іменем України
"10" березня 2016 р. справа 804/9261/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя Суховаров А.В. (доповідач)
судді Головко О.В. Ясенова Т.І.
при секретарі Троянові А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційні скарги Дніпропетровської митниці та Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2014 в адміністративній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» до Дніпропетровської митниці та Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, рішення про визначення митної вартості товарів, стягнення надмірно сплачених податку на додану вартість і ввізного мита
Публічне акціонерне товариство «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» 18.02.2010 звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської митниці та Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправними і скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон №113030000/0/000023 від 29.01.2010, рішення про визначення митної вартості №113000006/2010/000053/1 від 29.01.2010; стягнути з державного бюджету надмірно сплачений податок на додану вартість в сумі 40830гр85коп та надмірно сплачене ввізне мито в сумі 14290гр79коп (т1ас4,56,135-137,150-155,т2ас132).
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2014, прийнятою в письмовому провадженні, позов задоволений (т2ас36).
В апеляційних скаргах відповідачі просять постанову суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилаються на правомірність коригування митної вартості оскільки аналогічний товар ввозився по більшій ціні. Вказують на відсутність підстав для стягнення з державного бюджету сплачених податку на додану вартість та ввізного мита (т2ас56-69).
Відповідно до частини 4 статті 122 КАС України, розгляд справи в письмовому провадженні допускається коли всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Оскільки сторони таке клопотання не заявляли, згідно журналу 09.10.2014 проводилось відкрите судове засідання за участю представника позивача, суд першої інстанції не мав законних приводів виносити постанову в письмовому провадженні, а повинен був провести судові дебати та видалиться до нарадчої кімнати, чого зроблено не було.
Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного:
Відповідно до статті 259 Митного Кодексу України в редакції на час спірних правовідносин, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до статті 266 Митного Кодексу України, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються; 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості; 6) резервного. Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. В ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною в кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. В разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості можуть застосовуватися в будь-якій послідовності на розсуд декларанта. В разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 273 цього Кодексу.
Між позивачем та ВАТ «Белшина» 14.12.2009 укладений зовнішньоекономічний контракт №8-09/221-37-10 поставки шин марки 33.05-51 для автомобілів з великою вантажопідйомністю за ціною 8250$ за одиницю товару. Поставка товару здійснюється на умовах «DDU місто Кривий Ріг» (т1ас27).
Позивачем 28.01.2010 подана вантажна митна декларація №113030000/2010/002099 для митного оформлення 36 шин марки 33.05-51 виробництва ВАТ «Белшина» на загальну суму 305250$, з визначенням митної вартості товару за першим методом за ціною договору, до якої прикладені такі документи: контракт, комерційні пропозиції постачальника №37/14308 від 03.09.2009 та №37/4331 від 18.12.2009, експортні декларації країни відправника, залізничні накладні, рахунки-фактури, сертифікати походження, сертифікати якості, розрахунок митної вартості (т1ас7-13,16-21,22-26,45-48,92).
Відповідно до частини 2 статті 264 Митного Кодексу України в редакції на час спірних правовідносин, в разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 265 Митного Кодексу України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, в тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів, комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.
Відповідно до частини 1 статті 267 Митного Кодексу України, митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини 2 цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця або на користь продавця через третіх осіб, або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Відповідно до пункту 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого Постановою КМУ №339 від 09.04.2008, який діяв на час спірних правовідносин, контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом шляхом: 1) проведення перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, відповідно до Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою КМУ №1766 від 20.12.2006; усного опитування посадових осіб підприємств і громадян, а також консультацій з декларантом з метою обміну інформацією, що стосується певної зовнішньоекономічної операції та впливає на митну вартість товарів; митного огляду товарів для визначення характеристик, які впливають на рівень їх митної вартості; 2) співставлення рівня заявленої митної вартості товарів з: рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено; наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, в тому числі сировини, матеріалів, комплектувальних виробів, які входять до складу товарів; 3) застосування інших передбачених Митним Кодексом України та іншими законами з питань митної справи форм контролю.
Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим Постановою КМУ №1766 від 20.12.2006, який діяв на час спірних правовідносин, передбачався перелік документів, які подає декларант для підтвердження митної вартості товару. Відповідно до пункту 11 цього Порядку, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі «для відміток митниці» декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.
При порівнянні заявленої митної вартості з рівнем мирної вартості товарів, які декларувались раніше, з'ясувалось, що шини марки 33.05-51 виробництва ВАТ «Белшина» оформлювались для вільного використання на митній території України за ціною 8960$ за одиницю товару.
Посадовою особою митниці на декларації митної вартості №113030000/2010/002099 від 28.01.2010 зроблений запис про надання додаткових документів: прайс-листи виробника товару; калькуляція виробника товару; висновок про якісні і вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Представником ПАТ «Інгулецький ГЗК» 29.01.2010 зроблений запис про неможливість надати витребувані документи.
Посадовою особою митниці зроблений запис про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом для визначення митної вартості та про можливість оформлення товару під гарантійні зобов'язання, що також підтверджено підписом декларанта (т2ас100).
Відповідно до пункту 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою КМУ №1766 від 20.12.2006, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
В зв'язку з неподанням всіх витребуваних документів, Криворізькою митницею правомірно, у відповідності до статей 267-269 Митного Кодексу України, прийняті картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113030000/0/000023 від 29.01.2010; та рішення №113000006/2010/000053/1 від 29.01.2010,- якими ціна однієї шини визначена за 6 методом 8960$ за одиницю товару (т1ас14-15). Ціна визначена у відповідності до пункту 3 Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого Наказом Держмитслужби України №602 від 24.06.2009, за даними Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДМС України, згідно яких аналогічний товар ввозився за ціною 8960$ за одиницю (т2ас104-116).
Колегія суддів звертає увагу, що ПАТ «Інгулецький ГЗК» не представило платіжні документи про оплату товару по заявленій ціні 8250$ за шину. Надані позивачем цінові пропозиції відносно шин марки 33.05-51 обгрунтовано поставлені митницею під сумнів. В одних листах йдеться про умови поставки «СРТ місто Кривий Ріг», а в інших - «DDU місто Кривий Ріг». Також ВАТ «Белшина» залишило за собою право перегляду рівня цін (т1ас7,45-47).
Керуючись пунктом 3 статті 198, статтями 202, 205, 207 КАС України, суд
Апеляційні скарги Дніпропетровської митниці та Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області задовольнити.
Скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2014 та прийняти нову постанову.
В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.
Головуючий: А.В. Суховаров
Суддя: О.В. Головко
Суддя: Т.І. Ясенова