Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16
тел. 235-95-51
"21" квітня 2016 р. Справа № 911/4856/15
Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Баркор-Ойл»
до Спільного товариства з обмеженою відповідальністю «Одинтор»
про стягнення 3 400,00 дол. США та 1 048,36 грн
За участю представників:
від позивача не з'явились;
від відповідача не з'явились.
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Баркор-Ойл» (далі - позивач) звернулося з позовом до спільного товариства з обмеженою відповідальністю «Одинтор» (далі - відповідач) про стягнення 3 400,00 доларів США заборгованості за поставлений згідно контракту №М02191/1 від 12.01.2015 товар та 1 048,36 грн 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого згідно контракту №М02191/1 від 12.01.2015 товару.
Ухвалою господарського суду Київської області від 09.11.2015 порушено провадження у справі № 911/4856/15, розгляд справи призначено на 28.01.2016.
09.12.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява (вх. №29406/15), згідно якої позивач на виконання умов ухвали суду від 09.11.2015 надав нотаріально засвідчений переклад ухвали господарського суду Київської області від 09.11.2015.
Після чого господарським судом Київської області в порядку, передбаченому Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, було направлено Економічному суду Мінської області судове доручення про вручення документів Відповідачу.
Ухвалою господарського суду Київської області від 28.01.2016 розгляд справи відкладено на 25.02.2016.
09.02.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від Економічного суду Мінської області надійшла ухвала від 18.01.2016 у справі №61-14Сп/15 про відкладення судового засідання для вручення СТОВ «Одинтор» документів на 24.02.2016.
В зазначеній ухвалі Економічний суд Мінської області повідомив, що відповідач не з'явився в судове засідання, однак судом було встановлено, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та індивідуальних підприємців Республіки Білорусь юридичною адресою відповідача є Мінська обл., Мінський район, с. Боровляни, вул. 40-річчя Перемоги, буд. 27/4, офіс 425, за якою були направлені документи для відповідача.
Ухвалою господарського суду Київської області від 25.02.2016 розгляд справи відкладено на 21.04.2016.
29.02.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшов супровідний лист (вх. №4423/16) з доданими документами.
16.03.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від Економічного суду Мінської області надійшла ухвала від 24.02.2016 у справі №61-14Сп/15, згідно якої повідомив що належним чином повідомлений СТОВ «Одинтор» в судове засідання 24.02.2016 не з'явився, відтак виконати доручення господарського суду Київської області є неможливим
Відповідач не скористався своїм правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.
Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.
У судовому засіданні 21.04.2016 представник позивача підтримав позов повністю.
Представник відповідача у судове засідання 21.04.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” № 18 від 26.12.2011р. передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності за заслухавши пояснення представника позивача, суд
12.01.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Баркор-Ойл» (постачальник) та Спільним товариством з обмеженою відповідальністю «Одинтор» (покупець) укладено контракт № М02191/1 (далі - Контракт), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти і оплатити по договірним цінам вказаний товар згідно специфікації.
Найменування, кількість і ціна товару, що поставляється, зазначається у специфікаціях, які додаються до даного договору і є його невід'ємною частиною.
Пунктом 3.1. Контракту встановлено, що поставка товару здійснюється партіями після підписання сторонами специфікації у відповідності з письмовою заявкою покупця.
Згідно п. 3.4. Контракту умови поставки FCA - м. Фастів (Україна) у відповідності з «Інкотермс» в редакції 2010 року.
Згідно п. 4.1. Контракту, розрахунки за товар здійснюються між постачальником і покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника згідно виставленого постачальником рахунку-фактури, протягом 90 днів від дати поставки товару.
Відповідно до п. 5.1. Контракту, приймання продукції покупцем по кількості: проводиться згідно товарно-транспортної накладної (ТТН); по якості: згідно сертифікату якості. Товар повинен відповідати вимогам даного контракту і документам, вказаним у п. 1.1., 2.1.
Згідно п. 7.4 контракту будь-які спори, що можуть виникати у зв'язку з виконанням контракту та не можуть бути врегульовані шляхом переговорів сторін, можуть бути передані на розгляд до господарського суду за місцем знаходження позивача.
Пунктом 9.3 контракту визначено, що контракт набирає сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2015.
Судом встановлено, що на виконання умов контракту позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 3 400,00 дол. США, що підтверджується наявними в матеріалах справи копією специфікації № 1 від 20.01.2015, копією рахунку № 1902/1 від 19.02.2015, копією міжнародної товарно-транспортної накладної CMR №320717 від 23.02.2015 та копією вантажно-митної декларації №500293 від 24.02.2015.
Із зазначеного вбачається, що сторонами спору в межах контракту були підписані вказані документи на загальну суму 3 400,00 доларів США без зауважень та за відсутності з боку покупця претензій та повідомлень про порушення позивачем умов контракту, тобто, Покупець не заперечував щодо кількості, якості, вартості товару за підписаною накладною.
Проте, в порушення своїх зобов'язань за контрактом, відповідач за поставлений товар не розрахувався, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 3 400,00 доларів США, що станом на дату подання позову складає 78 251,68 грн.
Доказів здійснення оплати вказаної заборгованості за контрактом станом на дату прийняття рішення відповідачем суду не надано.
Предметом позову є вимоги позивача про 3 400,00 доларів США заборгованості за поставлений згідно контракту №М02191/1 від 12.01.2015 товар та 1 048,36 грн 3 % річних.
Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.
Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).
Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи вищевикладене та те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір встановленого боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення 3 400,00 доларів США основного боргу поставлений згідно контракту №М02191/1 від 12.01.2015 товар є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за контрактом №М02191/1 від 12.01.2015, позивачем за період з 24.05.2015 по 02.11.2015 нараховано 1 048,36 грн 3 % річних.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи положення вищезазначених норм, а також 3 % річних, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку 3 % річних, арифметично вірний розрахунок 3 % річних, нарахованих за період з 24.05.2015 по 02.11.2015 складає 45,00 доларів США, що станом на дату подачі позову становить 1 038,60 грн (45,00 доларів США х 23,08 (курс НБУ на 05.11.2015). Відтак, вимога позивача про стягнення 1 048,36 грн 3 % річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 1 038,60 грн.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути зі Спільного товариства з обмеженою відповідальністю «Одинтор» (Республіка Білорусь, Мінська обл., Мінський район, с. Боровляни, вул. 40-річчя Перемоги, буд. 27/4, офіс 425; ідентифікаційний код 191699315) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Баркор-Ойл» (08500, Україна, Київська обл., м. Фастів, вул. Великоснітинська, 69; ідентифікаційний код 37439067) 3 400 (три тисячі чотириста) доларів США 00 центів основного боргу, 1 038 (одну тисячу тридцять вісім гривень) 60 коп. 3% річних та 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять гривень) 00 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Повне рішення складено: 25.04.2016
Суддя В.М. Антонова