18.04.16р. Справа № 904/1211/16
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Мелітополь, Запорізька область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптторг-Рітейл", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення 6 986,88 грн.
Суддя Колісник І.І.
Представники:
від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 180 від 11.02.2016 року, представник;
ОСОБА_3, паспорт серія НОМЕР_2 від 10.11.1997 року (без повноважень);
від відповідача: не з'явився.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптторг-Рітейл" про стягнення 6 959,88 грн., з яких: основний борг у сумі 2 590,82 грн., інфляційні втрати у сумі 68,48 грн., пеня у сумі 306,66 грн., 3% річних у сумі 20,92 грн., штраф у сумі 4 000,00 грн. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № КО0004721 від 02.05.2015 року в частині своєчасного розрахунку за поставлений товар у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у сумі 2590,82 грн. на яку позивач нарахував пеню у сумі 306,66 грн., 3% річних у сумі 20,92 грн. та інфляційні втрати у сумі 68,48 грн. за загальний період з 13.11.2015 року по 24.02.2016 року. Також позивач заявив до стягнення з відповідача штраф у сумі 4000,00 грн. за порушення терміну оплати товару понад 30 (тридцять) календарних днів.
У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позову з наведених у ньому підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптторг-Рітейл" відзиву на позов не надало, у судове засідання свого повноважного представника не направило, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялося належним чином відповідно до вимог статті 64 Господарського процесуального кодексу України за адресою, зазначеною у позові, яка збігається з адресою місцезнаходження відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 01.03.2016 року (а.с. 16-17 том 1).
Направлені судом на адресу відповідача ухвали суду не повернуті підприємством зв'язку.
За змістом підпункту 3.9.1 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 (із змінами і доповненнями) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.
У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
За даними з офіційного веб-сайту Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" відправлена господарським судом ухвала про порушення провадження у справі отримана адресатом 01.04.2016 року.
За таких обставин, а також беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду від 02.03.2016 року з призначенням розгляду справи у судовому засіданні 04.04.2016 року, після чого розгляд справи відкладався на 18.04.2016 року.
У судовому засіданні 18.04.2016 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази у сукупності, господарський суд
02.05.2015 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - Постачальник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптторг-Рітейл" (далі - Покупець, Відповідач) був укладений договір поставки № КО0004721 (далі - Договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та сплатити за отримані пиво, безалкогольні та алкогольні напої, продукти харчування, продукти дитячого харчування, харчування для немовлят, непродовольчі товари та інший товар в асортименті (далі - Товар) на умовах, передбачених цим договором.
Пунктом 1.2 договору сторони передбачили, що асортимент, кількість та ціна товару вказується у накладних, що оформлюються постачальником та є невід'ємною частиною даного договору. Сторони, підписуючи цей договір, згодні з тим, що накладна виконує за умовами цього договору функції специфікації і саме у накладній зазначається кількість товару, ціна та загальна вартість товару, що поставляється на умовах даного договору. Партією товару вважається товар, зазначений в одній накладній.
Поставка товару здійснюється на умовах поставки DDP у інтерпретації ІНКОТЕРМС 2010 із врахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають з умов цього договору. Адреси доставки вказуються покупцем при замовленні товару (пункт 3.2 договору).
Датою поставки вважається дата, вказана постачальником на товарно-транспортній накладній. Підтвердженням приймання товару є підпис матеріально-відповідальної особи та, за наявності, відбиток печатки або штампу покупця на товаросупровідних документах постачальника, зразок якого покупець зазначає в додатку № 1, який є невід'ємною частиною договору (пункт 3.4 договору).
Відповідно до пункту 3.5 договору перехід права власності та ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з дати передачі йому товару, що зазначається в товарно-транспортній накладній.
Поставка товару здійснюється постачальником на умовах передоплати або сплати за фактом поставки. За угодою сторін можливі інші форми розрахунків, що не заборонені чинним законодавством (пункт 5.2 договору).
У випадку відстрочення платежу сторони укладають додаткову угоду, в якій визначаються термін та умови надання відстрочки (окремо на кожну товарну групу). У разі, якщо покупець порушує термін оплати товару більше 2 разів на календарний місяць, угода про надання відстрочки втрачає чинність з дати допущення другого порушення зобов'язань. Надалі покупець зобов'язаний оплачувати поставку на умовах передоплати або оплати за фактом не пізніше дня поставки (пункт 5.3 договору).
Відповідно до додаткової угоди від 02.05.2015 року до договору сторони встановили оплату покупцем товару на умовах відстрочки платежу терміном чотирнадцять календарних днів від дати отримання товару (а.с. 9 том 1).
Строк дії договору з дати підписання його сторонами і до 02.05.2016 року. У випадку, якщо сторони за двадцять календарних днів до закінчення строку дії договору у письмовій формі не повідомлять одна одну про його розірвання, договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік. Кількість пролонгацій не обмежується. Цей договір не може бути припинений, якщо у сторін є невиконані зобов'язання за договором (пункт 9.1 договору).
На виконання договору позивачем був поставлений, а відповідачем прийнятий товар на загальну суму 2590,82 грн., що підтверджується наступними товарно-транспортними накладними:
- № КОF00107814 від 29.10.2015 року на суму 1 351,50 грн.;
- № КОF00109676 від 10.11.2015 року на суму 1 239,32 грн. (а.с. 10 том 1).
Відповідач за поставлений товар не розрахувався, що і є причиною виникнення спору.
Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
За частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 договору та додаткової угоди до договору про відстрочення оплати товару терміном на чотирнадцять календарних днів оплата за товар, поставлений за товарно-транспортними накладними, мала бути здійснена у наступний строк:
- № КОF00107814 від 29.10.2015 року на суму 1 351,50 грн. - до 13.11.2015 року;
- № КОF00109676 від 10.11.2015 року на суму 1 239,32 грн. - до 25.11.2015 року.
Станом на час вирішення спору жодних доказів щодо сплати відповідачем грошових коштів у сумі 2590,82 грн. за отриманий товар відповідач суду не надав.
З урахуванням викладеного позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 2590,82 грн. підлягають задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою (штрафом, пенею).
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до пункту 6.2 договору покупець за даним договором несе наступну відповідальність:
- у разі прострочення терміну оплати товару (пункту 5.2 - 5.3 договору) покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що діяла в період прострочення.
- у випадку безпідставної відмови від отримання замовленого товару, покупець сплачує постачальнику вартість доставки товару, визначену за розрахунком постачальника.
У випадку порушення терміну оплати товару понад 30 (тридцять) календарних днів, додатково понад суму пені, покупець сплачує постачальнику штраф у сумі 2000,00 грн. за кожною окремою накладною, за кожне допущене прострочення оплати товару (пункт 6.5 договору).
Пунктом 6.7 договору сторони передбачили, що строк позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), передбаченої цим договором, встановлюється тривалістю у 3 роки на підставі статті 259 Цивільного кодексу України. Нарахування неустойки (пені), передбаченої цим договором здійснюється протягом усього часу існування заборгованості покупця перед постачальником.
Заявлена позивачем до стягнення пеня за несвоєчасну оплату поставленого товару за договором розрахована у загальній сумі 306,66 грн. за загальний період з 13.11.2015 року по 24.02.2016 року.
Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку пені встановлено, що він здійснений невірно, а тому заявлена до стягнення пеня підлягає зменшенню.
За результатом перерахунку пеня складає 306,41 грн., з яких:
- за товарно-транспортною накладною № КОF00107814 від 29.10.2015 року за період з 13.11.2015 року по 24.02.2016 року із заборгованості на суму 1 351,50 грн. - 169,19 грн.;
- за товарно-транспортною накладною № КОF00109676 від 10.11.2015 року за період з 25.11.2015 року по 24.02.2016 року із заборгованості на суму 1 239,32 грн. - 137,22 грн.
Заявлений позивачем до стягнення штраф складає 4000,00 грн. за прострочку оплати отриманого товару понад 30 календарних днів.
Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку штрафу порушень не встановлено.
Разом з тим згідно з пунктом 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
У зазначеній нормі Господарського процесуального кодексу України йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).
Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.
У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки (пункт 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року (із змін. і доп.) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Частиною першою статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Позивач не надав суду доказів на підтвердження розміру збитків, понесених ним від неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань саме за укладеним з ним договором. Прострочка у сплаті має відносно невеликий термін, а сам розмір штрафу за кожним фактом порушення - 2000,00 грн. є необгрунтовано великим у порівнянні із основною сумою боргу за кожною з товарно-транспортних накладних.
Суд також оцінює спірні обставини у справі з урахуванням вимог чинного законодавства щодо порядку і основних засад як встановлення так і виконання господарсько-правових зобов'язань.
Так, згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
За частиною третьою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
За частиною третьою статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Отже, вимога щодо врахування принципів розумності та справедливості є прямою вимогою закону до договору та до реалізації законних прав за наслідками порушення однією із сторін умов договору. Зокрема, сума неустойки (штрафу, пені), яка передбачається в договорі, має бути розумною, адекватною, співрозмірною у порівнянні з характером допущеного порушення і виконувати своє основне призначення за правовою природою - забезпечення виконання договірних зобов'язань.
Здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, суд забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
З урахуванням викладеного законним і справедливим буде зменшення заявленого позивачем штрафу до 1000,00 грн.
Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Заявлені позивачем до стягнення 3% річних розраховані за загальний період з 13.11.2015 року по 24.02.2016 року у загальній сумі 20,92 грн. За результатом перевірки здійсненого розрахунку встановлено, що він здійснений невірно внаслідок допущеної арифметичної помилки.
Тому заявлені до стягнення 3% річних підлягають зменшенню і будуть складати 20,90 грн., з яких:
- за товарно-транспортною накладною № КОF00107814 від 29.10.2015 року за період з 13.11.2015 року по 24.02.2016 року із заборгованості на суму 1 351,50 грн. - 11,54 грн.;
- за товарно-транспортною накладною № КОF00109676 від 10.11.2015 року за період з 25.11.2015 року по 24.02.2016 року із заборгованості на суму 1 239,32 грн. - 9,36 грн.
Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати у сумі 68,48 грн. розраховані за загальний період з листопада 2015 року по січень 2016 року.
За результатом перевірки розрахунку та з урахуванням меж позовних вимог, передбачених статтею 83 Господарського процесуального кодексу України, підстав для зменшення заявленої до стягнення суми інфляційних втрат не вбачається.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково у загальній сумі 6986,61 грн., з яких: 2590,82 грн. - основний борг, 306,41 грн. - пеня, 1000,00 грн. - штраф, 20,90 грн. - 3% річних, 68,48 грн. - інфляційні втрати.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у сумі 1377,95 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптторг-Рітейл" (50045, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Купріна, буд. 123, ідентифікаційний код 39596333) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (72307, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) основний борг у сумі 2590,82 грн., пеню у сумі 306,41 грн., штраф у сумі 1000,00 грн., 3% річних у сумі 20,90 грн., інфляційні втрати у сумі 68,48 грн., судовий збір у сумі 1377,95 грн.
У решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 25.04.2016 року.
Суддя І.І. Колісник