донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
20.04.2016 справа №908/6181/15
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий: судді за участю сторін: від позивача: від відповідача:ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 не з'явився ОСОБА_4 - за довіреністю;
розглянувши апеляційну скаргу Запорізької міської ради, м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області
від22 лютого 2016 р.
у справі№ 908/6181/15 (суддя Топчій О.А.)
за позовомЗапорізької міської ради, м. Запоріжжя
до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Спеценерго», м. Запоріжжя
простягнення збитків
21.12.2015р. до господарського суду Запорізької області з позовною заявою звернулась Запорізька міська рада до Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Спеценерго” про стягнення 45 032, 70 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.01.2008р. Інспекцією державного архітектурного - будівельного контролю у Запорізькій області надано дозвіл №27 на виконання робіт на об'єкт будівництва “Реконструкція адміністративної будівлі за адресою: 69076, м. Запоріжжя, вул. Новобудов,5”. Замовником, який мав намір щодо забудови земельної ділянки, є ТОВ “Виробничо - комерційна фірма “Спеценерго”, в порушення вимог ст. 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” та Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя (який затверджено рішенням Запорізької міської ради №77 від 24.12.2012р.) не звернувся у встановленому порядку щодо укладання Договору про пайову участь та не перерахував до бюджету м. Запоріжжя кошти для створення і розвитку інфраструктури міста, чим завдав територіальній громаді збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 45 032,70 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.02.2016 року в задоволенні позову Запорізької міської ради до ТОВ “Виробничо - комерційна фірма “Спеценерго”про стягнення збитків відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Запорізька міська рада, м. Запоріжжя звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 22.02.2016 р. у справі № 908/6181/15 та прийняти нове рішення, яким:
- Задовольнити позовні вимоги Запорізької міської ради до ТОВ “Виробничо - комерційна фірма “Спеценерго” у повному обсязі;
- Стягнути з відповідача, ТОВ “Виробничо - комерційна фірма “Спеценерго”, м. Запоріжжя на користь скаржника Запорізької міської ради витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1 339 грн. 80 коп.
Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, а саме ст.ст. 2, 10, 26, 29, 36, 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", ст.ст. 614 ЦК України, ст. 224, 225 ГК України.
Так, апелянт вказує, що ТОВ “Виробничо - комерційна фірма “Спеценерго”, м. Запоріжжя. в порушення вимог ст. 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” та Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя (який затверджено рішенням Запорізької міської ради №77 від 24.12.2012р.) не звернувся у встановленому порядку щодо укладання Договору про пайову участь. 20.05.2013р. за № ЗП 142131280494 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації.
Таким чином, внаслідок невиконання встановленого законом обов'язку щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, ТОВ “Виробничо - комерційна фірма “Спеценерго”, м. Запоріжжя завдано територіальній громаді м. Запоріжжя збитки в розмірі 45 032,70 грн.
06.04.2016 року через канцелярію суду від представника Запорізької міської ради надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції, в якому було відмовлено ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 08.04.2016 року у зв'язку з відсутністю технічної можливості здійснення судового засідання в режимі відео конференції.
14.04.2016 року через канцелярію суду від представника ТОВ “Виробничо - комерційна фірма “Спеценерго” надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого вона просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувальне рішення господарського суду Запорізької області від 22.02.2016 р. у справі № 908/6181/15 залишити без змін.
20.04.2016 року в судове засідання з'явився представник відповідача, яка підтримала раніше наданий відзив та просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувальне рішення господарського суду Запорізької області від 22.02.2016 р. у справі № 908/6181/15 залишити без змін.
Апелянт у судове засідання апеляційної інстанції не з'явився. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце проведення судового засідання сторін по справі було повідомлено належним чином. Явка сторін у судові засідання апеляційної інстанції не була визнана обов'язковою.
Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 ГПК України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами частини 2 цієї статті передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
28.01.2008р. Інспекцією державного архітектурного - будівельного контролю у Запорізькій області на виконання робіт на об'єкті будівництва “Реконструкція адміністративної будівлі за адресою: 69076, м. Запоріжжя, вул. Новобудов,5” ТОВ “Виробничо-комерційна фірма “Спеценерго” виданий дозвіл № 27.
Статтею 27-1 Закону України “Про планування і забудову територій”, чинного на момент отримання відповідачем дозволу на виконання будівельних робіт, передбачено, що замовник, який має намір здійснити будівництво об'єкта містобудування у населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту полягала у відрахуванні замовником після прийняття об'єкта в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.
12.03.2011р. набрав чинності Закон України “Про регулювання містобудівної діяльності”, в зв'язку з чим Закон України “Про планування і забудову територій” визнано таким, що втратив чинність.
Частиною 8 ст. 37 “Про регулювання містобудівної діяльності” (в редакції від 17.02.2011р.) встановлено, що змовник зобов'язаний протягом семи календарних днів з дня видачі дозволу на виконання будівельних робіт або з дня набуття права на виконання таких робіт відповідно до частини п'ятої цієї статті письмово поінформувати виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, місцеву державну адміністрацію за місцезнаходженням об'єкта будівництва про початок виконання будівельних робіт.
Частиною 1 ст. 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” закріплено, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до Закону.
Частиною 2 статті 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” якою передбачено, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.
Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (частина 3 статті 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”).
24.12.2012р. Запорізькою міською радою прийнято рішення № 77 “Про порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя” (далі - Порядок)
Пунктом 3.3 зазначеного Порядку передбачено, що замовник, який має намір укласти Договір, зобов'язаний звернутися з заявою до міського голови.
Договір про участь замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Запоріжжя (Договір про пайову участь) укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію (п. 3.6)
20.05.2013р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації.
Дозвіл № 27 на виконання робіт на об'єкті будівництва “Реконструкція адміністративної будівлі за адресою: 69076, м. Запоріжжя, вул. Новобудов,5” виданий Інспекцією державного архітектурного - будівельного контролю у Запорізькій області ТОВ “Виробничо-комерційна фірма “Спеценерго” - 28.01.2008р. Дата початку будівництва - 01.02.2008р. Замовником реконструкції є ТОВ “Виробничо-комерційна фірма “Спеценерго”.
На момент отримання дозволу на виконання робіт на об'єкті будівництва діяв Закон України “Про планування і забудову територій”, який втратив чинність на підставі Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” від 17.02.2011р., набравший чинності 12.03.2011р.
Відповідно до п. 2 Перехідних положень Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
Пунктом 8 Перехідних положень Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” передбачено, що дозволи на виконання будівельних робіт, отримані до набрання чинності цим Законом, є чинними до завершення будівництва об'єкта.
Статтею 8 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Статтею 5 Цивільного кодексу України встановлена дія актів цивільного законодавства у часі. Так, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
В даному випадку, дозвіл на виконання будівельних робіт було видано раніше, ніж набрав чинності Закон України “Про регулювання містобудівної діяльності” та Рішення Запорізької міської ради № 77 від 24.12.2012р., а тому, до спірних правовідносин (визначення обсягу прав та обов'язків сторін спору) слід застосовувати приписи Закону України “Про планування і забудову територій”, що діяв на момент видачі дозволу № 27 від 28.01.2008 року.
Стаття 29 Закону України “Про планування і забудову територій” (“Дозвіл на виконання будівельних робіт”) не містить будь якого обов'язку замовника (ТОВ “Виробничо-комерційна фірма “Спеценерго”) якимсь чином письмово інформувати виконавчий комітет Запорізької міської ради про початок будівельних робіт.
Закон України “Про регулювання містобудівної діяльності” імперативно визначає строк повідомлення замовників будівництва про отримання дозволу на виконання робіт - 7 календарних днів з дня видачі дозволу.
Проте, Закон не встановлює обов'язку замовників будівництва, які на момент набрання ним чинності вже отримали дозволи на виконання будівельних робіт та приступили до будівництва, в будь-який спосіб повідомляти про це виконавчий комітет міської ради та/або місцеву державну адміністрацію.
Крім того, пунктом 3.6 Порядку передбачено, що Договір про пайову участь укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Листом № 23-11/6294/6-11 від 22.07.11 надало роз'яснення, що договір по пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту має укладатися до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Прийняття спірного об'єкта в експлуатацію підтверджується зареєстрованою 20.05.2013 р. декларацією Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області за № ЗП 142131280494 про готовність об'єкта до експлуатації. До вказаної дати договір пайової участі з відповідачем укладено не було.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що в задоволені позову Запорізької міської ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про стягнення збитків було правомірно відмовлено, виходячи з наступного.
Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За змістом статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Встановлюючи наявність в діях усіх елементів складу цивільного правопорушення, з яким законодавець пов'язує застосування до особи цивільної-правової відповідальності, судом першої інстанції не враховано наступне.
Згідно з преамбулою Закону України "Про планування містобудівної діяльності" (далі - Закон) цей Закон встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Відповідно до п.п. 4, 13 ст.1 наведеного Закону замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву; територія - частина земної поверхні з повітряним простором та розташованими під нею надрами у визначених межах (кордонах), що має певне географічне положення, природні та створені в результаті діяльності людей умови і ресурси.
Умовами ст.2 Закону України "Про планування містобудівної діяльності" передбачено, що планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема будівництво об'єктів, реконструкцію існуючої забудови та території.
Згідно із ч.ч. 2, 3, 9 ст. 40 Закону, замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Враховуючи системний аналіз вказаних статей, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що дія цього Закону не поширюється на відповідача, оскільки, як вбачається з матеріалів справи відповідач здійснював лише реконструкцію існуючої будівлі без забудови нової земельної ділянки, а отже така особа не є замовником будівництва в розумінні імперативних норм Закону і у неї відсутній обов'язок укладати договір про пайову участь та сплачувати пайові внески.
Вказана правова позиція викладена Вищим господарським суду України в постанові від 27.01.2016р. по аналогічній справі № 908/4000/15.
За результатами апеляційного провадження, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено, що рішення господарського суду Запорізької області від 22.02.2016 р. у справі № 908/6181/15 винесена відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.
Апеляційна скарга Запорізької міської ради, м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 22.02.2016 р. у справі № 908/6181/15 підлягає залишенню без задоволення.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача - Запорізьку міську раду.
Результати апеляційного провадження у справі № 908/6181/15 оголошені в судовому засіданні.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Запорізької міської ради, м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 22.02.2016 р. у справі № 908/6181/15 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 22.02.2016 р. у справі № 908/6181/15 без змін.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом 20 днів.
Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна
Судді: О.Л. Агапов
ОСОБА_3