20 квітня 2016 року Справа № 876/705/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М.
за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільоптторг» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільоптторг» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,
встановив:
У квітні 2013 року позивач ТзОВ «Тернопільоптторг» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Тернопільської ОДПІ Тернопільської області ДПС (на даний час Тернопільська ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області), в якому просив визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000032230 від 08.01.2013 року про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 416880, 56 грн..
Відповідач у суді першої інстанції подав заперечення на позов у якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.12.2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
З цією постановою суду першої інстанції від 17.12.2014 року не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт зазначає про невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права при винесенні оскарженої постанови, а відтак вважає її такою, що підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що висновок податкового органу про безхазяйність та необлікованість бензину А-95 та А-92 не грунтується на первинних документах, а лише на припущенні про неякісний бензин, попри те, що під час перевірки були надані усі необхідні правовстановлюючі документи на нафтопродукти. Також вказує апелянт, що органи ДПС не наділені повноваженнями здійснювати контроль щодо якості продукції та відповідності вимогам діючих стандартів.
За наслідками апеляційного розгляду апелянт просить скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.12.2014 року та прийняти нову, якою позов задоволити в повному обсязі.
Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу, у якому просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.12.2014 року.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що така апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Так, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, відповідачем Тернопільською ОДПІ проведено перевірку господарської одиниці АЗС №19 за адресою вул. Протасевича, 3 в м. Тернопіль, що належить позивачу ТзОВ «Тернопільоптторг», щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв. За наслідками перевірки складено Акт № 0158/19/19/22/37076604 від 29.12.2012 р. (а.с. 19-22).
У висновках цього Акту перевірки вказано, що позивачем порушено п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме встановлено не облікований товар на загальну суму 208440,28 грн..
На підставі вказаного Акту перевірки від 29.12.2012р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000032230 від 08.01.2013 року про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 416880, 56 грн., за порушення вимог п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (а.с. 9).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що оскаржене позивачем ППР від 08.01.2013 року є правомірним, оскільки податковою перевіркою було встановлено, що наявний на АЗС № 19 бензин автомобільний А-95 в кількості 8599,34 літрів по ціні 10,90 грн. за один літр та бензин автомобільний А-92 в кількості 10821,46 літрів по ціні 10,60 грн. за один літр знаходився в реалізації без відповідних документів, не відповідає пред'явленим документам та не відповідає вимогам технічних стандартів. Тому, цей бензин не має власника і є не облікованим товаром.
З такими висновками суду першої інстанції не погоджується суд апеляційної інстанції, з врахуванням наступного.
Відповідно до п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції на час розглядуваних правовідносин), суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Статтею 20 цього Закону передбачено, що до суб'єктів господарювання, які здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Із матеріалів адміністративної справи та змісту Акту податкової перевірки від 29.12.2012 року видно, що висновки відповідача Тернопільської ОДПІ про порушення позивачем TOB «Тернопільопторг» податкового законодавства, зокрема п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», ґрунтуються на тому, що наявні під час перевірки у позивача на АЗС № 19 паливно-мастильні матеріали на загальну суму 208440,28 грн., а саме бензин автомобільний А-95 ДСТУ 4063-2001 в кількості 8599,34 літрів по ціні 10,90 грн. за один літр та бензин автомобільний А-92 ДСТУ 4063-2001 в кількості 10821,46 літрів по ціні 10,60 грн. за один літр не відповідав пред'явленим документам та вимогам технічних стандартів якості, а отже знаходився в реалізації без відповідних документів, був не облікованим, був безгосподарним і без власника.
Суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до п.61.1 ст.61 ПК України, податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно п.61.2 ст.61 ПК України, податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.
Підпунктом 41.1.1 п.41.1 ст.41 ПК України визначено, що контролюючими органами є, зокрема, органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.
Статтею 191 ПК України визначено функції державної податкової служби, а статтею 20 ПК України встановлено вичерпний перелік прав органів державної податкової служби.
З аналізу зазначених статей зумовлюється висновок про те, що органи державної податкової служби не наділені законодавством повноваженнями здійснювати контроль щодо належної чи неналежної якості будь-якої продукції (товарів), відповідності такої продукції вимогам діючих стандартів.
Крім цього, відповідно до ст.1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Статтею 2 цього Закону визначено, що дія Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Частиною 4 п.1 ст.11 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» зазначено, що з метою здійснення ринкового нагляду органи ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності - проводять перевірки характеристик продукції, в тому числі відбирають зразки продукції та забезпечують проведення їх експертизи (випробування).
Постановою КМ України № 573 від 01.06.2011 року затверджено Перелік органів державного ринкового нагляду та сфер їх відповідальності. Органи Державної податкової служби не включено до складу зазначеного переліку, а отже вони не є органами ринкового нагляду і не мають відповідних повноважень.
Таким чином, питання щодо належної якості продукції (в тому числі нафтопродуктів), перевірки характеристик продукції, відбирання у суб'єктів господарювання зразків товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості, відносяться до завдань та повноважень спеціально визначених законодавством органів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, а не органів податкового контролю.
Отже, судом першої інстанції не враховано, що органи державної податкової служби не наділені повноваженнями здійснювати контроль щодо належної або неналежної якості будь-якої продукції (товарів), відповідності такої продукції вимогам діючих стандартів, а як наслідок не наділені повноваженнями щодо застосування до суб'єктів господарської діяльності штрафних (фінансових) санкцій за реалізацію продукції (товарів), характеристики якої не відповідають показникам паспорта якості та сертифіката відповідності.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.85.2 ст.85 ПК України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.
Згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинними документами визначаються документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити.
Матеріалами адміністративної справи підтверджується, що у позивача на час податкової перевірки були наявними документи на спірний бензин, зокрема: - договори поставки нафтопродуктів; - договори купівлі-продажу нафтопродуктів; - додаткові угоди; - товарно-транспортні накладні; - видаткові накладні; - журнал обліку надходжень нафтопродуктів; - сертифікати відповідності та паспорти на бензин автомобільний (а.с. 34-50).
Таким чином, право власності позивача на нафтопродукти підтверджується первинними документами. Відповідачем не спростовано відсутності у позивача права власності на бензин та не надано на підтвердження зазначеного належних та допустимих доказів.
Тому, висновок відповідача про безгосподарність бензину А-95 та А-92 ґрунтується не на підставі первинних документів, а лише на припущенні про неякісний бензин. Можлива невідповідність якісних характеристик нафтопродуктів якісним показникам, що були відображені в сертифікатах і паспортах якості не може свідчити про відсутність права власності на них за позивачем.
При цьому, слід зазначити, що в матеріалах адміністративної справи є наявним висновок експертів № 1907/1908/13-34 від 12.07.2013 р. за результатами проведення судової криміналістичної експертизи нафтопродуктів у адміністративній справі № 2-а/819/47/13, згідно якого зразки бензину марок А-95 та А-92, які були відібрані на АЗС № 19 ТзОВ «Тернопільоптторг», за показниками: «сумарний вміст ароматичних вуглеводнів» та «концентрація фактичних смол» відповідають вимогам ДСТУ 4063/2001 «Бензини автомобільні. Технічні умови.», а також паспорту якості №368, виданому ПАТ Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укрнафта» (а.с. 114-129).
В такій ситуації лист Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи ДМС України № 19/2-12.3/10068 від 28.12.2012 року, який підтверджує факт лабораторного, а не експертного дослідження нафтопродуктів, не може бути безумовним доказом для висновків про якість досліджуваних нафтопродуктів.
Суд апеляційної інстанції також вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014 року у справі № 36023/876 встановлено обставини, які не потребують доказування у розглядуваній адміністративній справі, зокрема щодо порушення позивачем ТзОВ «Тернопільоптторг» вимог п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», тобто реалізація бензину автомобільного А-95 кількості 8599,34 літрів та бензину автомобільного А-92 в кількості 10821,46 літрів, які не обліковані у встановленому порядку.
З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Предмет судового розгляду і висновки постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014 року по справі № 36023/876 стосувались правомірності дій та рішень Тернопільської ОДПІ щодо накладення адміністративного арешту на майно та щодо призначення експертизи.
По розглядуваній адміністративній справі предметом судового розгляду є правомірність ППР № 0000032230 від 08.01.2013 року про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Таким чином, висновки Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014 року не мають обов'язкового характеру для застосування по розглядуваній справі № 876/705/15.
З врахуванням наведених вище норм законодавства і фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи зроблено висновки, які не відповідають обставинам справи, постанова суду від 17.12.2014 р. винесена з порушенням норм матеріального права, а тому оскаржену постанову суду слід скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільоптторг» - задоволити.
Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільоптторг» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення - скасувати та прийняти нову постанову.
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільоптторг» - задоволити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільській області ДПС № 0000032230 від 08.01.2013 року про застосування до ТзОВ «Тернопільоптторг» штрафних (фінансових) санкцій на суму 416880, 56 грн..
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
На постанову протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: В.В. Гуляк
Судді: Р.Й. Коваль
Н.М. Судова-Хомюк
Повний текст постанови виготовлено та підписано 25.04.2016 року.