20 квітня 2016 року Справа № 914/3780/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддів:Акулової Н.В. (доповідач), Дунаєвської Н.Г., Кочерової Н.О.
розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ
на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 25.02.2016 року
та рішенняГосподарського суду Львівської області від 14.12.2015 року
у справі№914/3780/15 Господарського суду Львівської області
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ
до Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Будівельно-монтажне експлуатаційне управління №1" м.Львів
простягнення 56 979,21 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Бондар М.Л. (дов.№КР-68 від 02.02.2016 року);
Рішенням господарського суду Львівської області від 14.12.2015р. у справі № 914/3780/15 (суддя Манюк П.Т.) позов задоволено частково; стягнуто з ДТГО "Львівська залізниця" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" заборгованість в розмірі 22 254,26 грн., з них: 14 415,31 грн. пені, 5 609,90 грн. 3% річних, 1 461,71 грн. інфляційних втрат та 767,34 грн. судового збору; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2016 року у справі №914/3780/15 (судді: Кравчук Н.М., Мирутенко О.Л., Якімець Г.Г.) рішення господарського суду Львівської області від 14.12.2015р. у справі № 914/3780/15 залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Прийняті судові акти мотивовані тим, що відповідачем прострочено оплату заборгованості за отриманий ним природній газ, тому на підставі ст. 625 ЦК України та п. 7.2 договору №13/3624-БО-21 з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 5 609,90 грн. 3% річних, 1 461,71 грн. інфляційних втрат та пеню в розмірі 14 415,31 грн. (50% від 28 830, 63 грн.). Судами відповідно до ст.83 ГПК України та ст.233 ГК України зменшено на 50 % розмір пені.
Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить суд скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2016 року та рішення Господарського суду Львівської області від 14.12.2015 року в частині відмови у стягненні пені - 14 415,31 грн та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 14 415,31 грн. - пені у стягненні яких було відмовлено, а в іншій частині рішення Господарського суду Львівської області від 14.12.2015 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2016 року у справі №914/3780/15 залишити без змін.
В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в частині зменшення розміру пені.
Представник відповідача, у судовому засіданні, заперечував проти задоволення касаційної скарги, просив залишити її без задоволення.
Заслухавши представника відповідача, який з'явився в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.03.2013р. між ПАТ НАК "Нафтогаз України" (продавець), з однієї сторони, та ДТГО "Львівська залізниця" (покупець) в особі відокремленого підрозділу "Будівельно-монтажне експлуатаційне управління № 1", з другої сторони укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/3624-БО-21 відповідно до предмету якого, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити газ на умовах цього договору. (п.1.1. Договору).
Відповідно до п. 1.2 Договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.
Пунктами 2.1, 2.1.1 договору сторони погодили, що продавець передає покупцеві у період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. газ в обсязі до 1270 тис. куб. м. (один мільйон двісті сімдесят тисяч куб. м.), у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м). Обсяг газу, що планується передати за цим договором, можуть змінюватися сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку.
Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. (п.3.3. Договору).
Згідно з п.6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа, місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п. 7.2. договору № 13/3624-БО-21, у разі невиконання покупцем п. 6.1. цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Даний договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 січня 2013 року і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2013року, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення. (п.11.1. Договору).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв в період з березня 2013 року по грудень 2013 року природній газ на загальну суму 3 645 510,88 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу .
В порушення умов укладеного між сторонами договору відповідач неналежним чином здійснював оплату за отриманий газ, оплачуючи надані послуги з порушенням термінів.
Враховуючи порушення відповідачем умов договору в частині оплати за отримані послуги, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 46 395,60 грн., 9 121,90 грн. 3 % річних та 1 461,71 грн. - суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення.
Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно приписів статей 6, 627, 628 та 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. (Стаття 546 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Врахувавши, що в даному випадку має місце прострочення виконання відповідачем договірного зобов'язання, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність позовних вимог в частині стягнення інфляційних та відсотків річних за визначений позивачем період прострочення.
При цьому, перевіривши відповідні розрахунки позивача щодо стягнення інфляційних втрат, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що наданий позивачем розрахунок відповідає фактичним обставинам, умовам договору та нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 1 461,71 грн. підлягають до задоволення.
Щодо здійсненого позивачем розрахунку 3 % річних в розмірі 9 121, 90 грн., суди попередніх інстанцій зазначили, що договір між сторонами був укладений 29.03.2013р. та відповідно до п. 11.1 договору, він набув чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2013 р. Пунктом 3.4 договору зазначено, що акти приймання-передачі газу є підставою для остаточного розрахунку між сторонами.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що акти приймання-передачі газу за січень, та за лютий 2013р. підписані сторонами після укладення договору, а саме 31.03.2013р, тому суди дійшли висновку, що позивач повинен був здійснювати нарахування 3% річних за січень, лютий 2013р. саме з дати підписання акту приймання - передачі, тобто з 31.03.2013р., оскільки відсутність вчасно підписаних актів за вказані місяці не давала можливості визначення реального обсягу поставленого газу та його вартості, що унеможливлює визначення 3% річних нарахування неустойки за вказаний період. Провівши власний розрахунок суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, нарахував 3% річних в розмірі 5 609, 90 грн.
Перевіривши перерахунок суми пені згідно подвійної облікової ставки Національного банку України, суди попередніх інстанцій встановили, що заборгованість по пені становить 28 830, 63 грн. пені.
Відповідно до ч.3, ч.6 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання; відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. (ч.3 ст.551 ЦК України).
Зменшуючи на 50% розмір пені та стягуючи з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 14 415,31 грн, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, виходили з того, що згідно укладеного між сторонами договору на купівлю-продаж природного газу № 13/3624-БО-21, газ, що передається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, відповідач повністю розрахувався за отриманий газ. Судами також враховані інтереси позивача, зокрема,зазначено, що боржник не звільнений від відповідальності за неналежне виконання договірних зобов'язань, в даному випадку йдеться лише про зменшення розміру пені, що підлягає стягненню.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, оскільки суд першої інстанції та апеляційний господарський суд в порядку ст.ст.43, 47, 33, 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин з'ясували дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосували матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.
Згідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанції норм права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду колегією суддів Вищого господарського суду України не вбачається.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119 ,11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ залишити без задоволення.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2016 року та рішення Господарського суду Львівської області від 14.12.2015 року у справі №914/3780/15 залишити без змін.
Головуючий суддя Н.В. Акулова
Судді: Н.Г. Дунаєвська
Н.О. Кочерова