Справа № 751/1866/16-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/795/379/2016
Категорія - ст. 81 КК України Доповідач ОСОБА_2
22 квітня 2016 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 лютого 2016 року, якою задоволено клопотання засудженої
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Коростеня, циганки, громадянки України, з неповною середньою освітою, незаміжньої, до засудження не працювала, проживала за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої,
про звільнення умовно-достроково на підставі ст. 81 КК України задоволено,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_7
представника ЧВК- 44 - ОСОБА_8
засудженої - ОСОБА_6
21 грудня 2012 року ОСОБА_6 засуджена вироком Коростеньського міськрайонного суду Житомирської області за ст. 307 ч. 2 КК України до 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна.
Засуджена ОСОБА_6 звернулась до Новозаводського районного суду Чернігівської області із клопотанням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України.
Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 лютого 2016 року було задоволено клопотання засудженої ОСОБА_6 та звільнено останню умовно - достроково на підставі ст. 81 КК України.
В основу свого рішення суд поклав те, що засуджена ОСОБА_6 відбула встановлену законом частину строку покарання і їй залишилось відбувати незначну його частину. Останні п'ять місяців до роботи відноситься добре, відсоток виконання завдання вище норми. Вимоги установленого порядку відбування покарання, правила внутрішнього розпорядку порушувала, мала два стягнення, які погашені у встановленому законом порядку. Заохочення не оголошувались. На заходи виховного, розважального та пізнавального характеру, які проводяться в установі та відділенні реагує задовільно. Залучена до програм диференційованого виховного впливу згідно методичних рекомендацій ДПтС України та ст. 123 КВК України „Освіта”, навчається у Чернігівській загальноосвітній (вечірній) школі при установі. Реалізовано програми диференційованого виховного впливу „Подолання алкогольної та наркотичної залежності” та „Професія”. Дотримується доброзичливих взаємовідносин з представниками адміністрації, підтримує зв'язки з рідними, а тому суд дійшов висновку про те, що Чоботарьова заслуговує на умовно-дострокове звільнення її від відбування покарання.
Не погоджуючись з рішенням суду, прокурор, який приймав участь в суді першої інстанції, звернулвся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого суду скасувати та постановити нову, якою відмовити засудженій у задоволенні її клопотання про умовно-дострокове звільнення.
В обґрунтування своїх вимог прокурор вказує на незаконність ухвали та її необґрунтованість, у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та зазначає, що судом не враховано відсутність доказів, які б підтверджували сумлінність поведінки засудженої протягом всього строку відбування покарання, також не враховано її негативну характеристику, зокрема порушення встановленого порядку відбування покарання та правил внутрішнього розпорядку, наявність двох дисциплінарних стягнень протягом 2015 року, відсутність заохочень, те, що ОСОБА_9 не приймає участь у проведенні та підготовці культурно-масових заходів, не завжди відповідально ставиться до робіт з благоустрою установи, виконує передбачені законодавством України вимоги персоналу під контролем, без належної поваги ставиться до майна установи. Також поза увагою суду, на думку апелянта, залишилося те, що засуджена не відшкодувала повністю та не має бажання до цього, цивільний позов, задоволений вироком суду. Працевлаштована, проте, норми її виробітку стали стабільно вищими лише безпосередньо перед настанням строку можливого умовно-дострокового звільнення. Крім того, вказує на засудження ОСОБА_9 за однотипні злочини та неодноразове висловлення останній довіри з боку держави, оскільки вона вже звільнялася умовно-достроково та двічі була засуджена з іспитовим строком, що на думку прокурора, не вказує на виправлення засудженої та позбавляє її права на умовно-дострокове звільнення.
Заслухавши доповідача; думку прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу з указаних у ній підстав, і просив її задовольнити, скасувати ухвалу суду про умовно дострокове звільнення засудженої та постановити нову, якою відмовити ОСОБА_6 у застосуванні щодо неї умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, оскільки вважає, що вона не довела своє виправлення; пояснення засудженої ОСОБА_6 , яка заперечувала проти апеляційної скарги прокурора та просила залишити її без задоволення, а ухвалу суду про її умовно-достроково звільнення залишити без змін, оскільки вважає, що заслуговує на умовно-дострокове звільнення; представника ЧВК-44, яка вважає, що підстав для звільнення умовно-достроково ОСОБА_6 немає, оскільки засуджена своєю поведінкою не довела, що стала на шлях виправлення; дослідивши матеріали справи та особову справу засудженої ОСОБА_6 , перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді позбавлення волі може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, яке може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення і саме цей фактор є головною підставою для умовно-дострокового звільнення особи.
З огляду на роз'яснення, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26 квітня 2002 року "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким" умовно-дострокове звільнення особи від відбування покарання має сприяти досягненню мети, передбаченої ст. 50 КК України - виправленню засудженого і запобіганню вчинення нових злочинів. Крім того, розглядаючи питання про можливість умовно-дострокового звільнення засуджених, суди повинні враховувати поведінку засудженого під час всього строку відбування покарання, а також приділяти
особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який
відає виконанням покарання, спостережної комісії. Зокрема, слід
ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину,
праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у
самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи.
Як вбачається з матеріалів справи, даних вимог суд першої інстанції дотримався не в повній мірі, поза його увагою залишилося, те, що засуджена ОСОБА_10 не надала суду конкретних переконливих даних про те, що процес її виправлення досяг тієї стадії, на якій відбування засудженою призначеного покарання перестає бути доцільним і подальше її виправлення можливе в умовах перебування на волі, а сам факт її працевлаштування та показники її норм виробітку, які стали високими лише напередодні порушення питання про умовно-дострокове звільнення, не свідчить про сумлінне ставлення останньої до праці, навпаки вказує лише про її прагнення умовно-достроково звільнитись.
Так, ОСОБА_6 вчетверте засуджується до позбавлення волі, мала одне умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, двічі засуджувалася з призначенням іспитового строку, проте належних висновків не зробила. Згідно характеристики на засуджену, рішеннями адміністративних комісій установи двічі було вирішено, що остання не заслуговує на заміну невідбутої частини строку покарання більш м'яким - 29 січня 2015 року та 26 січня 2016 року - про застосування щодо неї ст. 81 КК України, оскільки ОСОБА_9 не довела своє виправлення (а.п. 7-8).
Відповідно до висновку, викладеному в характеристиці, який відповідає матеріалам дослідженої в судовому засіданні особової справи засудженої № 21-Ч-13 засуджена ОСОБА_6 за час відбування покарання характеризується посередньо, поведінка не є сумлінною, допускала порушення встановлених правил відбування покарання, у зв'язку з чим двічі притягувалася до дисциплінарної відповідальності, має позов, який відшкодований на незначну суму і не вбачає суспільної необхідності у його відшкодуванні, працює нестабільно, не проявляє ініціативи у покращенні своїх показників в суспільно-корисній праці, у проведенні виховних заходів, не приймає участі у роботі самодіяльних організацій.
Тому з урахуванням положень ст. 81 КК України, а також думки адміністрації установи, яка не має впевненості в подальшій самокерованій правослухняній поведінці ОСОБА_6 , колегія суддів вважає, що суд помилково дійшов висновку про достатність підстав для її умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, внаслідок чого ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали апеляційною інстанцією, якою в задоволенні клопотання засудженої слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 81 КК України, ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити, ухвалу Новозаводського районного суду міста Чернігова від 29 лютого 2016 року щодо ОСОБА_6 - скасувати та ухвалити нову.
В задоволенні клопотання засудженої ОСОБА_6 про застосування умовно - дострокового звільнення від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженою, яка тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення їй копії ухвали суду.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4