20%.
Відповідно до п.2.2 Договору розрахунки за Договором здійснюються замовником поетапно, за фактом надання послуг (робіт) по кожному етапу, протягом 75-ти календарних днів, з дати підписання акту здачі-приймання наданих послуг (робіт).
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Розглянувши матеріали справи, суд зазначає, що на виконання умов Договору позивачем було виконано обумовлені Договором роботи, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом здачі-приймання виконаних робіт №5 від 27.11.15р. з підписами та відбитками печатки підприємств обох сторін, проте відповідач взяті на себе зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати вартості виконаних підрядником робіт не виконав, у зв'язку із чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 80 000,00 грн.
На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми заборгованості.
Положеннями ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно п.5.1 Договору при затримці замовником оплати наданих послуг, згідно з п.2.2 замовник сплачує виконавцеві пеню в розмірі 0,5% від вартості наданих та сплачених послуг (робіт) за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня.
Так, позивач нарахував до сплати відповідачу пеню за період з 11.02.16р. по 15.03.16р. у розмірі 3 182, 47 грн., а також 3% річних за той самий період у розмірі 216, 99 грн.
Перевіривши здійснені позивачем нарахування, суд визнає їх обґрунтованими, вірно розрахованими, а отже такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.
В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосування штрафних санкцій.
Викладене є підставою для задоволення позовних вимог.
Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплата судового збору покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства “ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД” (49081, м. Дніпропетровськ, вул. Столетова, 21, код ЄДРПОУ 05393116) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "ТОВАРИСТВО ТЕХНІЧНОГО НАГЛЯДУ ДІЕКС" (49040, м. Дніпропетровськ, пров. Джинчарадзе, 8, код ЄДРПОУ 32349901) 80 000,00 грн. (вісімдесят тисяч грн. 00 коп.) основного боргу, 3 182, 47 грн. (три тисячі сто вісімдесят дві грн. 47 коп.) пені, 216, 99 грн. (двісті шістнадцять грн. 99 коп.) 3% річних, 1 378, 00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя А.В. Суховаров
Повний текст підписаний - 26.04.2016р.