справа № 732/259/16-ц
провадження № 2/732/153/16
21 квітня 2016 року місто Городня
Городнянський районний суд Чернігівської області у складі :
головуючого судді Березовського О.Д.,
секретаря Швачко О.В.,
за участі позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, третіх осіб ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городня цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_5, ОСОБА_6, -
Представник позивача ОСОБА_2, який представляє інтереси ОСОБА_1 на підставі відповідної довіреності від 14.12.2015 року, діючи в інтересах позивача звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та просить стягнути солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_1 15750 грн. матеріальної шкоди та 6000 грн. моральної шкоди, яка була завдана позивачу внаслідок зникнення 11.11.2015 року його корови, а також покласти на відповідачів судові витрати по справі.
З позовної заяви, яка була уточнена представником позивача ОСОБА_2 в частині особи позивача та в частині правових підстав для задоволення відповідного позов, виходить, що 11 листопада 2015 року під час випасання зникла належна позивачу тільна корова «Янка». Дана корова була 05.01.2013 року народження, симентальської породи, код породи 11, приблизною вагою 450-470 кг.. Корова повинна була отелитися у січні-лютому 2016 року. Тварина не повернулася з пасовища і до цього часу її труп знайдено не було. За повторною заявою ОСОБА_1 Городнянським відділенням поліції Менського ВП ГУНП в Чернігівській області було порушено кримінальне провадження по якому на даний час ведеться досудове розслідування.
У с. Тупичів за усною домовленістю між господарями корів існує звичай по їх випасу за чергою. Особа, яка за чергою випасає корів, бере на себе зобов'язання про збереження ввірених їй на випас корів та повинна відповідати за них у відповідний день випасу. Фактично між жителями села було укладено усний договір випасу корів, за яким випасання корів здійснюється в порядку черговості самими власниками. 11.11.2015 року черга по випасанню корів була за домогосподарством ОСОБА_4 та його дружини ОСОБА_3. Однак відповідачі найняли замість себе інших людей, які за гроші випасають корів, а саме ОСОБА_5 та ОСОБА_6. Останні в день зникнення корови позивача вжили алкогольні напої і заснули, а після того як прокинулися - череда розбіглася. Коли череду якось зібрали, то корови ОСОБА_1 знайдено не було. Те, що належними відповідачами по справі є саме ОСОБА_3 та ОСОБА_4 свідчить також і їх халатне відношення до найму пастухів корів. Після зникнення корови позивач неодноразово звертався як усно так і письмово до сім'ї ОСОБА_4 з вимогою відшкодувати завдану йому шкоду, але на ці звернення відповідачі не реагують.
Виходячи з положень ст.ст. 7, 11, 509, 526, 614, 623, 626-627, 1116 ЦК України, представник позивача просить стягнути солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду в розмірі 15750 грн., що становить вартість зниклої корови, а також моральну шкоду в розмірі 6000 грн.. Заявлена до відшкодування моральна шкода обґрунтовується тим, що зникла корова була одним з засобів існування у сім'ї ОСОБА_1, але відповідачам до цього байдуже і вони навіть не вибачились перед позивачем. Молоко корови забезпечувало сім'ї позивача здорове харчування і дохід, який так необхідний сім'ї на сьогодні. При цьому корова позивача була тільна і тому він втратив теля, яке хотів залишити собі.
Ухвалою судді від 18 лютого 2016 року відкрито провадження у зазначеній справі.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Підтвердив обставини викладені в позовні заяві в обґрунтування заявлених позовних вимог. Вказав, що за домовленістю між жителями с. Тупичів випасання корів здійснюється їх власниками по черзі. За домовленістю той чия черга пасти корів повинен вигнати їх на випас, відпасти корів день і пригнати на центральну вулицю села, а власники корів звідти вже забирають їх по домівках. Вони також домовились, що той хто пасе корів і відповідає за них і з цим всі погодились. Був випадок коли під час випасання корова втопилось, то її тушу здали на м'ясо, а різницю господарю виплатив власник господарства чия тоді черга була випасати корів. 11.11.2015 року черга випасати корів у їх череді була за господарством ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Цього дня його жінка зранку відігнала корову в череду. Власники господарства, які за чергою мають випасати корів, але з якихось причин самі не можуть цього зробити наймають пастухів. У селі є люди які постійно цим займаються та отримують за це гроші. Однак є добросовісні пастухи, а є недобросовісні, яким можна не платити та розрахуватись з ними горілкою. 11.11.2015 року ОСОБА_3 для випасу корів за своєю чергою залучила ОСОБА_7 та ОСОБА_6, які якраз і відносяться до тих пастухів, які не дуже добросовісно відносяться до своїх обов'язків. Близько 14 години 11.11.2015 року корови стали повертатись з поля без пастухів. З'ясувалось, що стадо розбіглось, при цьому його корова додому не повернулась. Вони питали у ОСОБА_6 де їх корова, але той йшов з поля п'яний і сказав, що він не знає де корова. ОСОБА_5 взагалі сидів п'яний біля двору сусіда. ОСОБА_3 з сином натомість самі виганяли корів на дорогу. Протягом чотирьох днів вони шукали корову. При цьому ОСОБА_3 з сином також приймали участь у пошуках, але корову так і не знайшли. На даний час вже з'ясовано, що його корова впала у зливну яму на колишньому комплексі по відгодівлі великої рогатої худоби. Свою корову він впізнав по рештках шкіри на спині. Матеріальну шкоду обґрунтовує орієнтовною вартістю 1 кг живою ваги молочної корови, яка помножена на вагу корови. Його корова була вгодована та вагітна, симентальської породи, а тому її мінімальна вага складала не менше 450 кг.. Моральну шкоду обґрунтовує тим, що цю корову він випоїв з теляти, корова давала молоко, яке він здавав та отримував за це гроші. Крім того, він неодноразово їздив в міліцію до м. Городні, де писав заяви та давав пояснення з приводу зникнення його корови. Він як усно, так і письмово звертався до відповідачів з приводу вирішення питання та відшкодування вартості зниклої корови, але питання так і залишається не вирішеним.
Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні у повному обсязі підтримав заявлені ним в інтересах позивача позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві. Зауважив, що його пропозиції до відповідачів щодо мирного врегулювання спірного питання відповіді не отримали. Заявлену до відшкодування матеріальну шкоду обґрунтовує виходячи з ринкової ціни 1 кг живої ваги молочної корови. При цьому ціна в 30 грн. дається за старих корів, у позивача ж була нормальна молода корова і вартість 1 кг. живої ваги такої корови становить 35 грн.. Моральна шкода полягає у стресі, переживаннях позивача з приводу зникнення його корови, яка була тільна і через це ОСОБА_1, окрім корови, втратив ще й теля.
Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні пред'явлений до неї та її чоловіка ОСОБА_4 позов не визнала у повному обсязі та заперечувала з приводу його задоволення. Підтвердила, що 11.11.2015 року черга випасати корів у череді була за їх з чоловіком господарством. Оскільки вона була зайнята того дня, то найняла для випасу корів платних пастухів, а саме ОСОБА_5 та ОСОБА_6, яким пообіцяла заплатити по 140 грн. кожному. Вранці її син поміг пастухам вигнати корів в поле та повернувся. Звільнившись о 12 годині від домашніх робіт, вона зателефонувала ОСОБА_5 і сказала, що звільнилась і може підійти в поле для допомоги у випасанні корів, але той сказав, що не треба, все нормально і корови пасуться. Через деякий час вона побачила, що по вулиці йде сусідська корова, а коли її син зателефонував ОСОБА_5, той сказав, що стадо зірвалось і корови розбіглись. Вона разом з сином пішли в поле допомагати виганяти корів. Підтверджує, що дружина і невістка позивача чекали свою корову на центральній вулиці і коли з'ясувалось, що корова ОСОБА_1 не повернулась, то вони всі разом пішли її шукати. Корову вона разом з сином, а також разом з позивачем, його родичами та іншими мешканцями села шукали ще впродовж трьох днів, але її так і не знайшли. Спочатку ОСОБА_3 свою позицію по суті заявлених позовних вимог обґрунтовувала тим, що від людей вона чула, що позивач сховав корову в іншому селі в Ріпкинському районі, чекає поки вона народить теля, яке забере собі, а корову продасть. Натомість з неї з чоловіком позивач хоче стягнути гроші. Відмовлялась відшкодовувати позивачу шкоду, оскільки вважала, що корова жива і знаходиться в Ріпкинському районі. При цьому вона погоджувалась з тим, що повинна нести відповідальність за зникнення корови. Якби не вказані нею вище факти щодо переховування позивачем корови, то вона б відшкодувала ОСОБА_1 збитки, але він звернувся до правоохоронних органів і вона не згодна цього робити. Після знайдення решток корови позивача ОСОБА_3 змінила свою позицію та вказала, що оскільки корова позивача впала у зливну яму їх вини у цьому немає, а тому вимоги позивача є необґрунтованими. Підтверджує, що 11.11.2015 року, коли череда розбіглась, вони з сином допомагали пастухам зганяти корів. Щодо пастухів, то коли вони гнали корів у поле були тверезі, а після того як череда розбіглась і вона їх побачила, то обидва були п'яні. Коштів пастухам вона не заплатили, бо вони проґавили корову позивача. Погоджується з тим, що корова позивача була тільна, але вважає, що її вага становила близько 380 кг.. Взагалі вважає, що якби вони з позивачем нормально поговорили, то може й вирішили б це питання мирним шляхом.
Відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні пред'явлений позов не визнав у повному обсязі та заперечував з приводу його задоволення. Підтвердив, що 11.11.2015 року черга випасати корів у череді була за їх з дружиною господарством. Погоджується з визначеним жителями с.Тупичів випасом корів їх власниками за чергою. Не оспорює того, що його дружина ОСОБА_3 замість них для випасу корів найняла пастухів ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а також не оспорює того, що корова позивача того дня не повернулась додому і її пізніше знайшли мертвою у зливній ямі. Корову позивача шукали всі, насамперед його дружина з сином. Якби позивач вчинив по людські, то вони б вирішили це питання між собою мирним шляхом. Однак ОСОБА_1 вчинив підло, пішов судитись, а тому мирним шляхом він з ним це питання вирішувати не буде. Він буде судитись з позивачем роками, але жодної копійки йому не сплатить. Крім того, за твердженнями адвокатів з якими він консультувався, закон на його стороні і він не винен, оскільки кожний господар сам відповідає за свою корову. Корова позивача натомість була проблемною, оскільки вона тікала з череди і пастухи часто скаржились позивачу на це. Особисто йому нічого не відомо про те, що відповідальність за зникнення корови лежить на власниках того господарства чия черга була пасти корів. Він ніяких зобов'язань на себе не брав і ніяких договорів не підписував.
Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_5 у судовому засіданні при вирішенні спору між сторонами поклався на розсуд суду. Вказав, що 10.11.2015 року йому зателефонувала ОСОБА_3 і попросила його та ОСОБА_6 відпасти корів за неї. За це пообіцяла кожному по 140 грн. без обіду. Вранці 11.11.2015 року вони вигнали корів в поле за село. Близько 12 години йому телефонувала ОСОБА_3 і пропонувала прийти допомогти пасти корів, але він сказав, що йти не треба так як корови нормально пасуться. Через деякий час корови зірвались і він побіг за однією групою корів, а ОСОБА_6 за іншою. Тоді йому телефонував син ОСОБА_3 і він сказав, що корови зірвались і розбіглись. Підтверджує, що тоді приходили ОСОБА_3 з сином і допомагали зганяти корів. Також підтверджує, що того дня він вживав алкогольні напої та випив десь 200 грамів горілки. Погоджується з тим, що мабуть йому треба було сказати ОСОБА_3, коли вона йому телефонувала, щоб прийшла і допомогла випасати корів. Зазначив, що коли він вперше пас корів разом з ОСОБА_3 та її сином, то дві корови позивача теж зникли і вони їх знайшли в сусідньому селі Великий Листвен. Грошей від ОСОБА_3 за випас корів він так і не отримав, оскільки зникла корова позивача. Відповідальність за корів несуть пастухи або господарі, які самі пасуть корів, так заведено і такий порядок вже давно в селі, бо так селяни вирішили на зборах.
Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_6 у судовому засіданні при вирішенні спору між сторонами поклався на розсуд суду. Вказав, що 11.11.2015 року черга пасти корів у череді була за господарством ОСОБА_3. Напередодні остання зателефонувала і попросила їх з ОСОБА_5 відпасти корів за неї та пообіцяла сплатити їм за це по 140 грн.. 11.11.2015 року вони вигнали корів у поле за село. Підтверджує, що їм телефонувала ОСОБА_3 і вони сказали, що її допомога не потрібна і корови пасуться добре. Через півгодини після цього череда зірвалася і корови розбіглися в різні боки. Коли зателефонував син ОСОБА_3 вони сказали йому, що череда розбіглась і вони з матір'ю прийшли на поле та допомагали їм виганяти корів. Вважає, що їх з ОСОБА_5 необачність у тому, що вони не попросили ОСОБА_3 прийти у поле і допомогти їм пасти корів, а вирішили, що впораються самі. Підтверджує, що вони з ОСОБА_5 11.11.2015 року на полі вживали алкогольні напої та випили по 200-250 грамів горілки кожний. Стверджує, що відповідальність за корів на полі несуть пастухи, а у випадку зникнення корови збитки відшкодовує власник того господарства чия черга була пасти корів і такий порядок вже давно склався в селі. Підтверджує, що він, ОСОБА_3, позивач та інші шукали корову ОСОБА_1, але не знайшли.
Суд, з'ясувавши позицію сторін по суті заявлених позовних вимог та заслухавши пояснення учасників судового засідання з цього приводу, допитавши свідків, дослідивши в судовому засіданні усі наявні матеріали справи, встановивши наявність обставин, якими обґрунтовуються вимоги, визначившись щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, а також щодо правових норм, якими врегульовані ці правовідносини, прийшов до наступного.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 підтвердив, що 11.11.2015 року корова ОСОБА_1 виганялась в череду для випасу і не повернулась додому. Він раніше бачив зниклу корову позивача і підтверджує, що її вага становила близько 450 кг., може трохи більше, може трохи менше. Також він підтверджує факти викладені в акті від 22.12.2015 року, в тому числі і дані щодо ваги корови ОСОБА_1. Зауважив, що у їх селі давно склалось так, що у випадку зникнення корови відповідає власник того господарства чия черга була пасти корів. Якби корова зникла на його черзі, то збитки власнику корови відшкодовував би він, так у них заведено і так було завжди.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 показав, що зранку 11.11.2015 року позивач виганяв свою корову для випасу у череду. 12.11.2015 року він дізнався, що корова ОСОБА_1 під час її випасання на полі зникла. 11.11.2015 року черга випасати корів у череді була за господарством ОСОБА_3 та її чоловіка ОСОБА_4. Підтверджує, що вага зниклої корови ОСОБА_1 становила близько 450 кг.. За склавшимся у їх селі порядком у випадку зникнення корови при випасанні відповідальність лежить на власниках того господарства чия черга була пасти корів незалежно від того пасли корів вони самі чи наймали пастухів.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 показала, що зранку 11.11.2015 року їх корову у череду виганяв її чоловік. В обід вона побачила, що корови повертаються з поля хоча було ще рано. Її корова повернулась десь о 14 годині 30 хвилин. Коли вона вийшла на вулицю, то побачила дружину позивача та його невістку, які чекали свою корову, але її не було. Наступного дня вона дізналась про зникнення корови позивача. Вона допомагала в пошуках зниклої корови, але її так і не знайшли. Вага зниклої корови ОСОБА_1 становила не менше 450 кг.. За склавшимся у їх селі порядком корів у череді випасають господарства за чергою. При цьому пасуть корів як самі власники корів так і наймають пастухів. У випадку зникнення корови під час її випасання відповідальність покладається на власника господарства чия черга була пасти корів, навіть якщо замість них череду випасали пастухи.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11 підтвердила, що 11.11.2015 року корова позивача пішла у череду і не повернулась з поля додому. Ввечері того дня вона разом з ОСОБА_3 та її сином шукали корову позивача, але так і не знайшли. Пастухів, а саме ОСОБА_5 та ОСОБА_6, вона того дня бачила ввечері та вони були п'яні і нецензурно лаялись у відповідь на питання щодо місцезнаходження корови позивача. Щодо зниклої корови позивача, то її вага становила близько 450 кг.. Підтверджує, що корів пасуть по черзі власники господарств чиї корови в череді. Її корова теж у череді і вони теж випасають корів коли самі, коли наймають пастухів. За домовленість відповідальність за корів несуть власники господарства чия черга випасати корів. Навіть якщо наймаються пастухи за корів все одно відповідають власники господарств чия черга пасти корів.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_12, яка з 2006 року обіймає посаду сільського голови Тупичівської сільської ради Городнянського району Чернігівської області, показала, що їй відомо про зникнення корови ОСОБА_1, яку пастухи не пригнали з поля. Цей випадок дуже стурбував всіх жителів села, оскільки в середньому вартість корови становить 12000-18000 грн.. Корову позивача шукала ОСОБА_3 разом з сином, останні питали у неї чи не телефонував хтось до сільської ради з приводу знайденої корови. Пізніше корову ОСОБА_1 знайшли в каналізації. Підтвердила, що в їх селі склалась така традиція, що корів в череді випасають за чергою власники господарств корови яких перебувають у череді. Відповідно і відповідальність за корів у випадку їх зникнення або загибелі несе той, чия черга була пасти худобу. Раніше в селі були пастухи, які пасли корів на постійній основі і яким власники корів щомісяця сплачували заробітну плату. Тоді пастухи несли повну матеріальну відповідальність за ввірених їм корів. Зараз ситуація змінилась, постійних пастухів немає, а є лише люди, яких наймають замість себе власники корів. За цю роботу господарі чия черга пасти корів платять по 130-140 грн. кожному. У даному випадку ОСОБА_5 та ОСОБА_6 як пастухи користуються не дуже надійною репутацією, оскільки вони безвідповідальні та люблять випити. Вина відповідачів у тому, що вони найняли не надійних та безвідповідальних пастухів через яких загинула корова. Вага корови позивача становила від 400 до 500 кг., його корова була добре вгодована. Дані наведені в акті від 22.12.2015 року вона повністю підтверджує. Корова позивача була здорова і її ціна у разі продажу становила б більше 30 грн. за 1 кг живої ваги. Раніше були випадки, коли під час випасання корову вбило грозою, інша впала у яму, тоді власники корів в череді збирали гроші хто скільки може і передавали власнику чия черга була випасати корів, він добавляв грошей і компенсував збитки господарю загиблої корови. Але у даних випадках не було конфліктної ситуації, яка склалась між сторонами у справі.
З дослідженого в судовому засіданні паспорта великої рогатої худоби серії LB № 498199, виданого 01.03.2013 року Державним підприємством «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин», встановлено, що у власності ОСОБА_1 перебувала корова породи «Симентальська» з кличкою «Янка», 05.01.2013 року народження, робочий номер 7001, ідентифікаційний номер UA8020177001 ( а.с. 6 ).
Як встановлено судом в судовому засіданні і даний факт не заперечувався сторонами у справі між жителями с. Тупичів Городнянського району Чернігівської області, в тому АДРЕСА_2 та прилеглих вулиць, тривалий час існує усна домовленість ( колективна угода ) про спільне випасання належної їм великої рогатої худоби в одній череді, яке здійснюється власниками корів почергово на місцевих пасовищах, згідно якої сім'я ( господарство ) повинна відпасти колективну худобу за встановлених графіком.
Відповідно до встановленого графіку, і даний факт не заперечувався сторонами, 11.11.2015 року черга з випасання колективної худоби, у тому числі і корови ОСОБА_1, була за господарством подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_13.
Згідно комісійного акту від 22.12.2015 року встановлено, що в господарстві ОСОБА_1 була молода корова червоно-рябої масті, орієнтовною вагою 450-470 кг.. 11 листопада 2015 року корова не прийшла з пасовища. Черга випасати громадську худобу в цей день була за господарством ОСОБА_4, який проживає за адресою : АДРЕСА_1 ( а.с. 8 ).
Факт зникнення корови ОСОБА_14 на пасовищі при її випасанні 11.11.2015 року та її послідуючого знайдення мертвою у зливній ямі на території колишнього комплексу по відгодівлі великої рогатої худоби не заперечується та визнається сторонами у справі, а тому відповідно до положень ст. 61 ЦПК України цей факт не підлягає доказуванню.
Згідно з правилами статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( ч. 1 ст. 626 ЦК України ).
Частиною першою ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник ) зобов'язана вчинити на користь другої сторонни ( кредитора ) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо ) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості ( ч. 3 ст. 509 ЦК України ).
Згідно із вимогами статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено в судовому засіданні, не оспорюється сторонами та вже зазначалось, між власниками корів, в тому числі і між сторонами, була наявна усна домовленість про випас корів у спільній череді почергово, згідно якої сім'я ( господарство ) відповідно до черги повинна відпасти велику рогату худобу, беручи на себе відповідальність за збереження кожної із переданих їм у випас корів. Таким чином, між сторонами виникли обов'язки з усної домовленості на випас худоби.
Відповідно до частин першої та другої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини ( умислу або необережності ), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Аналіз положень статті 614 ЦК України дає підстави для висновку про те, що, установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, ЦК України покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини.
Згідно з положеннями ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
У судовому засіданні встановлено, що коли 11.11.2015 року за угодою про випас худоби настала черга сім'ї ( господарства ) ОСОБА_4 та ОСОБА_3, то остання залучила для допомоги їй у випасанні худоби ОСОБА_5 та ОСОБА_6. Син відповідачів допоміг останнім вигнати худобу на пасовище, самі відповідачі під час випасання худоби на пасовищі не знаходились, ОСОБА_3, маючи можливість особисто проконтролювати роботу найнятих нею пастухів та свідкувати за належним виконання покладених нею на цих осіб обов'язків з випасу колективної худоби, на пасовище не прийшла, не переконалась в належному виконанні найнятими нею людьми роботи з випасання худоби, які в свою чергу халатно віднеслись до дорученої їм роботи, на пасовищі вживали алкогольні напої через що належним чином не контролювали худоби і це призвело до того, що череда розбіглась і корова ОСОБА_1 знаходячись без відповідного контролю зайшла на територію колишнього комплексу по відгодівлі великої рогатої худоби, де впала у зливну яму і загинула.
Таким чином, суд приходить до висновку, що у ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які відповідно до усної домовленості про випас корів у спільній череді почергово, мали здійснювати 11.11.2015 року випас худоби, виникли обов'язки по її збереженню на час випасу, однак останні не проявили турботливості та обачності, що вимагалися від них при випасі корів кожним господарем по черзі, залучили до випасу корів інших осіб, які виконують допоміжну роль в умовах випасання худоби за визначеною черговістю, залишили на цих осіб худобу на пасовищі, що є свідченням неналежного виконання ними зобов'язання по випасу стада корів, коли надійде черга.
Отже, саме внаслідок неналежного виконання відповідачами своїх обов'язків по випасу корів, а саме неналежного догляду за коровою позивача під час її випасання, остання без відповідного контролю зайшла на територію колишнього комплексу по відгодівлі великої рогатої худоби, де впала у зливну яму і загинула.
При цьому суд зважаючи на фактичні обставини справи, їх правовий характер, вважає, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4, не доведено відсутності їх вини у зобов'язаннях про спільний випас корів, та що їх відповідальність за загибель корови позивача не настає, не визнання ж відповідачами своєї вини у порушенні зобов'язання не є підставою для звільнення їх від відповідальності за завдану позивачу матеріальну та моральну шкоду.
Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини. Як зазначено в статті 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
Таким чином, відповідачі несуть солідарну відповідальність перед позивачем.
Як вбачається з матеріалів справи загибла корова ОСОБА_1 була вагою 450-470 кг. ( а.с. 8 ).
За даними управління агропромислового розвитку Городнянської районної державної адміністрації Чернігівської області від 21.12.2015 року № 02-04/721 станом на 21.12.2015 року в залежності від продуктивності, вгодованості ринкова ціна на молочних корів становить від 30 до 35 грн. за кілограм живої ваги ( а.с. 9 ).
Відповідачі у судовому засіданні не оспорювали визначеної ринкової ціни на молочних корів та застосованої позивачем при розрахунку матеріальної шкоди ринкової ціни в розмірі 35 грн. за 1 кілограм живої ваги. Щодо тверджень відповідача ОСОБА_3 про те, що вага загиблої корови позивача становила десь близько 380 грн., то нею не було надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували даний факт. Натомість відповідна вага загиблої корови позивача - 450 кг, яка застосовувалась при розрахунку розміру відшкодування матеріальної шкоди, підтверджена відповідним комісійним актом від 22.12.2015 року ( а.с. 8 ) та показаннями допитаних в судовому засіданні свідків.
Враховуючи, що у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обов'язків загинула корова ОСОБА_1, що призвело до порушення його цивільних прав, тому відповідачі зобов'язані у відповідності з правилами ст.ст. 22, 1166, 1190 ЦК України солідарно відшкодувати позивачеві завдану матеріальну шкоду у розмірі 15750 грн..
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок отриманих нею душевних страждань, які вона зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна.
Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Позивач просив стягнути з відповідачів на його користь 6000 грн. моральної шкоди, однак не надав суду належних доказів в обґрунтування визначеного ним розміру цих вимог, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню. Суд вважає, що саме 500 грн. у відшкодування моральної шкоди буде достатнім розміром виходячи з принципу розумності, справедливості та заподіяних позивачу страждань внаслідок загибелі його корови.
Судові витрати, відповідно до ст. 88 ЦПК України, присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 22, 23, 509, 526, 614, 626, 627, 1166, 1167, 1190 ЦК України, ст. ст. 3-4, 10-11, 60-61, 88, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 15750 ( п'ятнадцять тисяч сімсот п'ятдесят ) гривень матеріальної шкоди та 500 ( п'ятсот ) гривень моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 308 грн. 60 коп. сплаченого судового збору.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 308 грн. 60 коп. сплаченого судового збору.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-ти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя О.Д.Березовський