04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"20" квітня 2016 р. Справа№ 925/1982/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Чорної Л.В.
суддів: Дідиченко М.А.
Руденко М.А.
при секретарі судового засідання Громак В.О.
за участю представників сторін: від позивача - Пицик Я.М.,
від відповідача - Кучеренко С.П.
розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз»
на рішення господарського суду Черкаської області від 08.02.2016р.
по справі № 925/1982/15 (суддя - Довгань К.І.)
за позовом публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз»
до публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз»
про стягнення 15 399 693,06 грн.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 08.02.2016р., враховуючи уточнення позовних вимог, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» на користь публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» 7 501 342,93 грн. основного боргу, 253 677,35 грн. 3% річних, 423 107,76 грн. інфляційних, 417 488 грн. пені., 159 499,97 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору. Провадження у справі в частині стягнення 1 500 000,00 грн. припинено. В решті позову відмовлено.
Не погодившись із прийнятим рішенням, публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 08.02.2016р. по справі №925/1982/15 в частині відмови у задоволенні стягнення 3 757 401,84 грн. пені та 1 656 102,11 грн. 7% штрафу та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 3 757 401,84 грн. та 1 656 102,11 грн. 7% штрафу.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2016р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» прийнято до провадження.
Розпорядженням №09-52/549/16 від 29.03.2016 р. призначено повторний автоматизований розподіл справи №925/1982/15 у зв'язку з перебуванням судді (судді-доповідача) Шапрана В.В. на лікарняному.
Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу суддів від 29.03.2016 р., у зв'язку з перебуванням судді (судді-доповідача) Шапрана В.В. на лікарняному, сформовано новий склад колегії суддів, головуючий суддя Чорна Л.В. судді: Дідиченко М.А., Кропивна Л.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2016р. апеляційну скаргу ПАТ «Укртрансгаз» прийнято до провадження у визначеному складі.
Розпорядженням №09-52/976/16 від 19.04.2016 року призначено повторний автоматизований розподіл справи №925/1982/15 у зв'язку з перебуванням судді Кропивної Л.В., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у підготовці для підтримання кваліфікації.
Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу суддів від 19.04.2016 року, в зв'язку з перебуванням судді Кропивної Л.В., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у підготовці для підтримання кваліфікації, сформовано новий склад колегії суддів, головуючий суддя Чорна Л.В. судді: Дідиченко М.А., Руденко М.А.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2016р. апеляційну скаргу ПАТ «Укртрансгаз» прийнято до провадження у визначеному складі.
Відповідно до п. 9-2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» у разі зміни складу суду апеляційної інстанції розгляд ним справи починається заново, а отже, спочатку починається й визначений статтею 102 ГПК строк розгляду апеляційної скарги.
ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити рішення господарського суду Черкаської області від 08.02.2016р. у справі №925/1982/15 без змін, з підстав викладених у письмовому відзиві.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як встановлено судом першої інстанції і зазначене підтверджується матеріалами справи, 27.04.2011р. між дочірньою компанією «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «НафтогазУкраїни», правонаступником якої є публічне акціонерне товариство «УКРТРАНСГАЗ» (далі - Газотранспортне підприємство), та відкритим акціонерним товариством «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз», правонаступником якого є публічне акціонерне товариством «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» (далі - Замовник) укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011078/Н45 від 27.09.2011 р. /а.с. 11/.
В подальшому сторони уклали додаткові угоди до Договору №№ 1,2 від 17.01.2013р., № 3 від 17.03.2014р., № 4 від 17.07.2014р. та № 5 від 05.11.2014р. /а.с. 20-30/.
Згідно п. 1.1 Договору Газотранспортне підприємство зобов'язалось надати Замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу Замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а Замовник зобов'язався сплатити за надані послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та порядку, передбаченому умовами цього Договору.
Згідно з п. 5.1. Договору (в ред. Додаткової угоди №1) розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.
Пунктом 5.2 Договору передбачено, що тарифи, визначенні в пункті 5.1. Договору, є обов'язковими для Сторін з дати набрання ними чинності. Визначена на їх основі вартість послуги буде застосовуватись Сторонами при складанні актів наданих послуг та розрахунках за ці послуги згідно з умовами Договору.
Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Згідно. (п.11.1. Договору (в ред. Додаткової угоди №1). )
Пунктами 3.1. та 3.4. Договору встановлено, що послуги з транспортування газу магістральними газопроводами оформляються Газотранспортним підприємством і Замовником актами наданих послуг по транспортуванню газу магістральними трубопроводами, які є підставою для проведення остаточних розрахунків.
Згідно з п. 5.4. Договору вартість фактично наданих Газотранспортним підприємством Замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акту наданих послуг.
По актах № 01-15-1109011078/Н4 від 31.01.2015р., № 02-15-1109011078/Н4 від 28.02.2015р., № 03-15-1109011078/Н45 від 31.03.2015р., № 04-15-1109011078/Н45 від 30.04.2015р., № 05-15-1109011078/Н45 від 31.05.2015р. та № 06-15-1109011078/Н45 від 30.06.2015р. позивач транспортував відповідачу природний газ на суму 68 771 628,54 грн.
Згідно з п. 5.5. Договору (в ред. Додаткової угоди №1) оплата послуг за транспортування природного газу здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Газотранспортного підприємства на умовах 100 (ста) відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу.
Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Замовником до двадцятого числа місяця, наступного і за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих і коштів.
У зв'язку із порушенням відповідачем умов договору в частині оплати, за останнім утворилась заборгованість у розмірі 9 001 342,93 грн.
В процесі розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем сплачено 1 500 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №7 від 14.12.2015р., №89 від 18.12.2015р. та №221 від 23.12.2015р. /а.с. 92-94/.
Господарський суд Черкаської області припинив провадження у справі у частині стягнення 1 500 000,00 грн. на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмета спору.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За таких обставин, до стягнення підлягає 7 501 342,93 грн. основного боргу.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Київський апеляційний господарський суд, перевіривши правильність нарахування 3% річних та інфляційних втрат, погоджується із висновком суду першої інстанції щодо стягнення 253 677,35 грн. 3% річних, 423 107,76 грн. інфляційних, оскільки відповідно до листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
Проте зазначене не було враховано позивачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Пунктом 7.3 Договору (в ред. Додаткової угоди №1) сторони встановили, що за порушення строків оплати наданих послуг відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки від суми боргу за кожний день прострочення.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
За статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 3 зазначеного Закону розмір пені, визначений у договорі не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Позивачем заявлено до стягнення 4 174 889,84 грн. пені за період з 21.02.2015р. по 20.01 2016р.
Суд першої інстанції, перевіривши правильність нарахування пені, скориставшись своїм правом, наданим статтею 83 Господарського процесуального кодексу України, за клопотанням відповідача, зменшив розмір пені до 90%.
Київський апеляційний господарський суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Обґрунтовуючи зменшення неустойки відповідач послався на те, що прострочення виконання грошового зобов'язання викликано, перш за все, тим, що споживачі природного газу - населення, підприємства промисловості не забезпечують своєчасну оплату природного газу, який відповідач передає їм на підставі укладених договорів купівлі-продажу природного газу. Товариство є суб'єктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, зокрема, щодо забезпечення належного постачання природного газу на території Черкаської області. Крім того, товариство у зв'язку зі скрутною фінансовою ситуацією в Україні за результатами господарської діяльності за 2015 рік має збитки в розмірі 264 929 000,00 грн. Стягнення додаткових сум пені за позовом ПАТ «Укртрансгаз» призведе до ще більшого погіршення фінансового становища товариства, або й навіть до банкрутства.
На обґрунтування зазначеного відповідач надав Звіт про фінансові результати за 9 місяців.
Оскільки пеня є різновидом неустойки, яка має подвійну правову природу: одночасно є засобом забезпечення договірних зобов'язань для стимулювання їх виконання і мірою відповідальності за неналежне виконання зобов'язання (санкцією), як правового наслідку його порушення (ст. 611 ЦК України), неустойка має компенсаційний характер та її розмір, як і розмір пені, повинні бути відповідними розміру понесених позивачем збитків.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах: Судової палати у господарських справах Верховного Суду України № 3-6002к09 від 26.01.2010 року; Вищого господарського суду України № 921/167/13-г від 03.04.2014 року; Вищого господарського суду України № 5023/5976/12 від 01.10.2013 року; Вищого господарського суду України № 5023/3165/12 від 19.12.2012 року.
Позивач, в порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, не навів та не довів, як у суді першої, так і у суді апеляційної інстанції належними та допустимими доказами понесення збитків внаслідок несвоєчасного виконання грошових зобов'язань відповідачем.
Крім того, до стягнення заявлено 7 % штрафу у розмірі 1 656 102,11 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Відповідно до п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.
Верховний суд України у своїй постанові від 04.02.2014р. по справі №3-1гс14 зазначив, що «аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо за сукупності таких умов:
- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;
- якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;
- якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.
Відповідно до ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Таким чином, враховуючий прострочення виконання грошового зобов'язання у даній справі, підстави для стягнення 7% штрафу на підставі п. 2 ст. 231 Господарського кодексу України відсутні.
Дослідивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що господарським судом Черкаської області правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.
Доводи наведені в апеляційній скарзі Київським апеляційним господарським судом до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
З наведених у даній постанові обставин, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду Черкаської області від 08.02.2016р. у справі №925/1982/15.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Рішення господарського суду Черкаської області від 08.02.2016 р. у справі №925/1982/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Матеріали справи № 925/1982/15 повернути до господарського суду Черкаської області.
3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Л.В. Чорна
Судді М.А. Дідиченко
М.А. Руденко