23 березня 2016 року м. Київ №810/5957/15
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Елопак-Фастів" до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державна фіскальна служба України, про скасування повідомлення,
Суть спору: Приватне акціонерне товариство «Елопак - Фастів» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про скасування повідомлення від 04.12.2015 №91/1501/418082.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 09 грудня 2015 року отримав поштою повідомлення Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №91/1501/418082 від 04 грудня 2015 року, в якому містилось рішення відповідача про те, що позивач не має права на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість відповідно до пункту 200.18 статті 200 розділу V Податкового кодексу України, оскільки підприємство не відповідає критеріям на автоматичне бюджетне відшкодування, визначеним пунктом 200.19 цієї статті, а саме зазначено, що сума податкового боргу становить 344100 грн.
Позивач вважає, що вказане повідомлення є протиправним, суперечить чинному законодавству України та підлягає скасуванню.
Позивач вказує, що всупереч вимогам пункту 200.21 статті 200 Податкового Кодексу України відповідач не надав детальні пояснення і розрахунки за критерієм «Податковий борг», який позивачем, на думку відповідача, дотримано не було.
У позові зазначено, що відповідач безпідставно не взяв до уваги відсутність у позивача податкового боргу в сумі 344100 грн., оскільки станом як на дату прийняття відповідачем повідомлення, так і на дату подання цього адміністративного позову не існувало та не існує узгодженого податкового зобов'язання в сумі 344100 грн., яке не сплачено позивачем.
Позивач вважає оскаржуване повідомлення рішенням відповідача як суб'єкта владних повноважень, оскільки воно встановило заборону у реалізації права позивача на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість.
Також позивач стверджує, що відповідає всім критеріям, які дають право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначеним як нормами Податкового кодексу України, так і спеціального нормативно-правового акту - Порядку визначення відповідності платника податку на додану вартість критеріям, які дають право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 №1128, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за №1454/26231.
При цьому позивач не спростовує висновки ОДПІ про невідповідність критеріям, які дають право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку на додану вартість тим, що: 1) необоротні активи ПАТ «Елопак - Фастів», залишкова балансова вартість яких на звітну дату за даними податкового обліку перевищує в три рази суму ПДВ, заявлену до відшкодування; 2) операції, до яких застосовується нульова ставка, питома вага яких протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів (місяців) сукупно становить не менше 40 відсотків загального обсягу поставок; 3) позивачем здійснено інвестиції в необоротні активи у розмірах не менше, ніж 3 мільйони гривень протягом останніх 12 календарних місяців; 4) податковий борг відсутній.
З огляду на це, на переконання позивача, внаслідок прийняття з порушенням вимог п. 200.19, п. 200.21 ст. 200 ПК оскаржуваного повідомлення податковим органом протиправно позбавлено ПАТ «Елопак - Фастів» бюджетного відшкодування з ПДВ.
Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях, в яких, зокрема, зазначено про надходження з ГУ ДФС у Київській області інформації щодо безумовного виконання листа ДФС України від 04.12.2015 №44701/7/99-99-15-01-01-17 «Про організацію роботи», згідно якого ДФС України зобов'язано забезпечити відпрацювання заявленого до відшкодування ПДВ, а саме, усунення виявлених розбіжностей у системі податкового кредиту - податкових зобов'язань (заниження податкових зобов'язань, завищення податкового кредиту) та відсутність податкового боргу, а також включення Державною фіскальною службою України позивача до переліку платників податків, які не відповідають критеріям Податкового кодексу та не мають права на автоматичне відшкодування ПДВ. Саме на підставі вказаної інформації відповідач виніс оскаржуване повідомлення від 04.12.2015 №91/1501/418082.
В судовому засіданні позивач підтримав позов в повному обсязі та просив суд його задовольнити.
В судове засідання 22.03.2016 відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, явку свого представника не забезпечив, водночас у справі наявне письмове клопотання відповідача про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.
Третя особа - ДФС України, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, в судові засідання по справі 15.03.2015 та 22.03.2015 явку уповноваженого представника не забезпечила, про причини неявки суд не повідомлено.
В судовому засіданні 22.03.2015 представником позивача подано клопотання про здійснення подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до частини 6 статті 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Приймаючи до уваги, що представником позивача подано заяву про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження та враховуючи, що немає потреби у витребуванні додаткових доказів та у відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийшов до висновку здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази, суд
Приватне акціонерне товариство «Елопак - Фастів» (ідентифікаційний код 00418082, місцезнаходження юридичної особи 08500, Київська область, місто Фастів, вулиця Великоснітинська, будинок 67) 12.06.1996 виконавчим комітетом Фастівської міської ради Київської області зареєстроване в якості юридичної особи, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 05.06.2015 (а.с. 16, 26).
Судом встановлено, що ПАТ «Елопак - Фастів» подало до Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2015 року від 16.11.2015, в рядку 23.2 якої визначено суму бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 5738768 грн. (а.с. 8-11).
Разом з податковою декларацією з податку на додану вартість за жовтень 2015 року позивачем подано додаток 4 - заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету від 16.11.2015, в якій відповідно до статті 200 розділу V Податкового кодексу України заявлена до бюджетного відшкодування за жовтень 2015 року сума ПДВ в розмірі 5738768 грн. (а.с.12-13).
Прийняття вказаних документів підтверджується відповідною квитанцією №2 від 16.11.2015 року (а.с.15).
Судом встановлено, що 04.12.2015 відповідачем складено повідомлення №91/1501/418082, яким позивача повідомлено про те, що він не має права на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість відповідно до п. 200.18 ст. 200 розділу V Податкового кодексу України, оскільки не відповідає критеріям на автоматичне бюджетне відшкодування, визначеним пунктом 200.19 цієї статті, а саме:
- відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також відомості, внесені до Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб, сформовані на підставі судових рішень та оголошень про банкрутство - 0;
- відсоток обсягу поставок, що оподатковуються за нульовою ставкою (без ПДВ) до загального обсягу поставок (без ПДВ) (Коп ? 40%) - 60,45;
- перевищення сукупної залишкової балансової вартості необоротних активів над сумою податку, заявленою до відшкодування за попередні 12 послідовних звітних податкових періодів (місяців) (НА кп / БВ ? 3) - 8,97;
- інвестиції в необоротні активи протягом останніх 12 календарних місяців (К но < 3000000 грн.) - 16432475;
перевищення суми, на яку видана фінансова гарантія, над сумою податку, заявленою до відшкодування (ФГ-БВ < 0) - відомості відсутні;
- перевищення суми, на яку видана фінансова гарантія, над сумою податку, заявленою до відшкодування (кількість днів від дати подання такої заяви та датою закінчення такої фінансової гарантії < 365) - відомості відсутні;
- сума податкового боргу (грн.) (ПБ ? 0) - 344100 грн. (а.с.6).
Вказане повідомлення отримано позивачем засобами поштового зв'язку 09 грудня 2015 року, що підтверджується копією конверту (а.с.7).
Не погоджуючись з вказаним повідомленням, позивач звернувся до суду.
Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК) бюджетним відшкодуванням є відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені ст. 200 ПК.
Так, згідно до п. 200.7 ст. 200 ПК платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону (п. 200.8).
Між тим, як передбачено абз.1 п. 200.18 ст. 200 ПК, платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті, подали відповідну заяву та відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті, мають право на автоматичне бюджетне відшкодування податку.
Автоматичне бюджетне відшкодування здійснюється за результатами камеральної перевірки, яка проводиться протягом 20 календарних днів, наступних за граничним терміном отримання податкової декларації, та відповідно до вимог, визначених статтею 76 цього Кодексу (абз.2 п. 200.18 ст. 200 ПК).
Так, зокрема, згідно до п. 200.19 ст. 200 ПК право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку мають платники податку, які відповідають одночасно таким критеріям:
- пп. 200.19.1 - не перебувають у судових процедурах банкрутства відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";
- пп. 200.19.2 - юридичні особи та фізичні особи - підприємці, включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і до цього реєстру стосовно них не внесено записів про:
а) відсутність підтвердження відомостей;
б) відсутність за місцезнаходженням (місцем проживання);
в) прийняття рішень про виділ, припинення юридичної особи, підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця;
г) визнання повністю або частково недійсними установчих документів чи змін до установчих документів юридичної особи;
ґ) припинення державної реєстрації юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця та стосовно таких осіб відсутні рішення або відомості, на підставі яких проводиться державна реєстрація припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця;
- пп. 200.19.3 - мають необоротні активи, залишкова балансова вартість яких на звітну дату за даними податкового обліку перевищує у три рази суму податку, заявлену до відшкодування, або отримали терміном на один рік від банківської установи, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, фінансову гарантію, що діє з дня подачі відповідної заявки про повернення суми бюджетного відшкодування (у разі якщо за результатами перевірки встановлено порушення норм податкового законодавства в частині зайво заявлених сум податку до бюджетного відшкодування, така фінансова гарантія має бути продовжена додатково на термін до двох років), а також:
а) здійснюють операції, до яких застосовується нульова ставка (питома вага яких протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів (місяців) сукупно становить не менше 40 відсотків загального обсягу поставок (для платників податку з квартальним звітним періодом - протягом попередніх чотирьох послідовних звітних періодів)
або б) здійснили інвестиції в необоротні активи у розмірах не менше ніж 3 мільйони гривень протягом останніх 12 календарних місяців. Платникам податку, які отримали право на автоматичне бюджетне відшкодування виходячи із цього критерію, сума такого відшкодування сукупно не може перевищувати суму податку, сплачену у складі вартості придбаних (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України)/споруджених необоротних активів незалежно від того, чи були вони введенні в експлуатацію;
- пп. 200.19.4 - не мають податкового боргу.
Відповідно до п. 200.20 ст.200 ПК порядок визначення відповідності платника податку критеріям, зазначеним у пункті 200.19 цієї статті, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Визначення відповідності платника податку зазначеним критеріям проводиться в автоматизованому режимі протягом 15 календарних днів після граничного терміну подачі звітності.
Як визначено п. 200.21 ст. 200 ПК, у разі невідповідності за висновком контролюючого органу платника податку визначеним цією статтею критеріям та відсутності в такого платника права на автоматичне бюджетне відшкодування податку контролюючий орган зобов'язаний протягом 17 календарних днів після граничного терміну подачі звітності повідомити платника податку про відповідне рішення та надати детальні пояснення і розрахунки за критеріями, значення яких не дотримано. Відповідне рішення може бути оскаржене платником податку у встановленому порядку.
Таким чином, податковий орган зобов'язаний надсилати платнику податків разом із рішенням про відсутність права на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ детальне пояснення та розрахунок по критеріям, проте дані положення відповідачем не було дотримано при складанні спірного повідомлення.
Так, пунктом 2 Порядку визначення відповідності платника податку критеріям, які дають право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 №1128, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2014 р. за N 1454/26231 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №1128), передбачено, що для отримання права на автоматичне бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість платник податку повинен відповідати одночасно критеріям, визначеним пунктом 200.19 статті 200 розділу V Кодексу.
Відповідно до п. 3 Порядку №1128 критерії оцінки платника ПДВ, відповідність яким надає такому платнику ПДВ право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування сум ПДВ, побудовані на аналізі даних його звітних показників та наявної податкової інформації.
Визначені п. 4 Порядку №1128 дані, на підставі яких формуються вказані вище критерії, кореспондуються із положеннями п. 200.19 ст. 200 ПК.
В той же час, норма пункту 4 Порядку №1128 містить порядок обрахунку наведених критеріїв.
Так, для формування критерію, зазначеного в абзаці першому цього підпункту, використовуються дані Заяви про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4 до податкової декларації з ПДВ), в якій платник ПДВ відображає: сукупну залишкову балансову вартість необоротних активів на кінець звітного (податкового) періоду (НА кп); сукупну залишкову балансову вартість необоротних активів, задекларовану у податковій звітності з податку на прибуток підприємств за останній звітний (податковий) період (рік), щодо якого минув граничний термін подання.
При цьому сукупна залишкова балансова вартість необоротних активів (НА кп) повинна бути у три рази більше, ніж сума ПДВ, задекларована платником ПДВ до відшкодування (БВ), тобто: НА кп / БВ > 3, тоді як відповідачем у оскаржуваному повідомленні зазначено показник - НА кп / БВ ? 3, що, як вбачається, є помилковим та не відповідає положенням Порядку №1128.
Між тим, суд зауважує, що визначений податковим органом у спірному повідомленні згаданий показник на рівні 8,97 є фактично більшим трьох, тобто даний критерій є дотриманим позивачем.
Для формування критерію, зазначеного в абзаці другому цього підпункту, використовують дані податкових декларацій з ПДВ платника ПДВ (як декларації з ПДВ, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом, так і декларації з ПДВ підприємств, що застосовують спеціальні режими оподаткування ПДВ) за попередні 12 послідовних звітних податкових періодів (місяців) / попередні 4 послідовних звітних податкових періоди (квартали) та уточнюючих розрахунків з ПДВ (як до декларації з ПДВ, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом, так і до декларації з ПДВ підприємств, що застосовують спеціальні режими оподаткування ПДВ) у зв'язку із самостійним виправленням помилок у таких звітних періодах.
Порядок розрахунку зазначеного критерію: коефіцієнт обсягу постачання товарів/послуг (К оп) визначається як співвідношення обсягу постачання товарів/послуг (без ПДВ) за операціями, що оподатковуються за нульовою ставкою, за попередні 12 послідовних звітних податкових періодів (місяців) / попередні 4 послідовних звітних податкових періоди (квартали) до загального обсягу постачання товарів/послуг (без ПДВ) за попередні 12 послідовних звітних податкових періодів (місяців) / попередні 4 послідовних звітних податкових періоди (квартали) за формулою К оп =ОП 0 % / ОП 0 % + ОП х 100, де ОП 0 % - сума обсягу постачання товарів/послуг (без ПДВ) за операціями, що оподатковуються за нульовою ставкою, за попередні 12 послідовних звітних податкових періодів (місяців) / попередні 4 послідовних звітних податкових періоди (квартали); ОП - загальний обсяг постачання товарів/послуг (без ПДВ) за операціями, що підлягають оподаткуванню ПДВ та звільненими від оподаткування ПДВ, за попередні 12 послідовних звітних податкових періодів (місяців) / попередні 4 послідовних звітних податкових періоди (квартали).
При цьому показник (К оп) не повинен бути меншим за 40 відсотків, тоді як відповідачем у оскаржуваному повідомленні зазначено показник - Коп ? 40%, що є неправильним з огляду на положення Порядку №1128. Суд зауважує, що визначений податковим органом у спірному повідомленні наведений показник на рівні 60,45% є фактично більшим 40%, з огляду на що даний критерій також є дотриманим позивачем.
Для формування критерію, зазначеного в абзаці третьому цього підпункту, використовуються дані Заяви про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4 до податкової декларації з ПДВ), в якій платник ПДВ відображає: суму витрачання на придбання необоротних активів протягом останніх 12 календарних місяців станом на кінець звітного (податкового) періоду (К но); суму витрачання на придбання необоротних активів, зазначену у звіті про рух грошових коштів за останній звітний податковий період (рік), щодо якого минув граничний термін подання.
Так, сума витрачання на придбання необоротних активів протягом останніх 12 календарних місяців повинна бути не менше ніж 3 мільйони гривень, тобто: Кно ? 3000000 грн., тоді як відповідачем у оскаржуваному повідомленні зазначено показник - Кно < 3000000 грн., а отже не відповідає положенням Порядку №1128.
А відтак, визначений податковим органом у спірному повідомленні наведений показник на рівні 16432475 грн. є фактично більшим 3000000 грн., з огляду на що даний критерій також є дотриманим позивачем.
Між тим, вирішуючи справу по суті, суд зауважує, що відповідачем, на якого покладено обов'язок доказування у даній справі, не надано до суду доказів існування відповідних судових рішень щодо перебування ПАТ «Елопак-Фастів» у судових процедурах банкрутства відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а судом таких не встановлено.
Згідно до інформації щодо ПАТ «Елопак-Фастів», яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (витяг станом на 04.12.2015 р. - а.с. 157-159), записи про: відсутність підтвердження відомостей; відсутність за місцезнаходженням (місцем проживання); прийняття рішень про виділ, припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця; визнання повністю або частково недійсними установчих документів чи змін до установчих документів юридичної особи; припинення державної реєстрації юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця та стосовно таких осіб відсутні рішення або відомості, на підставі яких проводиться державна реєстрація припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, відсутні.
Що ж до вимоги відсутності при заявленні автоматичного бюджетного відшкодування ПДВ у платника податку податкового боргу, суд зазначає таке.
Так, для формування цього критерію згідно Порядку №1128 використовуються зведені показники загальної суми податкового боргу платників податків до бюджетів усіх рівнів (із врахуванням суми боргу за основним платежем, пені, за штрафними (фінансовими) санкціями) на перше число місяця, другого за звітним періодом (підпункт 3 пункту 4 Порядку №1128).
Тобто для визначення дотримання позивачем вказаного критерію береться до уваги наявна сума податкового боргу платника податків станом на 01.11.2015.
На виконання вимог суду відповідачем надано роздруківки зворотного боку інтегрованої картки позивача з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за період з 31.12.2014 по 31.12.2015 та за період з 31.12.2015 по 29.02.2016, згідно яких у вказаний період на рахунку позивача простежується існування переплати ПДВ, а не податковий борг.
Разом з тим, податковим органом залучено до матеріалів справи також роздруківку зворотного боку інтегрованої картки платника позивача з адміністративних штрафів та інших санкцій за період з 11.02.2015 по 29.02.2016, згідно якої в якості недоїмки включено суму штрафних санкцій в розмірі 344100 грн., нарахованих у поточному році податковим повідомленням-рішенням від 29.10.2015 №0003962201 (а.с. 119).
В той же час, як вказано представником позивача у письмових поясненнях від 25.02.2016 (а.с. 117-118), зазначене грошове зобов'язання не є узгодженим, адже податкове повідомлення-рішення від 29.10.2015 №0003962201 перебуває в процедурі адміністративного оскарження, з чим суд безперечно погоджується, з огляду на таке.
Так, на підтвердження наведених обставин представником позивача серед іншого надано до суду копії скарги від 11.11.2015 до ГУ ДФС у Київській області, рішення ГУ ДФС у Київській області від 08.12.2015 про продовження строку розгляду скарги, рішення ГУ ДФС у Київській області від 14.01.2016 про результати розгляду скарги, скарги позивача від 22.01.2016 до ДФС України, листа позивача на адресу ОДПІ від 22.01.2016 про оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення, а також рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та фіскального чеку від 25.01.2016 про отримання ДФС України згаданої скарги.
Як передбачено нормою пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК, податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Положеннями п. 56.1 ст. 56 ПК закріплено право платника податків на оскарження в адміністративному або судовому порядку рішень, прийнятих контролюючим органом.
У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п. 56.2 ст. 56 ПК).
При цьому згідно до п. 56.15 ст. 56 ПК скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.
Як зазначено представником відповідача у письмових поясненнях від 26.02.2016 (а.с. 101), оскаржуване повідомлення від 04.12.2015 №91/1501/418082 винесено саме з огляду на наявність у ПАТ «Елопак-Фастів» податкового боргу в сумі 344100 грн.
Однак, як встановлено судом з наявних у справі матеріалів, станом на дату винесення оскаржуваного повідомлення - 04.12.2015, нараховане ПАТ «Елопак-Фастів» податковим повідомленням-рішенням від 29.10.2015 №0003962201 грошове зобов'язання в сумі 344100,00 грн., зважаючи на процедуру адміністративного оскарження даного податкового повідомлення-рішення у відповідності до вимог п. 56.1 ст. 56 ПК в адміністративному порядку, не було узгодженим, а відтак, є безпідставно зарахованим відповідачем до податкового боргу позивача.
В той же час, вирішуючи дану адміністративну справу по суті, суд вважає за доцільне зауважити, що правомірність задекларованої позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ не входить до предмету розгляду спору у цій справі та відповідачем під сумнів під час судового розгляду не ставилась, а відтак, дослідження та оцінку вірності задекларованого позивачем розміру бюджетного відшкодування з ПДВ суд не здійснює.
Отже, аналізуючи зазначені вище норми чинного законодавства, та беручи до уваги встановлені під час судового розгляду обставини справи, а також зважаючи, що податковим органом, на якого як суб'єкта владних повноважень покладено обов'язок доказування у даній справі, не доведено правомірності оскаржуваного повідомлення, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позовних вимог ПАТ «Елопак-Фастів».
Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що підставою для складання повідомлення від 04.12.2015 №91/1501/418082 стала інформація, яка надійшла від ГУ ДФС у Київській області щодо безумовного виконання листа ДФС України від 04.12.2015 №44701/7/99-99-15-01-01-17 «Про організацію роботи» з огляду на таке.
На підтвердження своїх доводів відповідач надав суду копію листа ГУ ДФС у Київській області від 07.12.2015 №13144/7/10-36-15-02-12 «Про надання інформації», в якому зазначено, що ГУ ДФС у Київській області направляє для безумовного виконання лист ДФС України від 04.12.2015 №44701/7/99-99-15-01-01-17 «Про організацію роботи». В листі ГУ ДФС у Київській області від 07.12.2015 №13144/7/10-36-15-02-12, адресованому територіальним органам ГУ ДФС у Київській області, також зобов'язано забезпечити відпрацювання заявленого до відшкодування ПДВ по деклараціях з ПДВ за жовтень 2015 року згідно з доведеним листом ДФС України з метою недопущення відшкодування безпідставно заявленого до бюджетного відшкодування ПДВ, зокрема, усунення виявлених розбіжностей ПК-ПЗ (заниження податкових зобов'язань, завищення податкового кредиту) та відсутність податкового боргу (а.с.112).
В якості додатка до листа ГУ ДФС у Київській області від 07.12.2015 №13144/7/10-36-15-02-12 «Про надання інформації» відповідач отримав Перелік платників податків, що не відповідають критеріям, визначеним в Податковому кодексі України, та не мають права на автоматичне відшкодування ПДВ за жовтень 2015 року, до якого включено позивача (а.с.113-114).
Судом неодноразово витребовувались докази від ДФС України, зокрема, повний текст листа ДФС України від 04.12.2015 №44701/7/99-99-15-01-01-17 «Про організацію роботи» та правове обґрунтування правомірності включення позивача до Переліку платників податку, що не відповідають критеріям, визначеним в Податковому кодексі України, та не мають права на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ за жовтень 2015 року з обґрунтуванням всіх показників, які зазначені в графах 11 (відсоток обсягу поставок, що оподатковуються за нульовою ставкою (без ПДВ) до загального обсягу поставок (без ПДВ), 12 (перевищення залишкової балансової вартості необоротних активів над сумою податку, заявленого до відшкодування), 13 (інвестиції в необоротні активи протягом 12 календарних місяців) та 16 (сума податкового боргу (грн.).
Проте відповіді на постановлені судом ухвали, своєчасно отримані ДФС України, до суду від третьої особи не надійшло.
Однак, суд акцентує увагу на тому, що лист ГУ ДФС у Київській області від 07.12.2015 №13144/7/10-36-15-02-12 «Про надання інформації», отриманий відповідачем не міг слугувати підставою для складання останнім оскаржуваного повідомлення від 04.12.2015 №91/1501/418082, оскільки повідомлення складено 04.12.2015, в той час як лист ГУ ДФС у Київській області датований 07.12.2015.
Судом проаналізовано наданий відповідачем додаток до листа ГУ ДФС у Київській області від 07.12.2015 №13144/7/10-36-15-02-12, а саме Перелік платників податків, що не відповідають критеріям, визначеним в Податковому кодексі України, та не мають права на автоматичне відшкодування ПДВ за жовтень 2015 року, та встановлено таке.
Відповідно до п.5 вищевказаного Порядку №1128 визначення відповідності платника ПДВ зазначеним критеріям проводиться в автоматизованому режимі протягом 15 календарних днів після граничного терміну подачі звітності.
Пункт 6 Порядку №1128 встановлює, що за результатами проведення автоматизованої звірки відповідності даних платника ПДВ критеріям на автоматичне відшкодування Державна фіскальна служба України не пізніше 15-го календарного дня після граничного терміну подачі звітності формує два переліки платників ПДВ:
перелік платників ПДВ, що відповідають критеріям, визначеним у Кодексі, та мають право на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ;
перелік платників ПДВ, які не відповідають критеріям, визначеним у Кодексі, та не мають права на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ.
Згідно п.7 Порядку №1128 зазначені переліки не пізніше 15-го календарного дня після граничного терміну подачі звітності доводяться до відома територіальним органам Державної фіскальної служби та використання ними в роботі.
Однак, як вже встановлено судом, подана позивачем податкова декларація з ПДВ за жовтень 2015 року та заявлена в ній сума бюджетного відшкодування свідчить про відповідність позивача критеріям, які дають право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку на додану вартість, а відтак включення позивача до переліку платників ПДВ, які не відповідають критеріям, визначеним у Кодексі, та не мають права на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ за жовтень 2015 року є помилковим та потребувало перевірки з боку відповідача під час складання оскаржуваного повідомлення.
Між тим, суд зауважує, що згідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень. Тобто, як слідує зі змісту даної норми, визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень передує його скасуванню.
В той же час у даному позові ПАТ «Елопак-Фастів» заявлено позовну вимогу лише про скасування повідомлення від 04.12.2015 №91/1501/418082. Однак судом, враховуючи встановлення під час судового розгляду справи невідповідності оскаржуваного повідомлення вимогам податкового законодавства, встановлено його протиправність, з огляду на що задля належного та повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, керуючись положеннями ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за доцільне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним повідомлення від 04.12.2015 №91/1501/418082.
Згідно статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За змістом частини 1статті 69 та частини 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте, на думку суду, відповідач не довів правомірності прийнятого повідомлення.
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати повідомлення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 04.12.2015 №91/1501/418082.
3. Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Елопак-Фастів» за рахунок бюджетних асигнувань Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області судовий збір у розмірі 5161,50 грн. (п'ять тисяч сто шістдесят одну гривню 50 копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Кушнова А.О.