ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.04.2016Справа №910/5056/16
Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В.В.
За участю секретаря судового засідання Кот Т.М.
Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ-Захід-Логістик", Львівська обл.,
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Партс", м. Київ,
простягнення 25 106,89 грн.
за участю представників сторін:
від позивача:Макаревич С.П. (довіреність № 406 від 31.03.2016р.)
від відповідача:не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСТ-Захід-Логістик" (надалі - ТОВ "ІСТ-Захід-Логістик", позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Партс" (надалі - ТОВ "Експрес Партс") про стягнення заборгованості за отримані послуги транспортного перевезення у розмірі у розмірі 25 106,89 грн.
Ухвалою від 23.03.2016р. за вказаним позовом господарським судом міста Києва порушено провадження у справі №910/5056/16 та призначено розгляд справи на 06.04.2016р.
01.04.2016р. через відділ діловодства та документообігу (канцелярія) суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, з метою мирного врегулювання спору.
Представником ТОВ "ІСТ-Захід Логістик" 01.04.2016р. подані документи витребувані ухвалою суду про порушення провадження у справі від 23.03.2016р.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.04.2016р. відкладено розгляд справи на 20.04.2016р., у зв'язку із задоволенням клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
Представник позивача - ТОВ "ІСТ-Захід Логістик" у судовому засіданні призначеному на 20.04.2016р. просив розглянути справу за наявними в ній доказами та задовольнити позов в повному обсязі.
Відповідач вимоги ухвал суду про: порушення провадження від 23.03.2016р. та відкладення розгляду справи від 06.04.2016р. не виконав, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідач також не скористався наданим Господарським процесуальним кодексом України правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 ГПК України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог.
Пунктом 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. визначено, що в разі якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Клопотань про відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України від сторін до Господарського суду міста Києва не надходило.
Враховуючи те, що неявка належним чином повідомленого відповідача не перешкоджає всебічному і повному з'ясуванню фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивному оцінюванню доказів, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 910/5056/16.
Розглянувши матеріали справи Господарський суд міста Києва
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписом ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
29.09.2015р. між ТОВ "ІСТ-Захід-Логістик" (надалі - експедитор-виконавець) та ТОВ "Експрес Партс" (надалі - експедитор-клієнт) було укладено договір організації транспортного перевезення №136/09/15 (надалі - договір), згідно із п. 1.1. якого експедитор-виконавець за дорученням, за плату та за рахунок експедитора-клієнта організовує та забезпечує перевезення експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів експедитора-клієнта при організації транспортного експедирування усіма видами транспорту, крім трубопровідного
Пунктом 1.4. договору сторони погодили, що конкретні умови перевезень вантажів, наданих експедитором-клієнтом зазначаються в заявках на перевезення, які є невід'ємними частинами даного договору і надаються експедитором-клієнтом, експедитору-виконавцю перед кожним перевезенням або групою перевезень. Заявка повинна бути складена в письмовій формі і скріплена печатками сторін (п. 1.6. договору).
Згідно п. 2.3.5. договору експедитор-клієнт має обов'язок по оплаті експедитору-виконавцю вартості послуг по кожному конкретному перевезенню, що зазначені у заявці на перевезення вантажів.
Відповідно до п.п. 5.1. та 5.2. договору сторони визначили, що ціна договору та загальна сума плати за послуги по кожному конкретному перевезенню визначається сторонами в заявці, а відповідна вартість за надані експедитором-виконавцем послуги встановлюється в національній валюті України - гривні.
Розділом 6 договору закріплено умови розрахунків, а саме: оплата вартості послуг експедитора-виконавця здійснюється через 5-20 днів після отримання експедитором-клієнтом оригіналів заявки, рахунку експедитора-виконавця, акту наданих послуг та оригіналу CMR.
Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до кінця 2015р., а в частині невиконаних зобов'язань - до їх повного виконання (п.п. 9.1. та 9.3. договору).
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що на виконання умов договору відповідачу було надано послуги на загальну суму 40 106,89 грн., останній, в свою чергу, лише частково виконав свій обов'язок по сплаті отриманих послуг на суму 15 000,00 грн.
Отже, внаслідок порушення зі сторони відповідача умов договору в частині проведення розрахунків, у ТОВ "Експрес Партс" утворилась заборгованість зі сплати отриманих послуг в розмірі 25 106,89 грн.
З метою досудового врегулювання спору позивачем була надіслана на адресу відповідача претензія № 50 від 18.01.2016р. з вимогою сплати, в 7-денний термін з дати виставлення цієї вимоги, заборгованості за отримані послуги у розмірі 25 106,89 грн. Проте вказана претензія залишена відповідачем без розгляду.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного:
Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що на виконання умов заявки №500361/15 від 29.09.2015р. на перевезення вантажу транспортним засобом відповідно до договору від 29.09.2015р., позивачем було надано відповідачеві транспортно-експедиторські послуги на загальну суму 40 106,89 грн., що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт № 3917/15Л від 08.10.2015р.(належним чином засвідчена позивачем копія, якого знаходяться в матеріалах справи, а оригінал досліджено у судовому засіданні), який підписано представниками сторін та скріплено печатками.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем частково сплачена заборгованість по акту здачі-приймання виконаних робіт № 3917/15Л від 08.10.2015р. на суму 15 000,00 грн., що підтверджується виписками по банківському рахунку позивача.
Виходячи з вищевказаної часткової оплати, сума основного боргу за невиконання умов договору становить 25 106,89 грн. (40 106,89 грн. - 15 000,00 грн.)
Відповідно до ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 920 ЦК України визначено що, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України укладення договору передбачає відповідність останнього встановленим законодавством вимогам, і його умови не суперечать положенням нормативно-правових актів. Отже, належним чином укладений договір є обов'язковим для сторін і повинен добросовісно виконуватись.
Положеннями статті 509 ЦК України, визначено, що зобов'язання за своєю правовою природою є правовідношенням, зміст якого розкривається, як через активну поведінку боржника - здійснення ним певної дії (передачі майна, виконання роботи, надання послуги, сплати грошей тощо), так і пасивну - утримання від певної дії. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених у статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 526 ЦК України встановлено загальне правило виконання зобов'язання, а саме - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Саме належне виконання зобов'язання означає досягнення тієї мети, яку сторони ставили перед собою, вступаючи у зобов'язання. Належне виконання тягне за собою припинення зобов'язання (ст. 599 ЦК).
Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, з наявних в матеріалах справи письмових доказів та пояснень представника позивача судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом позивачем було надано послуги з перевезення вантажу на суму 45 106,89 грн.
Проте, всупереч умовам укладеного договору і положенням ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, відповідач взяті на себе за договором № 136/09/15 від 29.09.2015р. зобов'язання виконав не в повному обсязі, послуги у визначений договором строк не оплатив, що підтверджується бухгалтерською довідкою № 398 від 30.03.2016р., складеною та підписаною головним бухгалтером та директором ТОВ "ІСТ-Захід-Логістик".
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.
За таких обставин, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати отриманих послуг в частині 25 106,89 грн. та не спростував заявлених позовних вимог в цій частині, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, а тому позовні вимоги ТОВ "ІСТ-Захід-Логістик" про стягнення з ТОВ "Експрес Партс" заборгованості у розмірі 25 106,89 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.
Витрати по сплаті судового збору, з урахуванням приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва. -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ-Захід-Логістик" задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Партс" (04070, місто Київ, вулиця П. Сагайдачного, будинок 25 Б, офіс 424, код ЄДРПОУ 36866867) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ-Захід-Логістик" (81130, Львівська обл., Пустомитівський район, село Сокільники, вулиця Злітна, будинок 4, код ЄДРПОУ 35845487) заборгованість у розмірі 25 106 (двадцять п'ять тисяч сто шість) грн. 89 коп. та судовий збір у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено - 25.04.2016 року.
Суддя В.В. Князьков