Справа № 524/419/16-ц Номер провадження 22-ц/786/1281/16Головуючий у 1-й інстанції Нестеренко С.Г. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
21 квітня 2016 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого судді: Дорош А.І.
Суддів: Хіль Л.М., Буленка О.О.
при секретарі: Ачкасовій О.Н.
з участю
представника позивачаОСОБА_2
представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_2
на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 березня 2016 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості,-
У січні 2016 року до суду звернулася ОСОБА_5 з позовом до ОСОБА_6 про стягнення коштів у розмірі 41 6450 грн. В обґрунтування позову позивач посилалася на те, що відповідач заподіяв їй збитків внаслідок неналежного виконання договору про надання посередницьких та консультаційних послуг із продажу об'єкта нерухомості. Зазначала, що звернулася до відповідача з проханням надати їй послуги щодо продажу належної їй квартири по АДРЕСА_1. Було укладено з відповідачем договір про надання посередницьких та консультаційних послуг із продажу об'єкта нерухомості, згідно п. 2.1.2 якого виконавець, тобто відповідач, зобов'язувався провести консультаційне обслуговування з питань відносно купівлі-продажу нерухомості за вартісними та технічними характеристиками, а саме надання консультаційних послуг щодо реальної вартості зазначеної квартири з тим, щоб могла продати її за найбільш вигідною для неї ціною. 11 грудня 2015 року вона продала належну їй квартиру ОСОБА_7 за 50750 грн. Пізніше, нею з сайту з продажу нерухомості «OLX» було встановлено, що вартість аналогічної квартири за адресою м. Кременчук від вул. Гвардійська становить приблизно 22 тис. дол. США. Вважала, що внаслідок неналежного виконання договірних зобов'язань, а саме недоведення відповідачем реальної вартості квартири, за яку могла її продати, відповідач заподіяв їй збитків на суму 416 450 грн.
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17.02.2016 р. залучено у справі в якості третіх осіб ОСОБА_7, приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Прокоп Д.О.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 березня 2016 року відмовлено ОСОБА_5 у задовленні позову до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної шкоди.
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно ч.1 п.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що на початку листопада 2015 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було укладено договір без номеру про надання посередницьких та консультаційних послуг із продажу об»єкта нерухомості, згідно п. 11 якого було визначено, що замовник, тобто позивач, доручає, а виконавець, тобто відповідач, зобов»язується здійснити комплекс посередницьких та консультаційних послуг з питань підготовки до продажу та пошуку покупців квартири АДРЕСА_1, а саме згідно п.п. 2.1.2. - провести консультаційне обслуговування замовника з питань регулювання діючим законодавством відносин купівлі-продажу нерухомості, за вартісними та технічними характеристиками житлових приміщень у місті Кременчуці та регіонів; п.п. 2.1.3 - здійснити комплекс посередницьких, інформаціно-довідкових, рекламних, консультаційних та маркетингових робіт з пошуку покупця об'єкта засобами, що є в його розпорядженні; п.п. 2.1.4 - за дорученням замовника представляти його інтереси у всіх органах державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, житлово-експлуатаційних організаціях, подавати запити та отримувати на них відповіді у всіх органах державної влади та місцевого самоврядування; п.п. 2.1.5 - за рахунок і на користь замовника проводити підготовку документації необхідної для підписання договору купівлі-продажу об'єкта, або іншої угоди про передачу прав власності на об'єкт, а саме - замовляти та отримувати документи з технічної інвентаризації та витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно, довідки про кількість власників тощо. (а.с. 8).
На виконання своїх зобов»язань відповідач здійснив консультацію позивача щодо можливої ціни продажу квартири АДРЕСА_1, а не по вул. Гвардійській, як вказує позивач.
Позивачу відповідачем було роз»яснено про можливу вартість квартири з ціною до 18 тис. дол. США згідно рекламних оголошень у друкованих засобах масової інформації по місту Кременчуку.
Відповідач здійснив дії по наданню допомоги позивачеві у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру, оформлення документації з метою продажу квартри, відшукав покупця та організував їх зустріч, передав документи нотаріусу.
11 грудня 2015 року між позивачем та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Крменчуцького міського нотаріального округу Прокопом Д.О., зареєстрованого в реєстрі за № 1818 у присутності перекладача ОСОБА_11, за яким позивач передав, а ОСОБА_7 прийняв у власність квартиру АДРЕСА_1.
Ціна договору, тобто вартість квартири, була узгоджена між сторонами договору купівлі-продажу, якими є продавець ОСОБА_5 та покупець гр. Італійської Республіки ОСОБА_7, а не між позивачем та відповідачем (а.с. 9-10).
Після укладення договору купівлі-продажу квартири позивач передала ОСОБА_7 технічну документацію та ключі від квартири. Оригінал договору купівлі-продажу квартири знаходиться у покупці квартири.
Позивач не зверталася з відповідними заявами до правоохоронних органів щодо перевірки незаконності дій відповідача та третіх осіб при укладенні договору купівлі-продажу квартири, визначення її вартості. Також позивач не зверталася з відповідними позовами до вказаних осіб про оскарження нотаріальних дій, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартир недійсним та розписки про отримання грошових коштів, розірвання договору, у тому числі з підстав неналежної оцінки об»єкту нерухомого майна, неодержання грошових коштів за продаж квартири у повному чи частковому розмірах.
Відмовляючи у задовленні позову, місцевий суд виходив з того, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог, на підтвердження факту вчинення відповідачем будь-яких неправимірних дій стосовно позивача, що потягли б за собою настання реальних збитків або упущеної вигоди, у тому числі щодо спонування позивача шляхом застосування до неї будь-якого фізичного чи психологічного тиску з метою відчуження квартири, відповідач не приймав участі в узгодженні та визначенні ціни квартири при її купівлі-продажу, у прийнятті-передачі грошових коштів, документів на квартиру. Позивач не уповноважував відповідача на вчинення дій щодо представниництва її інтересів при укладенні договору купівлі-продажу квартири та пов»язаних з цим дій. Позивач не уповноважувала відповідача конкретно визначати відповідний дійсний розмір вартості спірної квартири, з метою найбільш вигідної реалізації квартири. Відповідач не має відповідної освіти та спеціалізації щодо здійснення та визначення оцінки об»єктів нерухомості.
Як встановила колегія суддів, такий висновок місцевого суду є правильним, оскільки суд дійшов його після повного, всебічного та об"єктивного з"ясування фактичних обставин справи, прав та обов"язків сторін в даних правовідносинах, з правильним застосуванням норм матеріального права.
Предметом даного спору є стягнення з відповідача на користь позивача 416 450 грн. збитків у формі упущеної вигоди внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов»язань відповідно до договору про надання посередницьких та консультаційних послуг з продажу нерухомого майна, тобто доходу, який могла б отримати позивач за звичайних обставин, продавши квартиру за її ринковою вартістю. Обгрунтовуючи позов, позивач посилається на п.2.4 договору, який нібито передбачає обов»язок відповідача консультувати позивача по правовим, організаційним і маркетинговим питанням щодо угоди з нерухомості.
Проте, як вбачається із змісту договору, жоден пункт договору таких умов не містить.
Як вбачається із змісту договору купівлі-продажу від 11.12.2015 р. спірної квартири, її продавцем є ОСОБА_5, покупцем є ОСОБА_7. Згідно п. 2 цього договору продаж цей вчинено за узгодженою між сторонами ціною, що складає 50750 грн., які сплачені покупем продавцю повністю до підписання цього договору, претензій щодо сплати вартості квартири продавець до покупця не має. Вартість продажу квартири визначена за домовленістю сторін та повідомлена нотаріусу сторонами, підписання цього договору сторони підтверджують, що зазначена вище вартість продажу квартири відповідає фактичному розрахунку між сторонами.
Пункт 3 договору зазначає, що відповідно до звіту про оцінку майна, виданого СОД ФОП ОСОБА_13 10.12.2015 року, ринкова вартість вищевказаної квартири складає 50 750 грн.
Пунк 13 цього договору визначає, що нотаріусом сторонам роз»яснено перехідні положення щодо встановлення військового збору Податкового кодексу України, ст. 172 Податкового кодексу України щодо порядку оподаткування операцій з продажу об»єктів нерухомого майна, а також правові наслідки укриття розміру дійсної продажної ціни відчужуваного майна особам, що підписали цей договір.
Однією із істотних умов договору купівлі-продажу є ціна договору. Як вбачається зі змісту укладеного договору, сторони погодили ціну квартири, до підписання договору вартість квартири була сплачена покупцем продавцю, який не мав претензій з цього приводу, на підтвердження факту передачі квартири у власність покупця продавцем передано ключі та технічний паспорт. З вартості продажу спірної квартири сплачені військовий збір та податок від операції з продажу об»єкту нерухомості.
Таким чином, дії продавця при укладенні договору купівлі-продажу квартири свідчать про те, що договір укладений за погодженою сторонами вартістю квартири. При цьому, ця вартість встановлена звітом про оцінку майна від 10.12.2015 р., виданого СОД ФОП ОСОБА_13 Позивач як сторона договору, продавець, діючи вільно, за відсутності будь-якого примусу як фізичного, так і психічного, усвідомлюючи природу правочину та значення своїх дій, повинна була на час укладення договору орієнтуватися у ринковій ціні квартири, яку вона безпосередньо продає.
Доводи позивача про те, що вона продавала квартиру не самостійно, а уклавши з відповідачем договір про надання консультаційних послуг, у т.ч. і консультацій щодо вартості квартири, а у результаті неналежного виконання відповідачем своїх обов»язків, вона продала квартиру за заниженою ціною, не заслуговують на увагу, оскільки стороною договору купівлі-продажу спірної квартири є безпосередньо позивач, уклавши договір з відповідачем, вона не була позбавлена можливості з інших джерел дізнатися про ринкову вартість спірної квартири. Позивач, як власник квартири, мала можливість не погодитися з оцінкою вартості квартири, могла наполягати на проведенні повторної оцінки, відмовитися від укладення договору купівлі-продажу квартири за такою ціною тощо.
Як вбачається із доводів апеляційної скарги, позивач не має претензій до покупця за договором, до нотаріуса, які виконали своє зобов»язання та обов»язки. При цьому вказує на порушення відповідачем укладеного договору про надання посередницьких послуг та консультаційних послуг із продажу нерухомого майна, зокрема п. 2.1.4., який передбачає, що за дорученням замовника виконавець зобов»язується представляти його інтереси у всіх органах державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, житлово-експлуатаційних організаціях, подавати запити та отримувати на них відповіді у всіх органах державної влади та місцевого самоврядуваня, що не відноситься до предмету спору.
Згідно ч. 2 ст. 293 ЦПК України заперечення на ухвал, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Щодо заперечення в апеляційній скарзі відносно безпідставної відмови місцевим судом у задоволенні клопотання про призначення по справі експертиз, що фактично позбавило позивача права на подання доказів у справі, не заслуговує на увагу, оскільки клопотання про призначення експертиз виходить за межі предмету спору.
Також не заслуговують на увагу доводи позивача з приводу порушення головуючим суддею правил відводу, оскільки позивачем не надано доказів, що головуючий суддя прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи, що є інші обставини, які викликають сумніви в об»єктивності та неупередженості судді.
Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо порушення судом порядку ухвалення судового рішення, залучення до участі по справі перекладача, оскільки не вбачається порушення місцевим судом норм цивільного процесуального судочинства.
В апеляційній скарзі позивач вказує на те, що позов пред»явлено до фізичної особи підприємця, проте із змісту позовної заяви, а саме із найменування відповідача це не вбачається.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається.
Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 березня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.