Справа: № 826/15850/15 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.
Іменем України
20 квітня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Кобаля М.І.,
суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.
при секретарі: Хмарській К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТНК-Індастріз Україна» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТНК-Індастріз Україна» до Харківської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТНК-Індастріз Україна» (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Харківської митниці Державної фіскальної служби України (далі - Відповідач) у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №807000003/2015/000691/1 від 22.04.2015 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №8007121400/2015/00047 від 22.04.2015.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2016 року в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши представників сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що між ТОВ «ТНК-Індастріз Україна» та НК «Роснєфть» укладено контракт №100014/10663К від 30.10.2014 на постачання бензину та палива дизельного, що зазначене в п. 1 контракту.
Згідно п. 1.2. контракту кількість, якість, асортимент, ціна, строк, базис та інші дохідні умови поставки оговорюються сторонами в додатках чи/або доповненнях, підписаних обома сторонами, що є невід'ємною частиною цього контракту. Відповідно до п. 5.1. контракту ціна на товар, що поставляється по цьому контракту, встановлюється в доларах США за метричну тону та визначається згідно додатків, що є невід'ємною частиною цього контракту.
30.03.2015 між сторонами було укладено додаток № 021 до контракту №100014/10663К, відповідно до п. 1.1 якого продавець передає, а покупець приймає на умовах поставки СРТ - станція Красний хутір бензин Супер Евро-98, вид ІІІ (АИ-98-К5), ДСТУ Р 51866-2002, виробництва ЗАТ «РНПК» (Росія), в подальшому іменоване товар.
Згідно з п.4.1. Додатку №021 ціна на товар, що поставляється по цьому Додатку, зазначається в доларах США за одну метричну тону та складає 585,17 долара США.
Також, 09.02.2015 між ТОВ «ТНК-Індастріз Україна» та ТОВ «Ітек Транс» укладено договір №0019ПЦ транспортного експедирування, згідно умов якого ТОВ «Ітек Транс» зобов'язується організовувати виконання послуг, зазначених в пункті 1 даного договору.
Між ТОВ «ТНК-Індастріз Україна» та ТОВ «Брок-Енерджі» укладено договір доручення від 01.01.2015 №0018ПЦ, відповідно до якого ТОВ «Брок-Енерджі» зобов'язувалось, як повірений, надавати комплекс митно-брокерських послуг, перелік яких визначено в п. 1.1. зазначеного договору.
Брокером ТОВ «Брок-Енерджі» подано до Харківської митниці митну декларацію, з метою митного оформлення ввезеного на територію України товару, а саме: бензин автомобільний неетильований Супер Євро-98 вид ІІІ (АИ-98-К5); країна виробництва RU.
При цьому митна вартість товару визначена позивачем за ціною договору (основним методом).
Як встановлено судом першої інстанції, на підтвердження заявленої митної вартості позивач надав наступні копії документів: контракту від 30 жовтня 2014 року №100014/10663К та додатки до нього, рахунок-проформу, транспортну накладну, паспорт якості та декларацію країни відправлення.
Харківською митницею ДФС в свою чергу надіслано до позивача запит про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару:
1)договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Листом № 65-Т від 22.04.2015, тобто безпосередньо в день подання митної декларації та направлення вищевказаного електронного повідомлення, декларант звернувся до Харківської митниці ДФС, в якій зокрема зазначив, що виписку з бухгалтерської документації на даний час надати неможливо, тому що митне оформлення вантажу не проведено. Просив прийняти відповідне рішення стосовно митної вартості заявленої митної декларації не дотримуючись 10-денного строку передбаченого законодавством.
22.04.2015 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №807000003/2015/000691/1, у зв'язку з тим, що надані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з коригуванням митної вартості товарів митний орган видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807121400/2015/00047.
Не погоджуючись з вищезазначеними рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що Харківською митницею ДФС доведено правомірність та обґрунтованість підстав для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, виходячи з наступного.
Як підтверджується матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на підтвердження заявленої митної вартості позивачем надано до митного органу наступні документів: контракт від 30 жовтня 2014 року №100014/10663К та додатки до нього, рахунок-проформу, транспортну накладну, паспорт якості та декларацію країни відправлення.
Між тим, на виконання вимог ч.3 ст.53 Митного кодексу України, Харківською митницею ДФС, надіслано до позивача запит про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару.
Натомість, декларантом не було надано Харківській митниці ДФС жодного додаткового документу, який витребувала остання.
Таким чином, оскаржуваними рішеннями, митну вартість товару, що імпортується скориговано із застосування резервного методу відповідно до ст.64 Митного кодексу України.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що в даному випадку, надання додаткових документів є необхідним для підтвердження задекларованої декларантом митної вартості товару за першим методом, викликаної обґрунтованими сумнівами митного органу в достовірності відомостей, які містяться в поданих до митного оформлення товару документах.
Дослідивши в повній мірі матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок митного органу, про необхідність надання позивачем додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, виходячи з наступного.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
З 01.06.2012 набрав чинності новий Митний кодекс України (далі по тексту - МК України) від 13.03.2012 № 4495-VІ, який, зокрема, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування визначені.
Відповідно до ч.1 ст. 49, ч.2 ст. 51 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорт, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно із ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).
Відповідно до ч.2,3 ст.53 Кодексу, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Як встановлено митним органом, під час здійснення контролю наявності в підтверджуючих документах відомостей, використаних при обчисленні митної вартості, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять неповні відомості щодо числових значень складових митної вартості товарів.
Крім того, відповідно до п. 6.1 контракту від 30.10.2014 № 100014/10663К, оплата за товар здійснюється покупцем у доларах США, так і у Євро, так і в Рублях РФ (за вибором продавця), шляхом банківського переказу на рахунок, вказаний продавцем у інвойсі на умовах відстрочення платежу за товар або на умовах передоплати 100% попередньої вартості або 100% вартості товару за вибором продавця.
Отже, оскільки умовами контракту передбачено можливість здійснення оплати трьома різними порядками, серед яких вказано як передоплату так і відстрочення платежу, а із наданих позивачем до митного оформлення документів не вбачається за можливе встановити у якому порядку її здійснено, відтак, митний орган правомірно звернувся до підприємства із вимогою надати додаткові документи, в тому числі бухгалтерську документацію.
Колегія суддів апеляційної інстанції дослідивши матеріали справи погоджує висновок суду першої інстанції, що, відповідаючи листом №65-Т від 22.04.2015 на запит митного органу, ТОВ «ТНК-Індастріз Україна» не надало належних документів, які свідчать як про оплату товару, інвойс, так і не надало доказів того, що поставка товару здійснюється на умовах післяоплати.
Не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції посилання скаржника на рахунок-проформу, оскільки згідно з п. 6.2.4 вказаного контракту, наданий позивачем до митного оформлення рахунок-проформа не є підставою для здійснення розрахунків між сторонами та використовується виключно з метою оформлення необхідних документів.
Крім того, зазначені доводи позивача, які викладені в апеляційній скарзі, суперечать нормам ч.3 ст. 53 МК України, зокрема, рахунок-проформа є документом, який підтверджує митну вартість товару, якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу.
Аналогічна правова позиція зазначена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23.03.2016 (К/800/3400/16).
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що в даному випадку, рахунок-фактура (інвойс) є обов'язковою складовою для підтвердження митної вартості товару, проте, ТОВ «ТНК-Індастріз Україна» його не було надано Харківській митниці ДФС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку Харківською митницею ДФС України, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність своїх дій та надано обґрунтовані доводи прийняття оскаржуваних рішень відповідно до норм чинного законодавства.
Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТНК-Індастріз Україна» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2016 року - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий - суддя М.І. Кобаль
судді: О.В. Епель
О.В. Карпушова
Головуючий суддя Кобаль М.І.
Судді: Епель О.В.
Карпушова О.В.