25.04.2016р. Справа № 907/165/16
За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаєренерджі", с. Зарічево Перечинського району
про стягнення загальної суми 396 376,00грн. (в тому числі сума 124 866,00грн. - основний борг, сума 229 753,44грн. - нарахована пеня, сума 37 459,80грн. - нарахований штраф, сума 1997,86грн. - інфляційні втрати та сума 2 298,90грн. - три проценти річних).
Суддя В.І. Карпинець
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 - представник за нотаріально посвідченою довіреністю від 02.03.2015р.
від відповідача: явка на власний розсуд
СУТЬ СПОРУ: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, м. Ужгород (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаєренерджі", с. Зарічево Перечинського району (далі - відповідач) про стягнення загальної суми 396 376,00грн. (в тому числі сума 124 866,00грн. - основний борг, сума 229 753,44грн. - нарахована пеня, сума 37 459,80грн. - нарахований штраф, сума 1 997,86грн. - інфляційні втрати та сума 2 298,90грн. - три проценти річних).
Представником позивача, через канцелярію суду, надіслано до матеріалів справи письмову заяву від 11.04.2016р. про уточнення позовних вимог (вхідний номер канцелярії суду 02.5-114/5598/16 від 21.04.2016р.), якою зменшено позовні вимоги у заявленій до стягнення суми пені, з урахуванням вимог ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", ч.2 ст.343 та ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, та яка підлягає до стягнення з відповідача у сумі 30 063,95грн.. До даної заяви долучено уточнений розгорнутий розрахунок пені у зменшеному розмірі та засвідчені копії з рахунків від 27.07.2015р. №19, №20 та №21, кожний на суму 41 622,00грн. (а.с.30-36). Також долучено докази (поштову квитанцію від 18.04.2016р. та поштовий опис від 18.04.2016р. вкладення у цінний лист), у підтвердження обставини надсилання відповідачеві вищезазначеної заяви та доданих до неї документів.
Позивачем підтримуються позовні вимоги у зменшеному розмірі позовних вимог, з підстав, зазначених у позовній заяві (а.с.3-6) та з посиланням на підтвердження даних позовних вимог долученими до справи доказовими матеріалами.
Зокрема позивач посилається на обставину не виконання відповідачем умов Договору №3-15 міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом від 25.01.2015р. щодо оплати в повному обсязі та у встановлений строк вартості отриманих послуг, а тому у відповідності до умов зазначеного Договору та норм ЦК України належить стягнути з відповідача, як основну суму боргу, так і нараховані відповідно до вимог ст. 625 ЦК України три проценти річних та інфляційні втрати, а також пеню в уточненому розмірі та штраф, нараховані відповідно до вимог п.4.5 та п. 4.6 Договору.
Відповідач повторно свого уповноваженого представника для участі в даному судовому засіданні по розгляду даної справи, при бажанні, не направив та повторно, на вимогу суду, письмовий відзив на позов не подав та не повідомив суд про наявність на це причин.
Про час і місце розгляду даної справи, у даному судовому засіданні, відповідач належним чином повідомлений судом на підставі ухвали суду від 06.04.2016р. по справі №907/165/16 про відкладення розгляду даної справи на 25.04.2016р., яка надіслана судом на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві та яка не поверталась на адресу суду, що засвідчує обставину її отримання відповідачем.
Дана обставина свідчить про належне виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій по даній справі.
Отже, відповідач мав можливість скористатись правами, передбаченими ст.22 ГПК України, що ним зроблено не було.
За вищенаведених обставин, судом вжито достатніх заходів щодо повідомлення учасників судового процесу (в тому числі і відповідача) про вчинення вищезазначених процесуальних дій по даній справі, а тому спір по даній справі у даному судовому засіданні, вирішується, з урахуванням вимог ч.1 ст.69 ГПК України, на підставі наявних у справі матеріалів у відповідності до ст. 75 ГПК України .
Розгляд справи відкладався відповідно до вимог ст. 77 ГПК України.
Дослідивши та проаналізувавши наявні у справі доказові матеріали та заслухавши пояснення представника позивача, суд
25.01.2015р. Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, як Експедитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАЄРЕНЕРДЖІ», як Замовником, було укладено Договір №3-15 міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом (далі - Договір, а.с.12-15). Згідно даного Договору, Замовник замовляє, а Експедитор надає послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, а також пов"язані з таким перевезенням додаткові послуги, згідно заявок Замовника на перевезення, які є невід"ємними частинами даного Договору (п.1.1). Термін дії Договору встановлений до 31.12.2016р. (п.7.1).
Відповідно до вимог п.2.2.6. Договору, Замовник зобов'язаний оплатити Експедитору протягом п'яти днів вартість перевезення, з моменту здійснення перевезення, у відповідності із Заявкою та на підставі рахунку.
Відповідно до п.8.2. Договору перевезення вважається виконаним після підписання сторонами Акту виконаних робіт.
Так, на виконання умов Договору, сторонами була погоджена і підписана Заявка-договір №1 від 23.07.2015 року, згідно якої Експедитор зобов"язався здійснити перевезення вантажу у формі піллетів у біг-бегах 22т за маршрутом у міжнародному сполученні Via Manzoni, 19.22070 Montano Lucino, Італія з адреси завантаження - вул. Відродження, 1, с. Зарічево, Перечинський р-н, Закарпатська обл., Україна, строк доставки - 30.07.2015р., вартістю перевезення 41 622,00гривень за кожний автомобіль (а.с.16).
Відповідно до вказаного замовлення у Заявці, Експедитором було належним чином виконано зобов"язання по перевезенню вантажу, що підтверджується наявними у матеріалах справи належним чином оформленими міжнародними товарно - транспортними накладними СМR (а.с.17-19). Претензії щодо якості наданих послуг, обумовлених Заявкою - договором, від Відповідача не надходили. Усього перевезення було здійснено трьома автомобілями.
На підтвердження надання вказаних автомобільних послуг були складені акти здачі - приймання робіт (надання послуг) №21 від 29.07.2015р. на загальну суму по 41 622,00грн., № 19 від 30.07.2015р. на загальну суму по 41 622,00грн. та № 20 від 30.07.2015р. на загальну суму 41 622,00грн., що у підсумку склало 124 866,00грн. (а.с.21-23).
Також експедитором про вартість наданих послуг було виставлено уточнені рахунки від 27.07.2015р. №19, №20 та №21, кожний на суму 41 622,00грн. (а.с.34-36), оскільки первинно було надано для оплати рахунок №19 від 30.07.2015р. на загальну суму 124 866,00грн., який включав оплату послуг за три перевезення (а.с.20).
Однак Замовником, у порушення п.п. 2.2.6 Договору, не було проведено оплату
загальної суми 124 866,00грн. на користь Експедитора, за надані послуги протягом п'яти днів з моменту виконання перевезення на підставі Актів здачі-приймання робіт та виставлених рахунків.
Таким чином, з 05.08.2015р. у відповідача перед позивачем виникла заборгованість на загальну суму 124 866,00грн., що залишається непогашеною у повному обсязі .
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Оскільки, як було зазначено вище, у відповідача наявна перед позивачем заборгованість у сумі 124 866,00грн., тому, з врахуванням вищезазначених норм ЦК України та ГК України, заявлені вищезазначені позовні вимоги у сумі основного боргу є такими, що належним чином позивачем відповідно до вимог ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи та фактичними обставинами, не спростовані відповідачем, а тому вказана сума боргу підлягає до стягнення з відповідача в примусовому порядку на користь позивача.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем додатково нараховано відповідачеві, відповідно до ч. 2 ст.625 ЦК України, суму 2 298,90грн. трьох процентів річних та суму 1 997,86грн. інфляційних втрат, розгорнутий розрахунок яких наведено, як у розрахунку процентів, так і в розрахунку суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також у таких розрахунках, долучених до письмової заяви від 11.04.2016р. про уточнення позовних вимог та які (такі розрахунки) перевірено судом (а.с.10-11, 32-33).
За вищезазначених обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 2 298,90грн. трьох процентів річних та суми 1 997,86грн. інфляційних втрат, також підлягають до задоволення та стягнення з відповідача в примусовому порядку на користь позивача.
Вимогами п.1 ст.546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком та у ст.549 цього ж Кодексу наведено поняття неустойки (штрафу, пені) та штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (п.1 ст.549 ЦК України) та пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (п.2 ст.549 ЦК України). Відповідно вимог п.2 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки (штрафу, пені), встановлюється Договором.
Відповідно до п.4.5 Договору у разі несвоєчасної оплати, замовник зобов'язаний сплатити Експедитору пеню в розмірі 1% від суми фрахту за кожний день прострочення платежу.
Разом з тим, ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" та ч.2 ст.343 ГК України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
З урахуванням вищезазначених норм Закону, у відповідності до вимог п. 4.5 Договору, є правомірним нарахування позивачем відповідачеві пені у сумі 30 063,95грн., розгорнутий розрахунок якої наведено в уточнюючому розрахунку та який перевірено судом (а.с. 32), а тому нарахована сума 30 063,95грн. пені у зменшеному розмірі також підлягає стягненню з відповідача в примусовому порядку на користь позивача.
Пунктом 4.6 Договору передбачено, що у разі прострочення оплати більше ніж на 30 календарних днів Замовник зобов'язаний також сплатити Експедитору штраф у розмірі 30% від суми фрахту.
Також є правомірним, з урахуванням вимог п.4.6 Договору, нарахування позивачем відповідачеві суми 37 459,80грн. штрафу, відповідно до розрахунку та який перевірено судом (а.с.10, 32), а тому нарахована сума 37 459,80грн. штрафу також підлягає стягненню з відповідача в примусовому порядку на користь позивача.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, суд покладає на відповідача часткове відшкодування на користь позивача понесених витрат по оплаті судового збору у сумі 2 949,00грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог у зменшеному розмірі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 22, 33, 43, 44, 49, 69, 75, 77, 82- 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаєренерджі" /Перечинський район, с. Зарічево, вул. Відродження, 1, ідентифікаційний код 38965940, р/р 26005493882000 у АТ "Укрсиббанк" м. Ужгород, МФО 351005/ на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 /АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в ПУАТ "Фідобанк", МФО 300175/ загальну суму 196 686,51грн. (в тому числі сума 124 866,00грн. - основний борг, сума 30 063,95грн. - нарахована пеня, сума 37 459,80грн. - нарахований штраф, сума 1 997,86грн. - інфляційні втрати та сума 2 298,90грн. - три проценти річних) та суму 2 949,00грн. у часткове відшкодування витрат по сплаченому судовому збору.
Видати наказ.
3. Рішення суду набирає законної сили в порядку встановленому відповідно до ст.85 ГПК України та може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені вимогами ст. 93 ГПК України.
Суддя В.І. Карпинець