ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.04.2016Справа №910/4681/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГА ТОРГ ЛТД"
до Фірми "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг"
про стягнення 90 975,86 грн.
суддя Пукшин Л.Г.
Представники:
від позивача Пінчук-Ніколайчук Ю.В. - представник за довіреністю від 21.01.16
від відповідача від третьої особи Полежаєва К.О. - представник за довіреністю від 11.01.16; Галков І.О. - представник за довіреністю від 10.01.14
В судовому засіданні 20.04.2016, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мега Торг ЛТД" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фірми "Т.М.М." - товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 90975,86 грн. неустойки.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором фінансового лізингу № 1126/12/2007 від 18.12.2007 в частині повернення предмету лізингу, у зв'язку з чим на підставі п.13.3 Договору лізингу позивачем було нараховано останньому неустойку в розмірі 90975,86 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2016 було порушено провадження у справі № 910/4681/16, залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ «Ласка Лізинг», призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 06.04.2016.
В судове засідання 06.04.2016 представники сторін не з'явились, представник відповідача направив клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом було задоволено, розгляд справи відкладено на 20.04.2016.
У поданому через канцелярію суду 20.04.2016 відзиві на позов відповідач зазначає, що п.13.3 договору фінансового лізингу не відповідає приписам Цивільного кодексу України, оскільки передбачає стягнення неустойки у вигляді пені за не грошове зобов'язання. Крім того, відповідач зазначає, що враховуючи норми ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ. Відповідач стверджує, що наслідком розірвання договору фінансового лізингу є відсутність у позивача вимагати оплати штрафних санкцій.
19.04.2016 через загальний відділ діловодства суду третя особа надала письмові пояснення по суті спору,ю відповідно до яких позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
В судове засідання 20.04.2016 з'явились представники учасників процесу, представник позивача та третьої особи позовні вимоги підтримали в повному обсязі, представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов.
Судом заслухані пояснення представників сторін, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:
18 грудня 2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (далі- третя особа, Лізингодавець) та фірмою "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - відповідач, Лізингоодержувач) було укладеного Договір фінансового лізингу № 1126/12/2007 (далі - договір), за умовами якого Лізингодавець зобов'язався набути у свою транспортний засіб (далі - Майно, предмет лізингу) згідно зі специфікацією: вантажний автомобіль МАЗ 642205-220 (п'ять одиниць), та передати його без надання послуг по управлінню та технічній експлуатації Лізингоодержувачу в якості предмету лізингу у тимчасове володіння та користування за плату, а Лізингоодержувач зобов'язався прийняти Майно на умовах цього договору.
Вказаний договір є договором фінансового лізингу, а тому правове регулювання спірних правовідносин здійснюється в т.ч. положеннями § 1 глави 58 ЦК України, ст. 292 ГК України та Закону України "Про фінансовий лізинг".
Сторонами одночасно з підписанням Договору було погоджено та підписано графік внесення лізингових платежів, і в подальшому Додатковою угодою від 30.07.2009 графік лізингових платежів викладено в новій редакції.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору лізингодавець передав у користування відповідача предмет лізингу: автокрани МАЗ-642205-220 (п'ять одиниць), що підтверджується видатковими накладними № РН-0000067 від 20.03.2008 та № РН-0000111 від 15.04.2008 (одна одиниця), довіреностями на отримання серії НБМ №399265 від 24.04.2008 та НБМ № 316817 від 23.03.2008 а також актами здачі-приймання майна від 15.04.2008 та 20.03.2008,
Відповідно до п. 7.1 Договору валютою договору являється умовна одиниця. Під умовною одиницею розуміється сума, виражена у гривнях України та дорівнює одному долару США по курсу відповідно до п. 7.1.1 Договору.
Лізингоодержувач зобов'язався вносити на розрахунковий рахунок лізингодавця авансові платежі зазначені в додатку № 1 до договору. Сума авансового платежу, підлягає сплаті в гривнях, розраховується як створення суми авансового платежу, зазначеного в додатку № 1 до договору та курсу НБУ, встановленого для одного Евро на дату встановлену для здійснення такого авансового платежу. Для авансових платежів використовується курс НБУ встановлений для одного Евро на дату, визначену для внесення такого авансового платежу, але не нижче курсу НБУ на дату підписання даного договору. Авансові платежі вносяться протягом трьох банківських днів з дати встановленої для проведення платежу відповідно до додатку № 1 до договору (п. 7.4. Договору).
Згідно з п. 7.7 Договору Лізингоодержувач зобов'язаний вносити на всі грошові суми в рахунок оплати лізингових платежів в об'ємі та в строки, встановлені в графіку внесення платежів, незалежно від виставлення або отримання рахунків Лізингодавця, а також незалежно від фактичного користування майном, в тому числі, в період технічного обслуговування ремонту, втрати майна, протягом строку лізингу або до моменту дострокового припинення Договору.
Вищевказані обставини встановлені рішенням господарського суду міста Києва від 19.12.2013 у справі № 910/16240/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" до Фірми "Т.М.М." - товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 134 811,91 грн., яке набрало законної сили 03.04.2014, тому відповідно до ст. 35 ГПК України не доводяться знову при вирішенні даного спору.
Крім того, рішенням № 910/16240/13 встановлено обставину наявності у відповідача заборгованості по сплаті на користь Лізингодавця лізингових платежів (63-64 періоди) в розмірі 132 154,34 грн., яку присуджено до стягнення в повному обсязі, і у зв'язку з порушенням відповідачем строків виконання грошового зобов'язання судом було задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки - 2190,50 грн., 3% річних - 467,07 грн.
Предметом даного позову є вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГА ТОРГ ЛТД" (далі - позивач) про стягнення з відповідача 90 975,86 грн. неустойки у зв'язку з несвоєчасним поверненням предмету лізингу, розрахованого від суми невиконаного грошового зобов'язання - несплати чергового лізингового платежу за 64-й період, який у термінології Договору є "поточним боргом лізингоодержувача".
При цьому суд враховує, що позивач набув замість Лізингодавця (третьої особи) право вимоги до відповідача за договором, на підставі ст.ст. 512-516 ЦК України та укладеного 05.11.2013 між третьою особою та позивачем договору про уступку права вимоги (заміна сторони в зобов'язанні) № 205/11-2013. Пунктом 1.5 договору уступки права вимоги передбачено, що позивач набуває всі майнові права (у тому числі право власності) на предмет (-ти) лізингу, переданий (-ні) по Договору лізингу, а також права вимоги виконання зобов'язань, що виникли на підставі договору (ів) поруки, укладених (якщо такі були укладені) в забезпечення зобов'язань за договором лізингу.
Про заміну кредитора у зобов'язанні по договору відповідача було повідомлено належним чином, а саме листом від 09.12.2013 (копія листа з доказами його направлення та вручення відповідачу наявні в матеріалах справи).
Враховуючи факт наявності непогашеної заборгованості по сплаті лізингових платежів за 63-64 періоди, суд погоджується з доводами позивача, що він обґрунтовано вимогою від 26.02.2013 № 45-02/13 вимагав у строк до 08.03.2013 сплати заборгованості, або у той же строк на підставі п. 13.1.3 та 13.2 Договору повернути предмет лізингу. Крім того. у вимозі зазначено, що якщо заборгованість не буде погашена та предмети лізингу не будуть повернуті ТОВ «Ласка Лізинг» у зазначений термін, договір фінансового лізингу № 1126/12/2007 від 18.12.2007 буде розірвано в односторонньому порядку на підставі п.13.5 договору.
Предмет лізингу у встановлений позивачем у вимозі строк, а також на час вирішення даного спору, відповідачем позивачу повернутий не був. З огляду на наведене, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання з повернення предмету лізингу, за що відповідно до пункту 13.3 Договору фінансового лізингу передбачена відповідальність у вигляді сплати неустойки у розмірі 0,5% від "поточного боргу лізингоодержувача" (за термінологією Договору) за кожний день прострочення повернення предмету лізингу та/або документів і приладдя, які є невід'ємними частинами предмету лізингу.
Відповідачем факт наявності у нього непогашеної заборгованості по сплаті лізингових платежів за 63-64 періоди не заперечувався, так само не спростовано відповідачем невиконання ним вимоги позивача щодо повернення предмету фінансового лізингу як у встановлений у вимозі строк так і на даний час. В той же час, відповідач заперечує проти здійсненого позивачем розрахунку неустойки в частині нарахування пені за невиконання негрошового зобов'язання. Заперечення відповідача проти задоволення позовних вимог відхиляються судом виходячи з наступного.
Відповідно до норм цивільного законодавства, а саме ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В той же час, згідно приписів ч. 3 ст. 6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
У даному випадку у ст. 549 ЦК України прямо не вказано про заборону на відступлення від її норм, і також на її обов'язковість для сторін - тобто нарахування неустойки саме у вигляді пені за ст. 549 ЦК України не випливає з положень актів цивільного законодавства для сторін і не випливає з суті відносин між сторонами, протилежного відповідачем не доведено, у тому числі враховуючи положення ст.ст. 216, 217, 231 ГК України.
Так, за приписами ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 217 ГК України, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Штрафними санкціями за приписами ст. 230 ГК України у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За приписами ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, то санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
З огляду на викладене суд зазначає, що сторони правомірно відступили від положень цивільного законодавства та врегулювали свої правовідносини згідно наведених вище норм Господарського кодексу України, передбачивши за невиконання господарського зобов'язання - неповернення предмету лізингу, договірну штрафну санкцію у розмір 0,5% від суми іншого невиконаного грошового зобов'язання (несплата чергового лізингового платежу за 64-й період, "поточний борг лізингоодержувача").
Перевіривши наведений у позові розрахунок неустойки суд дійшов висновку про його обґрунтованість, арифметичну правильність, відповідність вимогам закону та умовам Договору, у тому числі суд перевірив та дійшов висновку про обгрунтованість як періоду прострочення так і розміру несплаченого чергового лізингового платежу за 64-й період, який є базою для нарахування неустойки, тому позовні вимоги про стягнення 90975,86 грн. неустойки визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Судовий збір відповідно до статті 49 ГПК України покладається на відповідача.
Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю (04116 м. Київ, вул. Галі Тимофєєвої, 3; ідентифікаційний код 14073675) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Торг ЛТД" (01042 м. Київ, вул. Академіка Філатова, 22/8, офіс 402; ідентифікаційний код 38952030) 90 975 (дев'яноста тисяч дев'ятсот сімдесят п'ять) грн. 86 коп. неустойки, 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 22.04.2016
Суддя Пукшин Л.Г.