Номер справи: 667/2581/15-ц Головуючий в І інстанції: Черниш О.Л. Номер провадження: 22-ц/791/1255/16 Доповідач: Вейтас І.В.
18 квітня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:
головуючогоОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3
секретар -ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, яка діє в інтересах ОСОБА_6 на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 10 червня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про виселення,
В квітні 2015 року ОСОБА_7 звернувся до суду з указаним позовом, у якому, посилаючись на безпідставне проживання ОСОБА_6 у кімнаті, яка позначена у технічному паспорті як приміщення 1-5 житлового будинку № 53 по вул..Донецькій у м.Херсоні, яке належить йому на праві власності, просив виселити відповідача із зазначеного жилого приміщення.
Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 10 червня 2015 року позов задоволено.
Виселено ОСОБА_6 із приміщення (житлової кімнати), зазначеного у технічному паспорті як приміщення 1-5, розташованого у житловому будинку № 53 по вул..Донецькій у м.Херсоні.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_5, яка діє в інтересах ОСОБА_6, в апеляційній скарзі вказує, що з договору дарування від 29.10.2002 року, який укладено на користь позивача ОСОБА_7, вбачається, що волевиявлення дарувальника було спрямовано на передачу майна не у право власності, а у постійне користування, та враховуючи, що реальний поділ будинку не відбувався, просить рішення суду про виселення відповідача скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_7 у задоволенні позову.
В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_7, посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги, просить рішення суду залишити без змін, як таке, що постановлено відповідно до вимог законодавства.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що права позивача, як власника, на користування належним йому майном житловою кімнатою (приміщення 1-5) порушені, оскільки він всупереч приписам статті 319 ЦК України не може володіти та розпоряджатися належним йому майном і мають бути захищені у заявлений ним спосіб шляхом виселенням відповідача із спірного приміщення.
Колегія суддів вважає такий висновок суду правильним, виходячи з наступного.
З матеріалів справи слідує, що позивач ОСОБА_7 на підставі договору дарування 40/100 частин житлового будинку від 29 жовтня 2002 року (а.с.8) тадоговору дарування 7/100 частин житлового будинку, що складаються з: прим.1-5 житлового будинку літ. «А», житловою площею 13,1 кв.м., сараю літ. «Д», від 07 травня 2007 року (а.с.10) є власником 47/100 частин житлового будинку №53 по вул.Донецькій у м. Херсоні. У договорах дарування зазначені конкретні приміщення, які складають 47/100 частин будинку.
Відповідач по справі ОСОБА_6 на підставі договору дарування 53/100 частин житлового будинку від 07 травня 2007 року є власником 53/100 частин житлового будинку №53 по вул. Донецькій у м. Херсоні (а.с.12) з відповідною частиною надвірних будівель та споруд і складається з : житлового будинку літ. «А» прим. 1-2 коридор площею 5,3 кв. м., прим. 1-3 житлове площею 20,9 кв. м., прим. 1-4 житлове площею 9,7 кв. м., прибудови літ. «а», прим. ІІІ, V, VI, вхід до підвалу, підвал під. Літ. «а», ганок до літ. «а», літня кухня літ. «Б», тамбур літ. «б», навіс літ. «Г», туалет літ. «Е», літня кухня літ. «И», ? хвіртки №4, ? огорожі №5.
Частиною 1 ст. 321 ЦК України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності або обмежений у його здійсненні.
Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги, про те, що позивач не набув права власності на спірне приміщення 1-5 житлового будинку, оскільки за змістом ч. 1 ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Згідно з п. 1 договору дарування від 07 травня 2007 року, який ніким не оспорений та є чинним, до позивача перейшло у власність приміщення 1-5 житлового будинку літ. «А».
Згідно пояснень позивача та його представника, даних ними в суді першої інстанції та підтверджених представниками під час розгляду справи апеляційним судом, відповідач проживав у спірній кімнаті за життя матері, оскільки мати проживала у належній відповідачу житловій кімнаті розміром 20,9 кв.м. Після смерті матері відповідач повинен був звільнити кімнату, проте не зробив цього.
Згідно з положень статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 156 ЖК Української РСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.
Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що право членів сім'ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї.
Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2014 року у справі № 6-158цс14 та за змістом ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.
Враховуючи, що колишній власник будинку - ОСОБА_8 за життя розпорядилась належним їй майном та подарувала ОСОБА_7 47/100 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, з визначенням конкретних приміщень, в тому числі і спірну кімнату 1-5, а відповідачу ОСОБА_6 інші 53/10 частини житлового будинку з визначенням конкретних приміщень, суд прийшов до правильного висновку, що відповідач не має права користуватися кімнатою 1-5 та правильно задовольнив позов про його виселення з належної позивачу кімнати.
Зважаючи на наведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, оскільки рішення суду постановлено правильно у відповідності до вимог норм матеріального та процесуального права, в межах заявлених вимог, на підставі наданих доказів, досліджених в судовому засіданні.
Перевірені колегією доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони не спростовують висновків суду і не містять посилання на нові факти або засоби доказування, які мають значення для справи.
За таких обставин підстав для скасування чи зміни рішення суду колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_5, яка діє в інтересах ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 10 червня 2015 рокузалишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий І.В.Вейтас
Судді: І.В.Склярська
ОСОБА_3