номер провадження справи 7/10/16
20.04.2016 Справа № 908/93/16
Розглянувши заяву про відстрочку виконання рішення суду від 11.03.2016р. по справі № 908/93/16 на один рік
За позовом: Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Мелітопольські теплові мережі”, м.Мелітополь, Запорізької області.
Суддя Кутіщева - Арнет Н.С.
Представники:
від позивача: не з'явився.
від відповідача: ОСОБА_1, дов. № 24 від 12.01.2016р.
30 березня 2016р. до господарського суду Запорізької області надійшла заява про відстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 11.03.2016р. № 908/93/16.
Рішенням суду від 11.03.2016р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача 2 673 046 (два мільйона шістсот сімдесят три тисячі сорок шість) грн. 27 коп. основного боргу, 1 728 837 (один мільйон сімсот двадцять вісім тисяч вісімсот тридцять сім) грн. суми індексу інфляції, 120 240 (сто двадцять тисяч двісті сорок) грн. 10 коп. 3% річних, 911 010 (дев'ятсот одинадцять тисяч десять ) грн. 62 коп. пені, 87 337 (вісімдесят сім тисяч триста тридцять сім) грн. 20 коп. судового збору. В частині 389345 грн. 17 коп. провадження по справі припинити. В решті позову відмовлено.
Ухвалою суду від 04.04.2016р. заява прийнята до розгляду, судове засідання призначено на 14.04.2016р.
11 квітня 2016р. від стягувача надійшли заперечення на заяву боржника щодо надання відстрочки виконання рішення. Стягував зазначає, що посилання на незадовільний фінансовий стан, який виник з наведених в запереченнях обставин, за змістом ст. 121 ГПК України, не може вважатися обставиною, що може слугувати підставою для розстрочки виконання рішення, оскільки п. 9 ч. З ст. 129 Конституції України передбачає, що обов'язковість судових рішень не залежить від наявності чи відсутності у боржника коштів. Самі по собі фінансові труднощі боржника не свідчать про те, що особа (боржник) не має можливості виконати рішення суду.
Враховуючи вищевикладені обставини, стягувач вважає, що позивач не має фінансової можливості відстрочувати та/або розстрочувати виконання зобов'язань своїх контрагентів, оскільки фінансовий стан стягувача є досить тяжким. Заперечення долучені до матеріалів справи.
В судовому засіданні 14.04.2016р. представник боржника заявив клопотання про відкладення судового засідання та продовження строку розгляду заяви, згідно зі ст. 69 ГПК України, з метою надання боржнику додаткового часу надати суду всі додатково необхідні документи в обґрунтування поданої заяви та платіжні доручення, які свідчать про дії відповідача щодо погашення стягуваного рішенням суду боргу.
Клопотання подано згідно зі ст. 22 ГПК України, судом було прийнято до розгляду та задоволено.
Ухвали суду були направлені на адреси сторін, в установленому законом порядку та в строк.
Представник позивача (стягувача) в судове засідання, продовжене 20.04.2016р. не з'явився повторно. Про поважність причин неявки свого представника стягувач суд не повідомляв належним чином.
Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови. {Підпункт 3.9.2 підпункту 3.9 пункту 3 доповнено абзацом згідно з Постановою Вищого господарського суду N 3 ( v0003600-13 ) від 16.01.2013}
Стягувач по справі є юридичною особою і керівник підприємства зобов'язаний забезпечити явку компетентного, повноваженого представника для участі у судовому процесі, або особисто прийняти участь в судовому засіданні.
Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Заява розглядаються за відсутності представника стягувача, відповідно до ст. 75 ГПК України.
Судовий процес ведеться без застосування засобів технічної фіксації судового процесу за клопотанням представника боржника (відповідача).
Взявши до уваги, надані боржником додаткові документальні докази в обґрунтування заявлених вимог, врахувавши інтереси обох сторін по справі, заперечення стягувача, а також соціальну значимість господарської діяльності підприємства, суд прийшов до висновку щодо часткового задоволення заяви ТОВ «Мелітопольські теплові мережі»:
При розгляді даної заяви, судом взято до уваги те, що з моменту набрання рішенням законної сили, боржником вже сплачена більша частина основного боргу, яка була стягнута за рішенням суду від 11.03.2016р.
На день розгляду заяви про надання відстрочки виконання рішення суду залишок основного боргу складає 1 362 585 грн. 99 коп.
В обґрунтування заяви, боржник вказує на те, що згідно листа № 299 від 03.03.2016 року всі кошти що надходять на розрахунковий рахунок ТОВ «МТМ» від споживачів категорії «бюджетні установи» сплачуються за договором № 2437/14-КП-13, за яким саме стягується борг.
Таким чином, сума основного боргу сплачується позивачу щоденно про що свідчать платіжні доручення (долучена до матеріалів справи).
ТОВ «Мелітопольські теплові мережі» має дуже тяжкий фінансовий стан. Згідно фінансових результатів за 2015 рік збиток товариства склав більш 5 млн. грн. (копія долучена до матеріалів справи).
Через важкий фінансовий стан товариство вимушено змінити істотні умови праці та перевести з 01.04.2016 року всіх працівників на 4-х денний графік роботи (копія наказу долучена до матеріалів справи).
Слід також враховувати той факт, що господарська діяльність боржника має важливе соціальне значення, відіграє важливу роль в житті населення регіону і функціонування даного підприємства має велике значення для населення (постачання тепла, опалення).
Ускладнюючім фактом виконання рішення суду є те, що 18.06.2014 року Кабінетом міністрів України було прийнято постанову № 217 Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки.
Зазначений порядок визначає механізм розподілу коштів з урахуванням розрахунку об'єму і вартості газу. Порядок не забезпечує рівноцінні права та інтереси всіх учасників задіяних в процесі виробництва, транспортування та постачання теплової енергії.
Даний порядок не дозволяє забезпечувати життєдіяльність підприємства в повному обсязі. Так, розрахунковий середньозважений норматив відрахування коштів виручки від продажу теплової енергії та послуг з централізованого теплопостачання, які залишаються на березень 2016 року у розпорядженні ТОВ «Мелітопольські теплові мережі» - 14,67% та 6,42% відповідно. Цих коштів вистачає лише для виплати заробітної плати та податків, однак недостатньо для оплати рахунків за електричну енергію та холодну воду, для виконання інвестиційної програми і підтримки нормальної роботи технологічного обладнання, в період проходження опалювального періоду.
Встановлений законодавцем порядок розподілу нормативу коштів унеможливлює виконання одночасно рішення суду по даній справ та здійснювати розрахунки за природний газ, а тим більше і нарахованих пені, 3% річних, інфляційних втрат, джерело покриття яких відсутнє у структурі тарифу на теплову енергію.
На сьогоднішній день всі рахунки боржника арештовані.
Арешт банківських рахунків ТОВ «Мелітопольські теплові мережі» призводить до невиплати заробітної плати працівникам товариства, що є порушенням ст. 15, 24 Закону України «Про оплату праці» та ст. 115 Кодексу законів про працю України, до несплати податків та відрахування до Пенсійного фонду України.
Станом на 01.04.2016р. заборгованість по заробітній платі працівникам товариства складає 4287987 грн. 91 коп.
Відстрочка виконання рішення суду сприятиме як можливості відновлення господарської діяльності відповідача, так і зробить реальною можливість отримання боргу позивачем.
Відповідно до ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за завою сторони, державного виконавця, за подання прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Згідно Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р., господарський суд, на підставі статті 121 ГПК України, має право, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.
В п. 7.1.2. вищевказаної постанови зазначено, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом в часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
Згідно з п. 7.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р., підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст.43 ГПК України).
Враховуючи вищевикладене обґрунтування, враховуючи те, що, з моменту набрання рішення господарського суду у справі № 908/93/16 законної сили, боржником сплачена значна сума заборгованості та продовжує сплачуватись, а також те, що господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, соціальну значимість даного підприємства для населення, суд вважає, що заява відповідача про надання відстрочки виконання рішення суду підлягає частково задоволенню - на 6 місяців (з урахуванням інтересів обох сторін).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 75, 86, 121 ГПК України, суд
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольські теплові мережі» про відстрочку виконання рішення суду по справі №908/93/16 задовольнити частково.
Надати відстрочку виконання рішення суду від 11.03.2016р.№ 908/93/16 на шість місяців.
Ухвала набирає чинності з дня її прийняття (20.04.2016р.)
Суддя Н.С. Кутішева - Арнет