Справа № 734/981/14 Провадження № 22-ц/795/602/2016 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Бараненко С.М. Доповідач - Бечко Є. М.
21 квітня 2016 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіБечка Є.М.,
суддів:Хромець Н.С., Скрипки А.А.,
при секретарі:Мартиновій А.В.,
за участю:відповідача ОСОБА_5, його представника ОСОБА_6, прокурора Курило Я.М., представника позивача ОСОБА_7, представників відповідачів ОСОБА_8, ОСОБА_9,
розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 28 січня 2016 року у справі за позовом заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації, Козелецького районного дочірнього спеціалізованого агролісогосподарського підприємства «Козелецьрайагролісгосп» до Козелецької районної державної адміністрації Чернігівської області, відділу Держгеокадастру в Козелецькому районі та ОСОБА_5 про визнання недійсними розпоряджень та державного акту про право власності на земельну ділянку,
Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 28 січня 2016 року позов заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації, Козелецького районного дочірнього спеціалізованого агролісогосподарського підприємства «Козелецьрайагролісгосп» до Козелецької РДА Чернігівської області, відділу Держгеокадастру в Козелецькому районі та ОСОБА_5 про визнання недійсними розпоряджень та державного акту про право власності на земельну ділянку задоволено, визнано недійсним розпорядження Козелецької райдержадміністрації від 20 червня 2012 року №375, яким ОСОБА_5 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,07 га для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності на території Крехаївської сільської ради Козелецького району; визнано недійсним розпорядження Козелецької райдержадміністрації від 17 грудня 2012 року №788, яким затверджено проект та передано у власність ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,07 га (кадастровий номер НОМЕР_2) вартістю 54110 грн. 00 коп. із земель державної власності для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності на території Крехаївської сільської ради Козелецького району; визнано недійсним державний акт серії НОМЕР_1 від 28 грудня 2012 року на право власності на земельну ділянку площею 0,07 га на території Крехаївської сільської ради Козелецького району, виданий ОСОБА_5 для індивідуального дачного будівництва, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 28 грудня 2012 року.
Не погоджуючись з даним рішенням представник ОСОБА_5 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації, Козелецького районного дочірнього спеціалізованого агролісогосподарського підприємства «Козелецьрайагролісгосп».
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що пунктом 1 рішення Чернігівської обласної ради від 27 березня 2001 року «Про надання в постійне користування земель лісового фонду» та п.7 додатку №1до даного рішення, - в постійне користування позивачеві надаються земельні ділянки лісового фонду розташовані на території Козелецького району Чернігівської області, які були у користуванні колективних сільськогосподарських підприємств, що припинили своє існування в процесі реформування, і які належать до земель запасу. Згідно Державного акту на право колективної власності на землю КСП «Крехаїв» від 02 листопада 1995 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю №21 - спірна земельна ділянка не перебувала в складі земель, які були у користування колективного сільськогосподарського підприємства «Крехаїв», що припинило своє існування в процесі реформування.
Апелянт вважає хибним висновок суду першої інстанції про те, що спірна земельна ділянка перебувала в складі земель, наданих в постійне користування позивачу за рішенням Чернігівської обласної ради від 27 березня 2001 року та вказує на невідповідність цих висновків суду обставинам справи, що підтверджуються також іншими наявними доказами, в тому числі - висновком від 06 березня 2015 року №СЕ-1-1-255/14 судової земельно-технічної експертизи, проведеної на підставі ухвали Козелецького районного суду Чернігівської області від 18 червня 2014 року по справі.
Крім того, апелянт вважає неправомірним висновок про те, що землі, на яких розміщувалась спірна земельна ділянка, перебувають в постійному користуванні позивача на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, який зроблено судом відповідно п.5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України.
Також в своїх доводах ОСОБА_5 зазначив, що позивачем у встановленому законом порядку не було одержано Державний акт на право постійного користування землями, на яких розміщувалась спірна земельна ділянка, та землями, щодо яких Чернігівською обласною радою було прийняте рішення від 27 березня 2001 року «Про надання в постійне користування земель лісового фонду», а також не було проведено державної реєстрації права постійного користування на ці землі. Вказані обставини підтверджуються відсутністю відповідних Державних актів на право постійного користування земельними ділянками в матеріалах справи. Зазначає, що позивач за своїм правовим статусом не є державним підприємством та не набуває прав, встановлених лісовим законодавством України для державних лісогосподарських підприємств.
Загалом в доводах апелянт посилається на те, що в матеріалах справи наявні матеріали лісовпорядкування позивача, які не були погоджені у встановленому порядку територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, місцевими Радами народних депутатів, та не були завірені в органах землекористування того району, де проводились лісовпорядні роботи. Дане підтверджується і висновком судової земельно-технічної експертизи, де зазначено, що згідно з планом лісонасаджень ДАСП «Козелецьрайагролісгосп» Чернігівської області Лісовпорядкування 2005 року та оригіналом його Планшету №32 земельні ділянки, відображені на них, межують із землями кількох землекористувачів, в числі яких: ДП «Остарський лісгосп», Крехаївська сільська рада, Євминська сільська рада, резиденція Президента України «Залісся». При цьому, експертом встановлено, що будь-які відмітки, що свідчили б про завірення даного оригіналу Планшету №32 в органах земельних ресурсів Козелецького району Чернігівської області - відсутні.
Більш того, ОСОБА_5 зазначив, що прокурором було подано кадастровий план земельної ділянки «Урочище Крехаїв, квартал №131, виділ №7, Козелецький район. Чернігівська область» біль ніж через рік після початку розгляду справи, без зазначення причин та доведення обставин несвоєчасного подання прокурором даного доказу з поважних причин, що є порушення ст.131 ЦПК України, а тому суд не мав права обирати даний кадастровий план за основу свого рішення.
Не погоджується апелянт і з висновком судової земельно-технічної експертизи №1449/15-24 від 03 грудня 2015 року, складений експертом Доценко С.В., який на його думку не відповідає вимогам чинного законодавства щодо проведення повторної експертизи у цивільних справах, суперечить ухвалі Козелецького районного суду Чернігівської області від 07 травня 2015 року, якою була призначена відповідна експертиза, є неповним та суперечливим. При його складанні, на думку апелянта, було допущено численні порушення положень земельного законодавства.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи позов заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації, Козелецького районного дочірнього спеціалізованого агролісогосподарського підприємства «Козелецьрайагролісгосп», суд першої інстанції виходив з того, що передана у власність ОСОБА_5 частина земельної ділянки відноситься до земель лісового фонду, вкрита лісом, а саме деревами породи сосна, орієнтовним віком 49 років та дрібноліссям. Ця ділянка передана у власність ОСОБА_5 за рахунок земель, що перебувають у постійному користуванні Козелецького районного дочірнього спеціалізованого агрогосподарського підприємства «Козелецьрайагролісгосп». Земельна ділянка лісового фонду була передана ОСОБА_5 для індивідуального дачного будівництва, площею 0,0700 га на території Крехаївської сільської ради з порушенням вимог ст.ст.20, 57,116, 149 ЗК України.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Згідно ст.17 ЗК України, право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
Відповідно до ст.55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, але надані для лісогосподарських потреб. Земельні відносини, які виникають при використанні лісів за ст.3 цього Кодексу регулюються також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.
Право власності та право постійного користування на земельну ділянку, згідно ст.125 ЗК України виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Відповідно до п.5 Перехідних положень Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Згідно положень абз.1 п.12 Розділу Х «Перехідних положень» Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Згідно ст.ст.173, 174 ЗК України, межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій. Рішення про встановлення і зміну меж районів і міст приймається Верховною Радою України за поданням Верховної Ради АРК, обласних, Київської чи Севастопольської міських рад. Рішення про встановлення і зміну меж районів у містах приймається міською радою за поданням відповідних районних у містах рад.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до розпорядження Козелецької районної державної адміністрації №735 від 20 червня 2012 року ОСОБА_5 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0700 га., безоплатно у власність для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності на території Крехаївської сільської ради (а.с.16 т.1).
Розпорядженням Козелецької районної державної адміністрації №788 від 17 грудня 2012 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,0700 га, безоплатно у власність громадянину ОСОБА_5 для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності на території Крехаївської сільської ради та надано безоплатно йому у власність земельну ділянку, площею 0,0700 га., для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності на території Крехаївської сільської ради (а.с.8 т.1).
Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 28 грудня 2012 року на підставі розпорядження Козелецької районної державної адміністрації №788 від 17 грудня 2012 року ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 0,0700 га, з кадастровим номером НОМЕР_2 (а.с.9).
Рішенням Чернігівської обласної ради п'ятнадцятої сесії двадцять третього скликання від 27 березня 2001 року дочірньому агролісогосподарському спеціалізованому підприємству «Козелецьрайагролісгосп» було надано в постійне користування земельні ділянки лісового фонду, які були у користуванні колективних сільськогосподарських підприємств, що припинили своє існування в процесі реформування і належать до земель запасу, площею 14333,6 га. (а.с.45-48 т.1).
Постановою заступника прокурора Чернігівської області від 13 березня 2014 року було доручено проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням та застосуванням законів у Козелецькій районній державній адміністрації додержання вимог земельного законодавства (а.с.6-7 т.1).
Державною інспекцією сільського господарства в Чернігівській області 24 березня 2014 була проведена перевірка з питань дотримання вимог земельного законодавства Козелецькою районною державною адміністрацією при відведенні у власність громадянину ОСОБА_5 земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва, площею 0,0700 га, розташованої на території Крехаївської сільської ради Козелецького району за результатами проведення якої складено Акт №69. Відповідно до результатів перевірки, передана у власність відповідачу певна частина земельної ділянки вкрита лісом, а саме деревами породи «сосна», орієнтовним віком 49 років, та дрібноліссям. (а.с.57-61 том 1).
Згідно листа директора ДП «Козелецьрайагролісгосп» №65 від 19.03.2014 року, адресованого заступнику прокурора області О.Підгайному земельна ділянка № 1 (кадастровий номер НОМЕР_2) площею 0,07 га знаходиться повністю на території земель ДП «Козелецьрайагролісгосп». ДП «Козелецьрайагролісгосп» не надавав дозвіл на вилучення з постійного користування земель лісового фонду на території Крехаївської сільської ради, а також не погоджував межі зазначених земельних ділянок (а.с.37 т.1).
За правилом ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу, які не підлягають доказуванню.
Суд, за нормою ч.1 ст.11 ЦПК України, розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, та під час ухвалення рішення за ч.1 ст.214 цього Кодексу вирішує питання про наявність обставин, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відповідно до ст.1 ч.2 Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.
Відповідно до статей 56, 57 ЗК України, землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.
Статтями 181-184, 202-204 ЗК України, Законами України «Про Державний земельний кадастр» та «Про землеустрій», дані державного земельного кадастру - це документальне підтвердження відомостей про правовий режим земель, їх цільове призначення, їх розподіл серед власників землі і землекористувачів за категоріями земель, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, які ґрунтуються на підставі землевпорядної документації.
Як вже було зазначено, згідно п.5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.
Згідно висновку експерта за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи №1449/15-24 від 03 грудня 2015 року земельна ділянка ОСОБА_5, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 28 грудня 2012 року, кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована на території Крехаївської сільської ради Козелецького району, Чернігівської області, знаходиться повністю в межах (в складі земель лісового фонду, що знаходиться у віданні Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Козелецьрайагролісгосп» (а.с.41-52 т.4).
Висновок експерта, як джерело доказів не має переваги над іншими доказами та оцінюється судом відповідно до ч.6 ст.147 ЦПК України, є належним та допустимим доказом та таким що відповідає фактичним обставинам справи в сукупності з іншими доказами по справі.
Крім того, згідно кадастрового плану земельної ділянки «Урочище Крехаїв, квартал № 131, виділ № 7, Козелецький район, Чернігівська область» (а.с.259 т.3), стало можливим експерту вирішити поставлене на розгляд експертизи питання, так-як даний доказ містить дані координат, він долучений до матеріалів справи для можливості проведення судової земельно-технічної експертизи, а тому порушень ЦПК України в даному випадку не було. За таких обставин доводи апеляційної скарги в цій частині не можуть бути прийняті до уваги.
Судом встановлено, що земельна ділянка ОСОБА_5 знаходиться повністю в межах земель лісового фонду та перебуває у віданні Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Козелецьрайагролісгосп».
Таким чином, враховуючи викладене, спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду та відповідно до норм діючого законодавства не могла бути передана у користування ОСОБА_5
Твердження апелянта, що дана земельна ділянка належала до земель запасу спростовується матеріалами справи. Крім того, не є вірним посилання в апеляційній скарги ОСОБА_5 на висновок експерта від 06 березня 2015 року №СЕ-1-1-255/14 судової земельно-технічної експертизи, оскільки він є не повним та суперечливим. Крім того, висновок експерта не має переваги над іншими доказами та оцінюється судом відповідно до ч.6 ст.147 ЦПК України.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують вірного по суті рішення та є лише невірним тлумаченням апелянтом діючого лісового та земельного законодавства.
Оскаржуване рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених доказах, оцінка яких проведена у відповідності до положень ст.ст.57-66 ЦПК України і доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування вірного по суті рішення.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 28 січня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:Судді: