Кіровоградської області
20 квітня 2016 рокуСправа № 912/674/16
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Н.В. Болгар розглянув у засіданні справу № 912/674/16
за позовом: фермерського господарства ОСОБА_1;
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 ПЛЮС";
про стягнення 94 500 грн.
Представники:
позивача - ОСОБА_3, довіреність б/н від 01.11.2013;
відповідача - ОСОБА_4, довіреність б/н від 06.04.16.
Фермерське господарство ОСОБА_1 (далі по тексту - Господарство) звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 ПЛЮС" (далі по тексту - Товариство) 94 500 грн. боргу та 7 575 грн. 53 коп. за безпідставне користування грошовими коштами, всього - 102 075 грн. 53 коп.
За доводами позивача кошти перераховані ним на підставі договору № 30/07 від 31.07.15 платіжними дорученнями № 62 від 31.07.15, № 276 від 13.08.15, № 330 від 19.08.15 на підставі рахунку-фактури № 62 від 31.07.15 за два гранулятори СГ-300, однак такий товар був повернутий продавцю по видатковій накладній (повернення) № ВП-00001 від 15.10.15 як неякісний; на вимогу покупця, викладену с посиланням на ч. 2 ст. 678 Цивільного кодексу України в претензії від 25.12.15, отриманої 12.01.16, товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 ПЛЮС" не повернуло кошти у сумі 94 500 грн. Позовна заява містить посилання на ст. ст. 8, 536, 526, 655, 673, 678, 1046, 1048, 1212, 1214 Цивільного кодексу України.
Ухвалою від 26.02.16 за таким позовом порушено провадження у справі № 912/674/16.
11.04.16 Господарство подало заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить господарський суд стягнути з Товариства 94 500 грн. боргу. Право на зменшення розміру позовних вимог позивачу надане частиною четвертою ст. 22 Господарського процесуального кодексу України. Зважаючи на право позивача, господарський суд прийняв заяву про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.
20.04.16 Господарством подана господарському суду "позовна заява про стягнення коштів (уточнена)". Право на звернення із уточненою позовною заяву Господарським процесуальних кодексом України позивачеві не надано. За усним поясненням представника позивача у засіданні, у такий спосіб ним виправлено описки, допущені у тексті позовної заяви.
У засіданні 20.04.16 справа розглядалась по суті з урахуванням позовної заяви та заяви про зменшення розміру позовних вимог.
Відповідач вимоги заявника не визнав і у засіданні 20.04.16 надав відзив на позов, в якому зазначив таке:
системний аналіз положень частини першої, п. 1 частини другої ст. 11, частини першої ст. 177, частини першої ст. 202, частин першої та другої ст. 205, частини першої ст. 207, частини першої ст. 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей);
майно не може вважатись набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулось в не заборонений законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою ст. 11 Цивільного кодексу України;
набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої особи в порядку виконання договору є безпідставним;
ст. 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі, виходячи з позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 02.10.13 № 6-88цс-13;
відповідач набув майно за існування достатніх правових підстав, у спосіб, що не суперечить законодавству, а саме на підставі договору купівлі-продажу № 30/07 від 31.07.15;
отримання позивачем товару за видатковою накладною № РН-000019 від 15.08.15 без будь-яких зауважень та заперечень свідчить про погодження ним із його якістю;
наданий як доказ "Акт про виявлення недоліків" підписаний Господарством в односторонньому порядку, тому не може бути прийнятий судом як належний і допустимий доказ неналежної якості поставленого товару;
видаткова накладна про повернення товару № ВП-0000001 від 15.10.15 не містить жодних підстав повернення товару, зокрема у зв'язку з його істотними недоліками;
директор Товариства з 13.10.15 по 16.10.15 перебував у відрядженні, тому не міг підписувати видаткову накладну № ВП-0000001 від 15.10.15, і жодних повноважень іншим посадовим особам не надавав;
відповідач не заперечує , щоб позивач в будь-який момент забрав придбане ним майно.
У клопотанні, поданому в засіданні 20.04.16, Господарство в особі представника ОСОБА_3, посилаючись на п. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, просить господарський суд при прийнятті рішення вийти за межі позовних вимог з метою захисту прав та законних інтересів Господарства.
Відповідно до п. 2 частини першої ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Зважаючи на обставини справи, господарський суд клопотання позивача задовольнив.
При розгляді матеріалів справи, заслуховуванні пояснень представників сторін у засіданні господарський суд встановив наступне.
Сторонами укладений договір купівлі-продажу без номеру від 31.07.15 (далі по тексту - Договір), за умовами якого Товариство - продавець зобов'язалося передати два нових гранулятори СГ-300 за ціною 47 250 грн. загальною вартістю 94 500 грн. у власність Господарства - покупця протягом 21 дня з моменту внесення 100-відсоткової попередньої оплати.
За своїми істотними умовами такий Договір є договором поставки, визначення якого містить ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України. Відповідно до ч. 2 ст. 712 названого Кодексу, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Платіжними дорученням № 62 від 31.07.15, № 276 від 13.08.15 з посиланням на рахунок № СФ-53 від 30.07.15 позивач перерахував відповідачу 94 500 грн.
Спір між сторонами стосовного того, що кошти перераховані Господарством та отримані Товариством саме за Договором відсутній.
По видатковій накладній № РН-000019 від 15.08.15, яка містить посилання на Договір, продавець передав покупцю два гранулятори СГ-300 на суму 94500 грн. По видатковій накладній (повернення) № ВП-0000001 від 15.10.15 Господарство передало (повернуло) Товариству 2 гранулятори СГ-300 на суму 94500 грн. Повернення саме тих грануляторів, які були поставлені Товариство не оспорює. Його твердження про те, що у видатковій накладній про повернення товару не міститься підпису керівника, не спростовує факту отримання Товариством від Господарства двох грануляторів і, крім того, не обґрунтоване з посиланням на норми законодавства обов'язковості підписання накладної лише керівником юридичної особи
Обидві сторони посилаються на неналежну якість товару, а саме: позивач, що гранулятори СГ-300 не були новими, склались з раніше уживаних деталей і не працювали належним чином, забезпечити їх належне функціонування не вдалось; відповідач, що обидві гранулятори були у використанні певний час, мали місце зношення пресуючих роликів та матриць, на обох грануляторах проводились додаткові зварювальні роботи, відсутні приводні ремені. Такі доводи Господарства обґрунтовує складеним ним в односторонньому порядку Актом про виявлення недоліків від 08.10.15, Товариство - складеним в односторонньому порядку актом № 15/10 від 15.10.15.
Докази того, що такі акти сторони надавали одна одній відсутні.
Згідно з ст. 662, ч. 2 ст. 673 Цивільного кодексу України, продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства; у разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.
Докази того, що відповідач передавав позивачу документи, що стосуються товару, а останній вимагав передачі йому таких документів відсутні. Про конкретну мету придбання товару Господарством продавець був обізнаний.
Те, що Покупець прийняв поставлений по Договору товар без заперечень, не доводить відсутності у нього права після прийняття товару встановити непридатність товару для мети, з якою він має використовуватись. Протилежного відповідач не довів.
Доводи Товариства, викладені у відзиві на позов, що видаткова накладна про повернення товару № ВП-0000001 від 15.10.15 не містить жодних підстав повернення товару, зокрема у зв'язку з його істотними недоліками, не спростовує підстав, з яких поданий позов. Крім того, така сторона не виклала причин прийняття повернутого товару за відсутності жодного доказу звернення до контрагента по Договору з вимогою таким товаром розпорядитися.
Згідно з ч. 4 ст. 690 Цивільного кодексу України, якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Товариство не вимагало прийняти товар, поставлений по Договору та повернутий Господарством, а також не відмовлялось від договору.
12.01.16, тобто до передачі 25.02.16 позовної заяви до господарського суду, Товариство отримало від Господарства претензію від 25.12.15 з вимогою повернути отримані за Договором кошти у сумі 94500 грн. У претензії заявник зазначив про недоліки товару та послався на ч. 2 ст. 678 Цивільного кодексу України як на підставу вимоги повернути кошти, перераховані як попередня оплата за товар. На таку претензію її отримувач не відреагував.
З претензією щодо повернення товару, якість якого погіршилась з вини покупця, відповідач не звертався, як і не звертався з вимогою розпорядитися товаром, властивості якого, за його твердженням, втрачено за час перебування у позивача.
Фактично станом на час розгляду справи гранулятори СГ-300 у кількості 2 шт. перебувають у Товариства. Кошти, отримані за такий товар у сумі 94500 грн., не повернуті їх платнику.
Правові підстави володіння і товаром, і коштами, які є його вартістю відповідач не довів.
Позивач, повернувши товар відповідачу, у претензії відмовився від Договору та вимагав повернення сплаченої за неякісний товар грошової суми.
Товариство не спростувало вимог Господарства про повернення коштів, які ґрунтуються на ч. 2 ст. 678 Цивільного кодексу України. Позов підлягає задоволенню повністю.
При цьому господарський суд погоджується із доводами відповідача про те, що заявник безпідставно посилається на ст. 1212 Цивільного кодексу України. Однак, таке посилання не змінює підстав, за яких вимоги заявника задоволені.
Судові витрати позивача у сумі 1 378 грн. на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
У засіданні 20.04.16 Господарським судом проголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Керуючись ст. ст. 49, 82, 83 (п.2), 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 ПЛЮС" (адреса: 25000, м. Кіровоград, вул. 40-річчя Перемоги, 68; і. к. 39545870) на користь фермерського господарства ОСОБА_1 (адреса: 28400, Кіровоградська область, с.м.т. Компаніївка, вул. Лісна, 1; і. к. 32907160) 94 500 грн. боргу, 1 378 грн. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 25.04.16.
Суддя Н. В. Болгар