Справа № 750/1556/16-ц Провадження № 22-ц/795/882/2016 Суддя у I інстанції Супрун О. П.
Категорія: цивільна Доповідач-суддя Кузюра Л. В.
21 квітня 2016 року м. Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області у складі:
голови судового засідання - судді Кузюри Л.В.,
суддів: Вінгаль В.М., Шитченко Н.В.,
з участю секретаря судового засідання Шевченко М.О.,
представника Центрального відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції - Ведмідя В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 березня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Центрального відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 березня 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Центрального відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просила скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги. Посилалась на те, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого спір було вирішено невірно. Вказувала, що під час здійснення виконавчого провадження державними виконавцями було перевищено службові повноваження, у зв"язку з чим створено перешкоди для її дочки в користуванні частиною квартири, яка належить їй на праві власності, вона зазнала матеріальних та моральних збитків у зв"язку з порушенням державними виконавцями процедур виконавчого провадження, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без зміни, виходячи з наступного.
ОСОБА_3 звернулась з позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 1 738 грн. 12 коп. та моральної шкоди в сумі 10 000 грн., мотивуючи тим, що 11 червня 2016 року працівниками Центрального відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції було здійснено незаконне проникнення до її житла, зруйновано ремонт 2013 року, демонтовано перегородку в квартирі, пошкоджено її майно та винесено незаконні постанови про стягнення виконавчого збору в сумі 680 грн від 26.03.2015 року, про накладення штрафу в сумі 170 грн від 26.03.2015 року, про накладення штрафу в сумі 340 грн від 26.03.2015 року, про стягнення витрат за проведення виконавчих дій в сумі 48,32 грн та 548,12 грн від 08.04.2015 року, чим останній було спричинено матеріальну та моральну шкоду.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надала суду належних доказів на підтвердження її доводів про незаконність рішень, дій, чи бездіяльності державних виконавців під час примусового виконання рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 червня 2013 року про зобов"язання демонтувати перегородку в квартирі, оскільки в порядку, визначеному нормами ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження», не оскаржила законності постанов, винесених державним виконавцем під час здійснення наведеного вище виконавчого провадження.
З наведеним висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтуються на обставинах справи та приписах ст. 1166, ст. 1167 ЦК України, ст. 11 Закон України «Про державну виконавчу службу», ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження», якими передбачено, що шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягає відшкодуванню лише у разі визнання таких рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця неправомірними за рішенням суду.
Зважаючи на те, що в порядку, передбаченому ст. 383-389 ЦПК України, позивач не оскаржувала правомірності постанов державних виконавців, за якими здійснювалось примусове виконання рішення суду та з неї було стягнуто 1 738 грн. 12 коп., підстави вважати її права, як учасника виконавчого провадження, порушеними відсутні. З урахуванням наведеного , позовні вимоги ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди є такими, що заявлені передчасно. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вказаного позову ОСОБА_3 через відсутність правових підстав для цього.
Доводи апеляційної скарги щодо неправомірності дій державних виконавців під час примусового виконання рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 червня 2013 року про зобов"язання позивача демонтувати перегородку в квартирі, не є підставами для скасування вірного рішення суду першої інстанції, оскільки вони не стосуються предмету доведення у даній справі.
Рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 березня 2016 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Голова судового засідання: Судді: