25 квітня 2016 р. Справа № 876/10007/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді Сапіги В.П.,
суддів: Левицької Н.Г., Обрізка І.М.,
за участі секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.09.2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дукат ЛВ" до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дукат ЛВ" звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.06.2015 №0005102206 та №0005092206.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем на підставі висновків, які ґрунтуються не на первинних облікових звітних документах, а виключно на припущеннях. В якості доказу не підтвердження реального придбання товару (робіт, послуг) платником податків та зв'язку такої операції із його господарською діяльністю є припущення податкового органу про неможливість реального виконання укладеного з контрагентом правочинів. З такими висновками податкового органу позивач не погоджується, у зв'язку з чим звернувся до суду.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.09.2015 року позов задоволено, оскільки суд погодився з доводами позивача.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, його оскаржив відповідач - Державна податкова інспекція у Галицькому районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області. Вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам у справі та суперечать нормам матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, а тому просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з підстав та доводів, які наведені в скарзі.
Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує та мотивує аналогічно доводам, що викладені у запереченні на позов, зазначаючи при цьому, що висновок суду про реальність господарських операцій ТзОВ «Дукат ЛВ» та ТзОВ «Віст груп лімітед» ґрунтується на наявності первинних бухгалтерських документів. Проте, жодних відомостей щодо господарських операцій суд не встановив (що було предметом поставки, зміст та обсяг господарської операції, коли, який товар та в якій кількості поставлявся, не досліджено факту проведення оплати, транспортування товару. Перевіркою встановлено завищення витрат по господарських операціях з ТзОВ «Віст груп лімітед», проте судом даний висновок податкового органу не спростовано, жодних правових норм з приводу формування витрат суд не аналізував. Вважає, допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин у справі для ухвалення об'єктивного та справедливого рішення. Також судом невірно застосовано норми матеріального права
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Переглядаючи рішення в межах доводів апеляційної скарги та даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Згідно ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.
Судом першої інстанції встановлено і такі обставини підтверджуються матеріалами справи, що податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ТзОВ "Дукат ЛВ" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт №1141/22-06/23268449 від 12.06.2015.
Перевіркою встановлено порушення пп.14.1.1, п.14.1 ст.14, п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 п.138.1 ст.138, пп.139.1.1 п. 139.1 ст.139, п.150.1 ст.150 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2 півріччя 2012 року у сумі 422376 грн., за 2013 рік у сумі 958753 грн. та за 2014 рік у сумі 1522021 грн; п. 187.1 ст.187, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України; п.4.6.7 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 р. за № 1490/20228, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 67333 грн, в тому числі: за листопад 2012 року в сумі 9972 грн, за червень 2013 року в сумі 15746 грн, за липень 2013 року в сумі 4252 грн, за вересень 2013 року в сумі 6593грн, за жовтень 2013 в сумі 4159 грн, за листопад 2013 року в сумі 4244 грн, за грудень 2013 року в сумі 1284 грн, за січень 2014 року в сумі 4323 грн, за лютий 2014 року в сумі 3962 грн та за вересень 2014 року в сумі 12798 грн.
На підставі акта перевірки ДПІ Галицькому районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області 19.06.2015 винесено податкові повідомлення-рішення №0005102206, яким ТзОВ "Дукат ЛВ" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1522021 грн та №0005092206, яким ТзОВ "Дукат ЛВ" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 100999,50 грн., з неї 67333 грн за основним платежем та 33666,5 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Позивач погодився з висновками податкового органу щодо нарахування ПДВ та штрафних санкцій на загальну суму 16125,00 грн, однак не погоджується з нарахованим контролюючим органом ПДВ в сумі 56583,00 грн та 50% штрафними санкціями від нарахованої суми в розмірі 28291,50 грн за результатами фінансово-господарських взаєморозрахунків ТзОВ "Дукат ЛВ" з ТзОВ "Вест Групп Лімітед", у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом порушеного, невизнаного чи оспорюваного права, інтересу.
Підпунктом 14.1.181 пунктом 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Статтею 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно із п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198. 3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Необхідно зазначити, що предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та формування витрат; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та на формування валових витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість.
Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Таким чином, будь-які документи, у тому числі договори, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.
Як видно з матеріалів справи, 02.03.2012 між ТзОВ "Віст Групп Лімітед" (постачальник) та ТзОВ "Дукат ЛВ" (покупець) укладено договір поставки №0091/12к, згідно якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю, а Покупець прийняти і оплатити товар у асортименті, кількості і за ціною, що зазначаються у відповідних рахунка-фактурах та видаткових накладних.
Приймаючи рішення про задоволення цього позову, суд першої інстанції підтримав правову позицію позивача у справі відносно того, що представлені ним докази у сукупності доводять факт придбання товарів та використання їх у власній господарській діяльності.
За матеріалами справи на підтвердження здійснення операцій з придбання товарів у ТзОВ "Віст Груп Лімітед" на загальну суму ПДВ в розмірі 56528,03 грн з метою їх використання у межах господарської діяльності позивачем представлено первинні документи бухгалтерського обліку: видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення про оплату ТМЦ, накладні на відпуск отриманого товару кінцевим споживачам, банківські виписки про оплату відпущених ТМЦ кінцевим споживачам, податкові накладні, які виписані кінцевим споживачам, податкові декларації з реєстрами виписаних та отриманих податкових накладних, витяги з журналу отриманих довіреностей матеріально відповідальними особами ТзОВ "Дукат ЛВ" на отримання ТМЦ від ТОВ "Вест Груп Лімітед", довіреності кінцевим споживачам на отримання ТМЦ, договори про матеріальну відповідальність на осіб, що отримували ТМЦ, журнали-ордери складського обліку.
При дослідженні факту реальності господарських операцій судом першої інстанції було досліджено та перевірено в апеляційній інстанції договір, укладений між ТзОВ "Дукат ЛВ" та ТзОВ "Віст Групп Лімітед", який згідно презумпції правомірності є дійсним, оскільки, в судовому порядку не визнавався недійсним; банківські виписки, які підтверджують факт проведення розрахунку ТзОВ "Дукат ЛВ" з контрагентом за отримані позивачем товарно-матеріальні цінності в повному обсязі, копії договорів оренди транспортних засобів та товарно-транспортних накладних, якими підтверджено факт постачання товарно-матеріальних цінностей орендованих постачальником транспортних засобів, податкові декларації з ПДВ з розшифровками виданих та отриманих податкових накладних, якими підтверджено факт обліку податкових накладних в податкових деклараціях позивача, податкова правосуб'єктність ТзОВ "Віст Групп Лімітед" підтверджена його реєстрацією як платника ПДВ.
Податкові накладні, які були видані позивачу в період з квітня 2013 по червень 2014, не оспорюються податковою інспекцією щодо їх юридичної дійсності, отже, надають право на формування податкового кредиту.
Відповідач як на підставу донарахування позивачу сум ПДВ та штрафних санкцій посилається на акт ДПІ у Солом'янському районі м.Києва № 4096/26-58- 22-08-11/38050901 від 12.09.2014 року "Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ "Віст Груп Лімітед" з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ при взаємовідносинах з ТОВ "Готіка ЛТД", ТОВ "Пак Плюс 2012", ТОВ "Спрінфудс Торг", ТОВ "Регістан ЛТД", ТОВ "Асторг Центр" за період з 01.01.2013 по 31.07.2014 року, яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення ст.22, ст.185, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 ПК України по операціях з придбання товарів у підприємств-постачальників, за висновками якого правочини між ТОВ "Віст Груп Лімітед" та підприємствами-покупцями за перевірений період здійснені без мети настання реальних наслідків.
Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.
Колегія суддів звертає увагу, що невиконання контрагентами платника своїх зобов'язань щодо сплати податку на додану вартість до бюджету має негативні наслідки лише щодо цієї особи і платник податку не може бути позбавлений права на податковий кредит та відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо він виконав усі вимоги чинного законодавства та має документальні підтвердження розміру податкового кредиту.
Водночас необхідно також зазначити, що не перебування контрагента за адресою, вказаною в установчих документах, не суперечить податковому законодавству, не виключає можливості провадження ним фактичної господарської діяльності за іншою адресою та не є ознакою безтоварності господарської операції. Факт відсутності у постачальника матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати у контрагента на праві оренди або лізингу.
Як встановлено судом першої інстанції, підприємство ТзОВ "ДУКАТ ЛВ" за прямими договорами отримує будівельну продукцію від підприємств-виробників в тому числі є імпортером продукції будівельного призначення.
Одним з постачальників ТМЦ є підприємство ТзОВ "Віст Групп Лімітед", яке, як встановлено ДПІ у Соломянському районі м. Києва, здійснює свою діяльність за договором аутсорсингу з підприємством ТзОВ "Віст Групп".
Посилання податкового органу на відсутність у ТОВ "Віст Груп Лімітед" будь-яких основних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності спростовуються тим, що відповідно до договору аутсортингу, укладеного між ТОВ "Віст Груп Лімітед" (клієнт) та ТОВ "Віст Груп" 20.02.2012 року (діяв до 31.12.2014 року), останнє надає клієнту послуги по управлінню запасами товару, його транспортуванню, складуванню з усіма пов'язаними з цими операціями бізнес-процесами. ТзОВ "Віст Груп", в свою чергу було укладено ряд договорів оренди транспортних засобів з фізичними особами з відповідними актами приймання-передачі транспортних засобів та орендовані склади. Отже, враховуючи зазначене, у підприємства були в наявності відповідні засоби для зберігання товару, його транспортуванню до ТзОВ "Дукат ЛВ".
Також судом досліджено облік товарно-матеріальних цінностей, рух товарів на складах та його реалізація кінцевому споживачу та встановлено, що облік ТМЦ здійснюється на підприємстві за допомогою системи "Бухгалтерія1С", що підтверджується прибутковими накладними, звітами про переміщення товарів на складах, в тому числі кожного найменування.
Отримання товару кінцевим споживачем підтверджується видатковими накладними та довіреністю на отримання або переліком товару, кількістю та ціною на стрічці касового апарату, якщо товар був придбаний не зі складу, а в магазині.
Позивач зазначив, що операції купівлі-продажу, що проходять через касовий апарат магазину ТзОВ "Дукат ЛВ", через модем контролюється податковим органом безпосередньо. В підтвердження цієї обставини позивачем долучено прибуткову накладну, звіт про переміщення товарів на складах, видаткові накладні на відпуск товару кінцевому споживачу та довіреності кінцевого споживача на отримання товару, які не досліджувалось податковим органом, проте свідчать, що товар отримувався для здійснення господарської діяльності.
Крім того, в розшифровках декларацій по ПДВ за цей період зазначено відповідні показники кінцевого споживача за проведеними операціями купівлі товару.
З огляду на наведене суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку на підставі належно складених первинних документів про реальність господарських операцій між ТзОВ "Дукат ЛВ" та ТзОВ "Віст Групп Лімітед" та використання позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності, а отже і правомірності декларування позивачем податкового кредиту в сумі 56528,03 грн за період з квітня 2013 року по червень 2014 року.
Що ж стосується правомірності прийняття податкового повідомлення рішення № 0005102206 від 19.06.2015 р., згідно якого підприємству ТзОВ "Дукат ЛВ" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 522 021 грн, слід зазначити таке.
В Акті перевірки наведено, що ТзОВ "ДУКАТ ЛВ" за період з 01.07.2011 р. по 30.06.2012 р. (акт від 17.10.2012 р. № 157/22-20/23268449) в період першого півріччя 2012 р. декларувало податок на прибуток, тобто від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) період відсутнє.
Відповідно до ст. 63 ПК України облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Згідно положень ст. 66 ПК України податковому органу надано право вносити зміни до облікових даних платника податків на підставі інформації органів державної реєстрації; інформації банків та інших фінансових установ про відкриття (закриття) рахунків платників податків; документально підтвердженої інформації, що надається платниками податків; інформації суб'єктів інформаційного обміну, уповноважених вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно платника податків; рішення суду, що набрало законної сили; даних перевірок платників податків.
Відповідно до пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
З огляду на таке, зміни в облікових даних операцій по податках здійснюються на підставі податкових повідомлень-рішень чи на підставі рішення суду, що набрало законної сили.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.03.2012 р. у справі №2а-14132/11/1370, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2013 р., скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в Галицькому районі м. Львова №00032111501 від 25.10.2011 р., яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування на прибуток в розмірі 2259099 грн.
В узагальнюючій податковій консультації щодо врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, затвердженій наказом ДПС України від 05.07.2012 р. № 575 зазначено, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів платників з доходом за 2011 рік один мільйон гривень та більше станом на перше січня 2012 року є від'ємне значення (з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 податковий рік), то сума цього значення підлягає включенню до витрат звітних (податкових) періодів починаючи з І півріччя і послідуючих звітних періодів 2012 року у розмірі 25 відсотків суми такого від'ємного значення. Уразі, якщо 25 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування не погашається протягом цього і за наслідками наступних податкових періодів 2012 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов'язань у наступних податкових періодах.
Таким чином, необхідно погодитись з висновком суду першої інстанції, що визначаючи відхилення сум витрат ТзОВ "Дукат ЛВ", ДПІ в Галицькому районі м. Львова не врахувало те, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.03.2012р. у справі №2а-14132/11/1370 зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування на прибуток в розмірі 2259099 грн, отже сума 25% від суми 2259099 грн. складає від'ємне значення об'єкта оподаткування 564774,75 грн. та в силу її непогашення переходить із одного звітного періоду в наступний звітний період.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання про недоведеність факту порушення позивачем податкового законодавства та про неправомірність прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості висновку акта перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої було порушено норми матеріального та процесуального права.
Згідно ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно ч.1 ст.9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Оскільки ДПІ у Галицькому районі м.Львова ГУ ДФС України у Львівській області при поданні апеляційної скарги не сплатила судовий збір у розмірі, визначеному Законом, то з неї слід стягнути несплачений збір у розмірі 2090,09 грн.
Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу у відповідності до ч. 1 ст. 200 КАС України належить залишити без задоволення, а постанову - без змін.
Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області залишити без задоволення.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.09.2015 року у справі №813/3269/15 - без змін.
Стягнути на користь спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач: УДКСУ у Галицькому районі м.Львов; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38007573; банк отримувача ГУДКСУ у Львівській області; код банку отримувача (МФО) 825014; рахунок отримувача 31219206781004; код класифікації доходів бюджету 22030101) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 2090 (дві тисячі дев'яносто) гривень 09 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвалив повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя В.П. Сапіга
Судді Н.Г. Левицька
І.М. Обрізко
Повний текст виготовлено 26.04.2016р.