Справа № 530/1879/15-к Номер провадження 11-кп/786/299/16Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
21 квітня 2016 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі: ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві матеріали кримінального провадження № 12015170170000580 за апеляційною скаргою заступника прокурора Полтавської області ОСОБА_6 на вирок Зіньківського районного суду Полтавської області від 30 грудня 2015 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Червона Знамянка, Кременчуцьцького району, Полтавської області, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, не працюючого, студента 2 курсу Хорольського агропомисловиго коледжу, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.
Кримінальне провадження розглянуто:
За участю прокурора ОСОБА_8
Захисника ОСОБА_9
Обвинуваченого ОСОБА_7
На вирок Зіньківського районного суду м. Полтави від 30 грудня 2015 року, заступник прокурора Полтавської області ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій прохав вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. З ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у житло, визнати обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_10 , вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння, призначити покарання ОСОБА_7 у виді позбавлення волі строком на З роки. На підставі ст.ст. 75, 104 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням на 1 рік, поклавши на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України та стягнути з ОСОБА_7 процесуальні витрати , пов'язані із залученням експертів, у загальній сумі 1227 грн. 60 коп.
Вказав, що судом у відповідності до положень ст. 349 КПК України, об'єктивно встановлені фактичні обставини вчинення злочину, які ніким під час судового розгляду не оспорювались і правильно кваліфіковані дії засудженого за ч. З ст. 185 КК України, в той же час вирок Зіньківського районного суду Полтавської області від 30.12.2015 є незаконним і підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме: не застосування судом закону, який підлягає застосуванню, та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.
В порушення положень Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» та постанови Пленуму Верховного Суду України №10 від 06.11.2009 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність та виключив кваліфікуючу ознаку «повторність» із обвинувачення ОСОБА_10 ..
Окрім того, суд першої інстанції всупереч вимог п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України, встановивши факт вчинення першого епізоду злочинної діяльності обвинуваченого у стані алкогольного сп'яніння, безпідставно виключив її із обвинувачення вказавши на відсутність обтяжуючих покарання обставин та не врахував положення ч.2 ст.65 КК України.
Також зазначив, що усупереч вимогам ст. 119 КПК України судом звільнено ОСОБА_7 від сплати витрат, пов'язаних із проведенням судових експертиз по справі, однак не враховано, того що обвинувачений є студентом 2 курсу Хорольського агропромислового коледжу, а тому отримує стипендію і має власний дохід.
Судом першої інстанції встановлено, що в кінці серпня 2015 року приблизно о 12 годині ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, прибув до жилого приватного домогосподарства ОСОБА_11 , яке розташоване по АДРЕСА_1 , де через вікно будинку проник до будинку звідки викрав системний блок персонального комп'ютера із двома з'єднувальними кабелями, монітор Samsung SyncMaster 740 BF, клавіатуру «BENQ А122», маніпулятор типу «миша» «А4 ТЕСН ОР-620», загальна вартість яких згідно висновку експерта №2/1/32 від 01.12.2015 становить 1932,95 гривень, чим завдав майнової шкоди власнику на вказану суму.
На початку вересня 2015 року, близько 23 години ОСОБА_7 прибув до приватного домогосподарства ОСОБА_11 , яке розташоване по АДРЕСА_1 . Шляхом зриву металевої скоби запірного пристрою приміщення літньої кухні, за допомогою металевого прута, проник всередину літньої кухні звідки викрав бензомоторну пилу «Байкал БП-01-45А» вартість якої згідно висновку експерта №328 від 29.10.2015 становить 680 гривень, чим завдав майнової шкоди власнику на вказану суму.
Вироком Зіньківського районного суду Полтавської області від 30 грудня 2015 року, ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого за ч. 3 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі. На підставі ст. 104 KK України ОСОБА_7 від призначеного покарання звільнено з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 рік та звільнено від сплати витрат, пов'язаних із проведенням судових експертиз по справі.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав надану апеляцію з підстав в ній наведених, заперечення ОСОБА_7 та його захисника, які вважали вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, колегія суддів дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши данні про особу обвинуваченого та доводи наданої апеляції згідно її меж, вважає, що вказана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Винуватість ОСОБА_7 у вчинені злочинів за які він засуджений, доведено. Зокрема сам обвинувачений ОСОБА_7 визнав себе винним у вчиненні інкримінованих злочинів за обставин наведених у обвинувальному акті, при цьому інші докази, які мали органи досудового слідства, відповідно до ст. 349 КК України зі згоди всіх учасників судового провадження не досліджувались та доведеність вини обвинуваченого у поданій апеляції не оскаржується. В апеляційній інстанції ОСОБА_7 також підтвердив повне визнання своє вини , в скоєнні інкримінованих злочинів згідно пред*явленого йому обвинувачення.
З огляду на наведене дії ОСОБА_7 за ч.3 ст. 185 КК України кваліфіковані вірно за кваліфікуючою ознакою - крадіжка поєднана з проникненням у житло, але при цьому суд першої інстанції безпідставно та помилково пропустив кваліфікуючу ознаку - повторність , яка була зазначена у обвинувальному акті затвердженому прокурором. Про це свідчіть відсутність будь яких даних у вироку про необхідність перекваліфікації дій обвинуваченого та необхідність виключення із обвинувачення кваліфікуючої ознаки у вигляді повторності та застосування вимог ст.349 КК України.
Окрім того, суд першої інстанції попри вимоги п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України, встановивши факт вчинення першого епізоду злочинної діяльності обвинуваченого у стані алкогольного сп'яніння застосувавши вимоги ст. 349 КПК України, безпідставно та помилково вказав на відсутність обтяжуючих покарання обставин.
Крім того, суд першої інстанції, ухвалюючи вирок не врахував положення ч.2 ст.65 КК України, а саме те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Призначаючи покарання ОСОБА_12 , який вчинив два тяжких злочин, один з яких в стані алкогольного сп'яніння, суд безпідставно не поклав на обвинуваченого обов'язки повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання або навчання передбачені п.3 ч.1 ст. 76 КК України, що ні яким чином не буде перешкоджати процесу навчання обвинуваченого у коледжі.
Вказане свідчить про те, що вирок Зіньківського районного суду Полтавської області від 30.12.2015 є незаконним у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме: не застосування судом закону, який підлягає застосуванню, та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону відповідно до положень п.п. 3,4 ч.І ст.409 КПК України є підставою для скасування вказаного судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Апеляційні вимоги прокурора в частині того , що суд всупереч вимогам ст. 119 КПК України безпідставно звільнив ОСОБА_7 від сплати витрат, пов'язаних із проведенням судових експертиз по справі, оскільки кримінальний процесуальний закон регламентує, що таке рішення приймається лише унаслідок врахування майнового стану особи обвинуваченого та у разі звільнення від їх оплати відповідні витрати компенсуються за рахунок коштів Державного бюджету України, не заслуговують на увагу внаслідок не повної оцінки майнового стану ОСОБА_7 та його сім*ї. Хоча обвинувачений є студентом 2 курсу Хорольського агропромислового коледжу, а тому отримує стипендію і має вказаний мінімальний власний дохід, але поряд з цим не враховано того , що злочини ним було скоєно в неповнолітньому віці, а саме внаслідок скрутного матеріального становища його сім*ї: матері - пенсіонерки та престарілої бабусі , яка за віком потребує догляду. Відповідно до зазначеного майновий дохід сім*ї обвинуваченого є мізерним, та крім того ОСОБА_7 є усиновленою особою та має ознаки онкозахворювання, с приводу чого проходить постійні обстеження в різних онкоцентрах України , що також потребує значних матеріальних витрат.
Таким чином, рішення про необхідність стягнення з обвинуваченого процесуальних судових витрат, пов'язаних із залученням експертів у загальній сумі 1227 грн. 60 коп. буде на явно буде не гуманним та жорстоким, яке призведе не до перевиховання ОСОБА_7 , який скоїв злочини вперше в неповнолітньому віці, а до його моральних страждань стосовно подальшої можливості отримання освіти, без якої відбудеться наявна руйнація його життя.
Таким чином дії ОСОБА_7 належить кваліфікувати за ч. З ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у житло.
При призначенні покарання ОСОБА_7 колегія суддів відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу обвинуваченого, обставини , що обтяжують та пом*якшують покарання ОСОБА_7 ..
Як особа ОСОБА_7 характеризується позитивно, навчається,на обліку у лікарів нарколога та психіатра не знаходився, на обліку у служби у справах дітей за місцем проживання не перебував, злочини скоїв вперше в неповнолітньому віці, виховують його тільки прийомна мати та бабуся, які є пенсіонерами.
Обставиною, яка обтяжує покарання стосовно ОСОБА_7 необхідно визнать вчинення ним злочину в стані алкогольного сп*яніння.
Обставинами, які пом*якшоють покарання ОСОБА_7 , є його щире та дійове каяття та повне визнання своєї вини, з видачею викрадених речей потерпілого працівникам міліції, які не були повернуті потерпілому тільки внаслідок лікування останнього в психіатричній лікарні, скоєння злочинів обвинуваченим вперше в неповнолітньому віці, його позитивна характеристика, факт навчання в коледжі.
Таким чином колегія суддів вважає , що для виправлення і перевиховання ОСОБА_7 буде достатнім призначення мінімального покарання передбаченого статтею інкримінованого злочину. При цьому, оскільки ОСОБА_7 скоїв злочини вперше в неповнолітньому віці, щиро в них розкаявся , визнав свою вину , позитивно характеризується , навчається, має негативний стан здоров*я внаслідок встановлених ознак онкозахворювання, має мати пенсіонерку та престарілу бабусю, фактично ліквідував завдану крадіжками шкоду потерпілому шляхом передачі викраденого майна працівникам міліції, колегія суддів вважає , що виправлення засудженого можливе без відбуття покарання з випробуванням та відповідним застосуванням вимог ст. 75 ст. 104 КК України з покладанням на нього обов'язків, передбачених п.3 ч.1 ст. 76 КК України
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 409, 420 КПК України колегія суддів, -
апеляційну скаргу заступника прокурора Полтавської області ОСОБА_6 задовольнити частково. Вирок Зіньківського районного суду Полтавської області від 30 грудня 2015 року, щодо ОСОБА_7 ,скасувати.
Постановити новий вирок, яким ОСОБА_7 , визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. З ст. 185 КК України (таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно з проникненням у житло) та призначити покарання ОСОБА_7 у виді позбавлення волі строком на З роки. На підставі ст.ст. 75, 104 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням на 1 рік, поклавши на нього обов'язки, передбачені пунктом 3 ч.1 ст. 76 КК України., а саме повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскарженим в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4