Справа№592/2220/16-ц
Провадження №2/592/1024/16
22 квітня 2016 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми в складі: головуючого - судді Котенко О.А., за участю секретаря судового засідання - Чайка Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» про відшкодування моральної шкоди,-
Позивач звернувся до суду з позовом, який обґрунтовує тим, що з 18.08.1969 року по 30.11.2009 року він працював у Публічному акціонерному товаристві «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання», його було звільнено у зв'язку з невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я за п.2 ст.40 КЗпП України. В 2009 році перебував на обстеженні та лікуванні в Науково-дослідному інституті гігієни праці та профзахворювань Харківського Національного медичного університету. Внаслідок обстеження був встановлений діагноз професійного захворювання: «Хронічне обструктивне захворювання легень ІІ ст., пилової етиології, фаза загострення. Емфізема легень ІІ ступеня. Легенева недостатність ІІ-ІІІ ступенів. Хронічне легеневе серце, субкомпенсоване. Недостатність кровообігу другого А ст. Захворювання професійне. Нейросенсорна туговухість з помірним зниженням гостроти слуху (ІІІ ст.) професійного характеру». Встановлено, що професійне захворювання виникло під час роботи за професією слюсаря механоскладальних робіт ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе». Дана обставина підтверджується повідомленням за формою П-3 від 14.10.2009 року. 05.11.2009 року на підставі повідомлення про професійне захворювання за формою П-3, був складений Акт №88 розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4. В п.16 вище вказаного акту зазначено, що професійне захворювання виникло через недосконалість технологій, неефективне використання засобів індивідуального захисту. Причина професійного захворювання згідно п.17 Акту - проведення робіт в умовах підвищеного рівня виробничого шуму, пилу. 21.03.2011 року на повторному переогляді встановлено 60% стійкої втрати професійної працездатності, третя група інвалідності, внаслідок професійного захворювання, безтерміново та 5% внаслідок травми на виробництві, відносно якої позовні вимоги не заявляються. Умови праці, внаслідок яких у позивача виникли професійні захворювання, які потягли втрату професійної працездатності на 60%, заподіяли моральну шкоду. Заподіяну моральну шкоду позивач оцінює в 18000грн., із розрахунку 3000грн. за кожні 10% втрати працездатності. Вона полягає у тому, що він втратив найцінніше - здоров'я, професійне захворювання спричиняє йому моральні страждання, порушують нормальні життєві зв'язки та звички, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Внаслідок професійних захворювань позивач втратив роботу та можливість продовжувати трудову діяльність. У позивача значно погіршився стан здоров'я та загальне самопочуття - виникли головні болі, постійний шум у вухах, у зв'язку з чим він змушений постійно приймати ліки. Погіршення стану здоров'я зовсім підкосило сподівання позивача на ведення звичайного способу життя, продовження особистих повноцінних стосунків з близькими та знайомими. Наявний стан здоров'я перешкоджає позивачу повноцінно спілкуватися з друзями, рідними. Позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь заподіяну моральну шкоду у зв'язку з професійним захворюванням у розмірі 18000грн.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з зазначених підстав.
В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнала, пояснивши, що доказів спричинення позивачу ОСОБА_2 моральної шкоди, розміру моральної шкоди, порядку її оцінки позивачем не надано. Крім того, Пленум ВСУ в п.5 Постанови від 31.03.95 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» вказує на обов'язкове з'ясування при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди наявності такої шкоди, протиправності діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Позивач безпідставно пов'язує розвиток у нього професійних захворювань виключно з тим, що роботодавець не виконав покладені на нього обов'язки по створенню безпечних і нешкідливих умов праці. Проводячи аналіз ст. 153 КЗпП України необхідно зазначити, що вона не в повній мірі відповідає нормативно-правовим актам з охорони праці. Так, законодавчо встановлені гранично допустимі рівні виробничого фактору та характеру праці (гігієнічні нормативи на робочих місцях) у сукупності з ст.13 Закону України «Про охорону праці», що зобов'язує роботодавця створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, вказують на можливість існування потенційно шкідливого виробництва за умови забезпечення роботодавцем функціонування системи управління охороною праці. Тому, на виконання положень закону, за час роботи в ОСОБА_2 позивач був забезпечений засобами індивідуального захисту, спецодягом, взуттям згідно нормативів. Будь-яких скарг щодо неотримання засобів індивідуального захисту від позивача за час роботи не надходило. Крім того, під час укладення трудового договору з позивачем, ОСОБА_2 проінформувало його про умови праці та про наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про право працівника на пільги і компенсації за роботу. Незгода зі створеними умовами роботи давала право позивачу в порядку, передбаченому КЗпП України розірвати трудовий договір з підстав невиконання роботодавцем законодавства про охорону праці та отримати вихідну допомогу у розмірі не менше тримісячного середнього заробітку. Просить в задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав:
Судом встановлено, що позивач з 18.08.1969 року по 30.11.2009 року перебував у трудових відносинах з Публічним акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання». 30.11.2009 року його було звільнено у зв'язку з невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я за п.2 ст.40 КЗпП України.
Викладені обставини підтверджуються копією трудової книжки позивача (а.с.4-6).
Згідно до акту розслідування хронічного професійного захворювання №88 від 05.11.2009 року ОСОБА_1 були встановлені такі професійні захворювання: «Хронічне обструктивне захворювання легень ІІ ст., пилової етиології, фаза загострення. Емфізема легень ІІ ступеня. Легенева недостатність ІІ-ІІІ ступенів. Хронічне легеневе серце, субкомпенсоване. Недостатність кровообігу другого А ст. Захворювання професійне. Нейросенсорна туговухість з помірним зниженням гостроти слуху (ІІІ ст.) професійного характеру» (а.с.8).
В п.16 вище вказаного акту зазначено, що професійне захворювання виникло через недосконалість технологій, неефективне використання засобів індивідуального захисту. Причина професійного захворювання згідно п.17 Акту - проведення робіт в умовах підвищених рівнів шуму, пилу.
02.03.2011 року позивачу на МСЕК встановлено 60% стійкої втрати професійної працездатності, третя група інвалідності, внаслідок професійного захворювання, безтерміново та 5% внаслідок травми на виробництві (а.с.11). Позивачем не заявлені вимоги щодо 5% втрати професійної працездатності внаслідок травми на виробництві.
Згідно з ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Відповідно до ст.237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди проводиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя, за наявності причинного зв'язку.
Саме роботодавець зобов'язаний забезпечити безпечні та нешкідливі умови праці. Робота ОСОБА_1 в Публічному акціонерному товаристві «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» в умовах підвищеного рівня виробничого шуму, пилу призвела до виникнення у ОСОБА_1, професійного захворювання.
Отримані позивачем професійні захворювання потягли за собою спричинення як фізичних так і моральних страждань.
Внаслідок професійних захворювань позивач втратив роботу та можливість продовжувати трудову діяльність. У позивача значно погіршився стан здоров'я та загальне самопочуття.
З матеріалів справи вбачається і підтверджується належними письмовими доказами (повідомленням про професійне захворювання №390 від 14.10.2009 року (а.с.7), актом розслідування хронічного професійного захворювання № 88 від 5.11.2009 року - а.с.8; випискою із історії хвороби ОСОБА_1, № 08-06/1255 - а.с.10, актом огляду МСЕК № 375 від 21.03.2011 року (а.с.12-13), що внаслідок неправомірного виконання відповідачем обов'язків з питань охорони праці, порушено права ОСОБА_1, йому заподіяно моральну шкоду, яка полягає у стражданнях, яких позивач зазнав у зв'язку з хворобою, втратою
професійної працездатності на 60%. Позивачу встановлено необхідність лікування. Згідно з актом огляду МСЕК №375 від 21.03.2011 року позивач ОСОБА_1 має обмеження життєдіяльності І ступеня до трудової діяльності, до спілкування (а.с.12-13).
Доказів винної поведінки позивача ОСОБА_1, порушення ним норм законодавства про охорону праці в ході судового розгляду не встановлено.
Згідно з ч.1, п.1 ч.2 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачу внаслідок професійного захворювання було заподіяно моральну шкоду, яка не відшкодована, тобто право позивача є порушеним і підлягає захисту.
Враховуючи характер, обсяг та тривалість моральних та фізичних страждань позивача ОСОБА_1, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд визначає розмір в відшкодування моральної шкоди позивачу в сумі 12000грн., яка підлягає стягненню з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на користь ОСОБА_1
Крім того, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 551грн. 20коп.
Керуючись ч.2 ст.153, ст. 237-1 КЗпП України, ст.ст. 23, 268 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 209, 213-215 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на користь ОСОБА_1 12000грн. в відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині позову відмовити за необґрунтованістю.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на користь держави 551грн. 20коп. судового збору.
На рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення може бути подана
апеляційна скарга до апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський районний суд м. Суми. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під чає проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя О.А. Котенко