19 квітня 2016 року Справа № 876/562/16
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Качмара В.Я.,
суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
при секретарі судового засідання - Бадівській О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області на постанову Залізничного районного суду м.Львова від 12 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області та головного державного інспектора з пожежного нагляду Залізничного районного відділення м.Львова Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області Хтея Богдана Романовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
В лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області (далі - ГУ ДСУНС) та головного державного інспектора з пожежного нагляду Залізничного районного відділення м.Львова ГУ ДСУНС Хтея Б.Р. у якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 06.02.2015 №7 (далі - Постанова).
Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що він як директор Публічного акціонерного товариства «Львівський міський молочний завод» (далі - ПАТ) не може нести відповідальність за недотримання вимог правил пожежної безпеки на об'єкті бомбосховище №48005 по АДРЕСА_1, оскільки вказаний об'єкт не перебуває у власності користуванні чи на балансі його підприємства.
Постановою Залізничного районного суду м.Львова від 12 листопада 2015 року у справі №462/1221/15-а заявлений позов задоволено. Постанову визнано протиправною та скасовано, а провадження в справі відносно ОСОБА_1 закрито. Постановлено повернути ОСОБА_1 73,08грн судового збору за рахунок коштів Державного бюджету України.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржило ГУ ДСУНС, яке покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі. У поданій апеляційній скарзі вказує на те, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року, яка залишена без змін апеляційним судом, встановлено юридичні факти, які в обов'язковому порядку повинні були бути враховані судом першої інстанції, усі документи, що подавались позивачем при проведенні перевірки свідчили про належність бомбосховища ПАТ, а акт комплексної перевірки підписано ним без застережень. Рішення господарського суду, яке взято судом за основу не передбачало зняття підприємством бомбосховища із балансу, та й вчинити такі дії підприємство вправі лише за участі Фонду державного майна.
Позивач у письмовому запереченні вважає ухвалу суду першої інстанції обґрунтованою, прийняту з врахуванням всіх обставини справи та такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не є суб'єктом відповідальності, оскільки бомбосховище не знаходиться на балансі підприємства, а відповідачем неналежно встановлено всі обставини адміністративного правопорушення, які мають значення для правильного вирішення справи.
Проте, такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими з таких міркувань.
Апеляційним судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 05.02.2015 комісією ГУ ДСУНС було проведено перевірку стану готовності, експлуатації і використання сховища (протирадіаційного укриття) №48005 (далі - Сховище), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, за результатами якої складено акт комплексної перевірки (спеціального огляду) захисної споруди цивільної оборони від цієї ж дати №48005 (далі - Акт, а.с.74-76).
У зв'язку із виявленими порушеннями, а також наданням позивачем підтверджуючих документів належності (перебування на балансі) сховища №48005, ГУ ДСУНС 05.02.2015 було складено протокол про адміністративне правопорушення відповідно до ст.175 КУпАП ЛВП №064025 (а.с.77, далі - Протокол), у якому зафіксовано: приміщення Сховища не забезпечені первинними засобами пожежогасіння, захаращені сміттям, електромережа в приміщеннях виконана з порушеннями вимог правил улаштування електроустановок, що є порушенням пунктів 4.2.6, 5.1.1 та 6.4.8 Правил пожежної безпеки України, затверджених Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19.10.2004 №126 (далі - НАПБ А.01.001-2004), які були чинними до 10.04.2015.
На підставі Протоколу, ГУ ДСУНС 06.02.2015 прийнято оскаржувану Постанову, якою позивача враховуючи його щире каяття, притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 51грн (а.с.19-20).
Не погодившись із вказаною Постановою відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим адміністративним позовом.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Указу Президента України «Деякі питання Державної служби України з надзвичайних ситуацій» від 16.01.2013 №20/2013 державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС України), яка є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра оборони України та входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сферах цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, профілактики травматизму невиробничого характеру, а також гідрометеорологічної діяльності.
ДСНС України складає акти перевірок, видає приписи, розпорядження про усунення порушень вимог законодавства у сферах пожежної та техногенної безпеки, цивільного захисту, виносить постанови про застосування спеціальних запобіжних заходів (пп.67 п.4 цього Указу).
Згідно ст.140 Кодексу цивільного захисту України (далі - КЦЗ) особи, винні у порушенні законодавства у сфері цивільного захисту, несуть відповідальність відповідно до закону.
Статтею 175 КУпАП передбачено, що порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, а також використання пожежної техніки та засобів пожежогасіння не за призначенням - тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від 0,5 до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Не є спірним питанням у розглядуваній справі наявність виявлених ГУ ДСУНС порушень НАПБ А.01.001-2004, а позивач лише заперечує свою вину у таких та притягнення його до відповідальності.
Як вбачається із матеріалів справи, під час проведення перевірки ГУ ДСУНС, позивач не заперечував, що Сховище знаходиться на балансі ПАТ, зокрема допустив перевіряючих на вказаний об'єкт, підписав Акт без зауважень, а у Протоколі вказав «можливо відновимо захисну споруду».
Більше того, згідно Протоколу та Постанови, позивач визнавав свою вину у вчиненні вищевказаних порушень, що було сприйнято під час розгляду справи про адміністративне правопорушення як пом'якшуюча обставина.
Жодних доказів того, що ОСОБА_1 під час розгляду справи про адміністративне правопорушення надавав пояснення та документи аналогічні тим, що ним додані до своєї позовної заяви немає.
Апеляційний суд критично оцінює прийняття судом першої інстанції додаткових пояснень від 30.09.2015 (а.с.95), які долучені представником позивача за його ж підписом, оскільки такі спростовуються (суперечать) поясненнями та зауваженнями, що зазначені в Акті і які дійсно давались ОСОБА_1 під час проведення перевірки.
Щодо рішення господарського суду Львівської області від 15 квітня 2014 року, то слід зазначити, що таким було вирішено питання щодо права власності на Сховище та відповідно витребувано таке з володіння ПАТ, однак ним жодним чином не вирішувалось питання зняття цього Сховища з балансу підприємства.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про приватизацію державного майна» (в редакції, чинній на час передання ПАТ нерухомого майна у 1995 році) особи, які придбали державні підприємства як цілісні майнові комплекси, є правонаступниками їх майнових прав і зобов'язань відповідно до умов договору між продавцем і покупцем та законодавства України.
Відповідно до ч.1 ст.32 КЦЗ утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється за рахунок власних коштів суб'єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають.
Згідно з п.3 «Порядку використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) для господарських, культурних та побутових потреб», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 №253, забезпечення утримання та збереження функціонального призначення захисних споруд здійснюють їх балансоутримувачі.
Згідно того ж рішення господарського суду Львівської області від 15 квітня 2014 року Сховище не перебуває у власності ПАТ, не увійшло до його статутного капіталу у процесі приватизації, але перебуває на його балансі.
Покликання ОСОБА_1 на те, що з 03.10.2014 Сховище було знято з балансу підприємства, згідно протоколу ПАТ від цієї ж дати №03/10 (а.с.63) на виконання рішення господарського суду, суд апеляційної інстанції вважає неспроможними, оскільки відповідно до «Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі», затвердженого наказом Фонду державного майна України (далі - ФДМ) та Міністерством економіки України від 19.05.1999 №908/68 (далі - Положення) управління об'єктами, які не увійшли до статутних фондів господарських товариств в процесі приватизації, здійснює ФДМ та його регіональні відділення.
У відповідності до п.1.4.3 цього Положення для зняття з балансу господарських товариств майна, яке є державною власністю та не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, відповідним органом приватизації залучається уповноважений представник господарського товариства.
Тобто, правом на зняття з балансу ПАТ спірного Сховища, законодавцем було наділено лише ФДМ та його регіональні відділення, які в свою чергу жодного рішення щодо такого не приймали (доказів протилежного суду не надано).
Аналогічна за змістом правова позиція була також висловлена у постанові Львівського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року, в якій оскаржувався припис винесений щодо ПАТ по виявлених порушеннях правил пожежної безпеки.
Слід звернути увагу також на те, що виконавче провадження ВП №47019008 щодо витребування з незаконного володіння ПАТ Сховища на користь ФДМ по Львівській області, було відкрито лише 26.03.2015 (а.с.61), тобто станом на момент проведення перевірки та прийняття оскаржуваної Постанови, таке ще перебувало у володінні ПАТ.
Щодо доводів позивача про порушення допущенні при проведенні перевірки та складанні Акта, апеляційний суд зазначає, що особа, яка вважає порушеним порядок та підстави призначення перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень законодавства, дотримання якого контролюється відповідними органами.
Більше того, Акт перевірки був підписаний ОСОБА_1 без зауважень.
Безпідставними слід визнати також посилання позивача на неможливість оскарження постанови Залізничного районного суду м.Львова від 12 листопада 2015 року в апеляційному порядку, оскільки такі є дійсними лише щодо постанов у справах про адміністративне правопорушення, що прийняті суддею (судом), однак у даному випадку Постанова прийнята суб'єктом владних повноважень ГУ ДСУНС, а суд першої інстанції лише перевіряв чи прийнята вона у відповідності до ст.2 КАС.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до переконання про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 щодо скасування Постанови.
З огляду на викладене, оскільки постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то апеляційну скаргу належить задовольнити частково, а оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову про відмову в позові.
Керуючись статтями 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області задовольнити частково.
Постанову Залізничного районного суду м.Львова від 12 листопада 2015 року скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч.3 ст.160 КАС - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий суддя В.Я. Качмар
Суддя О.М. Гінда
Суддя В.В. Ніколін
Повний текст виготовлений 25 квітня 2016 року.