20 квітня 2016 р. Справа № 902/83/16
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Банаська О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м.Дніпропетровськ
до: Тростянецької міжгосподарської шляхо-будівельної пересувної механізованої колони № 51, смт.Тростянець, Вінницька область
про стягнення 29 627,56 грн
За участю секретаря судового засідання Віннік О.В.
За участю представника:
позивача: ОСОБА_1, довіреність № 1472-К-О від 03.04.2015 р., паспорт серії АВ № 134062 виданий Чернівецьким РВ УМВС України у Вінницькій області 09.10.2000 р.
відповідача: не з'явився.
Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" подано позов до Тростянецької міжгосподарської шляхо-будівельної пересувної механізованої колони № 51 про стягнення 29 627,56 грн за договором-заявкою від 08.09.2014 р., з яких: 18 166,24 грн заборгованість за кредитом, 5 631,54 грн заборгованість по процентам за користування кредитом, 4 684,93 грн пеня, 1 144,85 грн заборгованість по комісії за користування кредитом.
Ухвалою суду від 28.01.2016 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/83/16 та призначено її до розгляду на 02.03.2016 р. (суддя Мельник П.А.).
25.02.2016 р. на адресу суду засобами електронного зв'язку від Тростянецької міжгосподарської шляхо-будівельної пересувної механізованої колони № 51 надійшло клопотання вих.№ 06 від 25.02.16 р. про відкладення розгляду справи на іншу дату, мотивоване звільненням керівника та відсутністю на підприємстві уповноваженого представника.
01.03.16 р. до суду поштою від відповідача надійшло аналогічне клопотання вих. № 06 від 25.02.16 р. про відкладення розгляду справи на іншу дату, мотивоване звільненням керівника та відсутністю на підприємстві уповноваженого представника.
02.03.2016 р. розгляд справи не відбувся в зв'язку з перебуванням судді Мельника П.А. на лікарняному.
Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду Вінницької області від 29.03.2016 р., в зв'язку з перебуванням судді Мельника П.А. на лікарняному призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 902/83/16 за результатами якого справу розподілено судді Банасько О.О.
Ухвалою суду від 29.03.2016 р. справу № 902/83/16 прийнято до свого провадження новим складом суду та призначено справу до розгляду на 20.04.2016 р.
01.04.2016 р. на адресу суду засобами електронного зв'язку від Тростянецької міжгосподарської шляхо-будівельної пересувної механізованої колони № 51 надійшли письмові пояснення.
В засідання суду призначене на 20.04.2016 р. відповідач не з'явився, витребуваних доказів не подав, хоча про дату, час та місце судового засідання останній повідомлявся належним чином - ухвалою суду від 29.03.2016 р., факт отримання якої підтверджується наявним у справі рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за вх.№ 2430000157289.
Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення позивача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання.
Суд розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату та пояснення, не приймає їх до розгляду з огляду на те, що відповідно до довідок суду від 25.02.2016 р. та 01.04.2016 р. вказані документи відповідача, надіслані електронною поштою, не містять електронного цифрового підпису, а тому у відповідності до п.1.5.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 року № 28, не є офіційним документом.
Поряд з тим, розглянувши клопотання відповідача від 01.03.2016 р. про відкладення розгляд справи на іншу дату, суд дійшов переконливого висновку про його відхилення виходячи з таких міркувань.
Як наголошено в п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
При цьому суд звертає увагу, що в матеріалах справи містяться докази отримання відповідачем ухвали про порушення провадження 09.02.2016 р. (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 2430000136397), що на переконання суду свідчить про достатність часу для вжиття відповідачем заходів щодо визначення уповноваженої особи на представництво її інтересів в даному судовому процесі.
Суд зазначає, що представництво в господарському процесі не обмежується певним колом осіб, тому відповідач зобов'язаний добросовісно користуватися своїми процесуальними правами та забезпечити явку свого представника в судове засідання, таким представником може бути сам керівник, головний бухгалтер, бухгалтер, інші працівники підприємства або представники на підставі доручення, які не перебувають з ним у трудових відносинах.
Відтак відповідачеві було надано достатньо часу для того, щоб подати необхідні докази по справі та сформулювати свою процесуальну позицію відносно даного спору оскільки, як свідчать матеріали справи, зокрема повідомлення про вручення поштових відправлень, останній завчасно був обізнаний про наявність спору в суді між ним та позивачем ще 09.02.2016 р.
Крім того, слід відмітити, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого не є відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Так, статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відтак, безпосередня відсутність в судовому засіданні відповідача у зв'язку із звільненням та відсутністю керівника підприємства не може слугувати підставою для задоволення його клопотання про відкладення розгляду справи з врахуванням наведених вище законодавчих приписів, оскільки вказана обставина не свідчить про неможливість забезпечення відповідачу явки в судове засідання іншого уповноваженого представника з врахуванням того, що до клопотання не долучено належних та допустимих доказів в підтвердження відсутності можливості уповноваження на представництво інтересів відповідача в судовому засіданні іншій особі.
При цьому суд враховує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").
Враховуючи те, що норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.
Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
08.09.2014 р. між Тростянецькою міжгосподарською шляхо-будівельною пересувною механізованою колоною № 51 (Клієнт, відповідач) було підписано з Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (Банк, позивач) заяву про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки на підставі якої ОСОБА_2 було відкрито поточний рахунок №26008055319428.
За умовами Заяви від 08.09.2014 р. Клієнт банку, підписавши дані заяви погоджується із Умовами та Правилами надання банківських послуг, які розміщені на сайті банку www.pb.ua, Тарифами банку, які разом із цією заявою складають Договір банківського обслуговування.
Також у Заяві вказано, що з її підписанням Клієнт банку, у порядку чинного законодавства засвідчує згоду на ведення з ОСОБА_2 документообігу, у тому числі підписання угод, договорів , додаткових угод до них, заяв, актів, платіжних документів, як шляхом власноручного підписання, так і шляхом накладення електронного цифрового підпису, що отриманий в порядку який передбачено Умовами та Правилами надання банківських послуг.
Клієнт банку підписавши заяву від 08.09.2014 р. підтвердив, що він приєднується та зобов'язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, ОСОБА_2 - Договір банківського обслуговування в цілому. Відносини між ОСОБА_2 та Клієнтом можуть вирішуватись як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього Договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження щодо банківського обслуговування з клієнтом через web-сайт банку (www.pb.ua або інші Інтернет/SMS-ресурс, зазначений ОСОБА_2).
Сторони за Заявою від 08.09.2014 р. також погодили, що при укладенні договорів, а також додаткових угод до них Банк та Клієнт допускають використання факсимільного відтворення печатки банку і підпису особи, уповноваженої підписувати договори та угоди до них від імені ОСОБА_2, здійсненого за допомогою засобів копіювання.
Пунктом 3.2.1 Умов та правил надання банківських послуг (які діяли в період підписання заяви від 08.09.2014 р. та які містяться на сайті ОСОБА_2) регулюються взаємовідносини між Клієнтом та ОСОБА_2 щодо умов обслуговування кредитних лімітів на поточних рахунках корпоративних клієнтів.
Зокрема, кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів Клієнтів, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку ОСОБА_2 та Клієнта (п.3.2.1.1.1 Умов).
Кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення сплаті процентів та винагороди (п.3.2.1.1.3 Умов).
Проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться ОСОБА_2 протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода") (п.3.2.1.1.8 Умов).
Ліміт може бути змінений ОСОБА_2 в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами ОСОБА_2. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться ОСОБА_2 в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку ОСОБА_2 і Клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших) (п.3.2.1.1.6 Умов).
Згідно п.3.2.1.1.12 Умов для розрахунку процентів за користування кредитним лімітом встановлюється диференційована процентна ставка, яка залежить від строку існування непогашеної частини кредиту.
Пунктами 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.2.5 Умов визначено зобов'язання для Клієнта сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитом, провести погашення кредиту не пізніше встановленого строку безперервного користування кредитом, повернути кредит в строки встановлені п.п.3.2.1.1.10, 3.2.1.2.3.4, 3.2.1.2.2.17.
Також, зазначеними Умовами та Тарифами надання банківських послуг регулюється порядок розрахунків.
Так, відповідно до п.3.2.1.4.1 Умов за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).
За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат до 25-го числа поточного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилось з 1-го до 20-го (включно) числа поточного місяця або до 25-го числа наступного місяця (далі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню"), розрахунок процентів проводиться за процентною ставкою в розмірі 0 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п.3.2.1.4.1.1 Умов).
У випадку необнуління дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з кінцевої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, Клієнт виплачує ОСОБА_2 за користування кредитом проценти в розмірі 36 % річних, починаючи з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню (п.3.2.1.4.1.2 Умов).
Наказом № PR-2015-6513234 від 27.01.2015 р. було внесено зміни в умови та правила в частині зменшення пільгового періоду користування кредитом, періоду погашення кредиту, ставки річних за користування кредитом (з 36 % річних до 30 % річних), збільшення відсоткової ставки за прострочення сплати кредиту з 56 % до 60 % (п.3.2.1.4.1.3 Умов).
У відповідності до п. 1.1.6 Розділу 1 Умов "Загальні положення" в редакції станом на 08.09.2014 р., зміни до цих Умов і Правил надання банківських послуг вносяться ОСОБА_2 щомісячно в однобічному порядку у випадках, не заборонених чинним законодавством України.
Позивач повідомив відповідача через систему інтернет-клієнт банк (Приват 24) про зміну з 01.02.2015 р. процентної ставки за користування кредитним лімітом.
Згідно п.3.2.1.4.4 Умов Клієнт сплачує ОСОБА_2 винагороду за користування лімітом у відповідності з п.п.3.2.1.1.6, 3.2.1.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку встановленому Умовами та правилами надання банківських послуг.
Відповідно до п. 3.2.1.5.1 Умов при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених Умовами п.п.3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3; термінів повернення кредиту, передбачених п.п.3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4; винагороди, передбаченої п.п.3.2.1.2.2.5, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 Клієнт сплачує ОСОБА_2 за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації ОСОБА_2 права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує ОСОБА_2 пеню у розмірі, зазначеному в п.3.2.1.4.1.3, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.
Нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п.3.2.1.5.1, 3.2.1.5.2, 3.2.1.5.3, здійснюється протягом 3 (Трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом (п.3.2.1.5.4 Умов).
Пунктом 3.2.1.6.1 Умов зазначено, що цей договір, а саме - обслуговування кредитного Ліміту на поточному рахунку Клієнта, набирає чинності з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання Ліміту у межах зазначених у них сум та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим Договором.
Як вбачається з матеріалів справи, Банк 24.10.2014 р. встановив Клієнту кредитний ліміт на рахунок № 26008055319428 в розмірі 10 000,00 грн, з 26.11.2014 р. 35 000,00 грн, з 13.01.2015 р. - 40 000,00 грн, з 31.03.2015 р. - 35 000,00 грн, що стверджується довідкою позивача № 08.7.0.0.0/151231122033 від 31.12.2015 р. (а.с.29, т.1).
Дослідивши матеріали справи, давши оцінку заяві від 08.09.2014 р. про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, суд прийшов до висновку, що між сторонами при обопільному підписанні заяви від 08.09.2014 р. виникли відносини, що підпадають під регулювання наступних статей чинного законодавства.
Відповідно до ст.6, ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
У ст.633 ЦК України передбачено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно з ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
В ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
У ч.1 ст.1067 ЦК України закріплено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.
Отже, суд приходить до того висновку, що Умови та правила надання банківських послуг, до яких приєднався відповідач, підписавши заяву про відкриття поточного рахунку від 08.09.2014 р., містить істотні умови змішаного договору - кредитного договору та договору банківського рахунку.
Також суд вважає, що підписання сторонами Умов та правил надання банківських послуг є дотриманням письмової форми такого змішаного договору.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що відповідач за період з 09.09.2014 р. по 30.12.2015 р. отримував від позивача кредитні кошти в межах кредитного ліміту і станом на 30.12.2015 р. повинен був повернути останньому кошти сумі 18 166,24 грн, що підтверджується банківською випискою щодо руху коштів відповідача по рахунку за період з 09.09.2014 р. по 09.02.2016 р. та розрахунком заборгованості станом на 30.12.2015 р.
При цьому слід зазначити, що за період з 28.05.2015 р. по 30.12.2015 р. відповідачу нараховано відсотки за користування кредитом (поточні та прострочені), плату за обслуговування рахунку, пеню за несвоєчасне погашення кредиту та комісію за користування кредитом, які ним сплачено частково та станом на день розгляду справи в суді становлять 5 631,54 грн. - заборгованості по відсоткам за користування кредитом за період з 01.06.2015 р. по 30.12.2015 р., 4 684,93 грн. - пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором за період з 28.05.2015 р. по 30.12.2015 р. та 1144,85 грн. - заборгованості по комісії за користування кредитом за період 01.06.2015 р. по 30.12.2015 р.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).
Частиною першою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Станом на день розгляду справи в суді, відповідач не надав суду доказів здійснення з позивачем розрахунків по сумі основного боргу в розмірі 18 166,24 грн, а тому дані вимоги позивача підлягають задоволенню в повній сумі.
Крім того, відповідно до Умов та правил надання банківських послуг, відповідач повинен був сплатити позивачу проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом.
Таким чином, відповідно до Умов та правил надання банківських послуг відповідач за період з 01.06.2015 р. по 30.12.2015 р. (з урахуванням внесених змін від 27.01.15 р.), повинен був сплатити позивачу відсотки за користування кредитом, що ним вчинено не було.
Тому, станом на день розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем по відсоткам за користування кредитом за період з 01.06.2015 р. по 30.12.2015 р. складає 5 631,54 грн. (з урахуванням здійснених відповідачем проплат, якими він схвалив нову відсоткову ставку по кредиту).
Станом на день розгляду справи в суді відповідач не надав доказів сплати позивачу відсотків за користування кредитом чи доказів обґрунтованих підстав неможливості виконання даного зобов'язання, а тому дані вимоги позивача також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до п.3.2.1.1.17 Умов обслуговування кредитних лімітів на поточних рахунках корпоративних клієнтів при перерахуванні Клієнтом з поточного рахунку коштів за рахунок кредитного ліміту на будь-які рахунки або пластикові карти, власниками якого є сам власник поточного рахунку або будь-які пов'язані з ним фізичні особи, з суми кожного із проведених в рахунок кредитного ліміту перерахувань стягується комісія в розмірі 3 % від суми перерахувань.
На підставі п.п.3.2.1.4.4, 3.2.1.1.17 Умов та правил надання банківських послуг, позивачем за період з 01.08.2013 р. по 10.02.2016 р. нараховано до сплати відповідачем комісію, яка останнім сплачена частково та станом на 30.12.2015 р. складає 1 144,85 грн. за період з 01.06.2015 р. по 30.12.2015 р., а тому є простроченою і підлягає до стягнення з відповідача.
Матеріали справи свідчать що комісія в сумі 1 144,85 грн. відповідачем не сплачена, а тому є простроченою і підлягає стягненню з останнього.
Також, судом розглянуто вимогу позивача про стягнення з позивача 4 684,93 грн. пені за період з 28.05.2015 р. по 30.12.2015 р., в результаті чого суд дійшов наступних висновків.
Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.
Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Пунктом 3.2.1.5.4 Умов визначено, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.2.1.5.1 - 3.2.1.5.3 здійснюється протягом 3- х років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом. Відповідно до ОСОБА_2 розмір пені складає 0,2 %, але не вище подвійної відсоткової ставки НБУ за кожен день прострочення.
Таким чином, заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача пені за прострочення погашення кредиту в сумі 4 684,93 грн. за період з 28.05.2015 р. по 30.12.2015 р. є правомірним, оскільки відповідає умовам укладеного договору та чинного законодавства.
Перевіркою правильності розрахунку пені за прострочення погашення кредиту в сумі 4 684,93 грн. за період з 28.05.2015 р. по 30.12.2015 р. не виявлено помилок, що свідчить про обґрунтованість заявленої до стягнення сум.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду будь-яких належних та допустимих доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості по кредиту, процентам за користування кредитом, комісії та пені.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.
20.04.2016 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 42, 43, 44, 48, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Тростянецької міжгосподарської шляхо-будівельної пересувної механізованої колони № 51, вул.Суворова, 28, смт Тростянець, Вінницька область, 24300 (ідентифікаційний код - 03579288) на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПРИВАТБАНК", вул.Набережна Перемоги, 50, м.Дніпропетровськ, 49094 (ідентифікаційний код 14360570) - 18 166 грн 24 коп. заборгованості за кредитом, 5 631 грн 54 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 4 684 грн 93 коп. пені, 1 144 грн 85 коп. заборгованості по комісії за користування кредитом та 1 378 грн 00 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Повне рішення складено 25 квітня 2016 р.
Суддя О.О. Банасько
віддрук. 2 прим.:
1 - до справи.
2 - відповідачу - вул.Суворова, 28, смт Тростянець, Вінницька область, 24300.