25.04.2016 року Провадження №2/425/22/16
Справа №425/2390/15-ц
місто Рубіжне Луганської області
Рубіжанський міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді Мирошникової О.Ш.,
за участю секретаря Кулішової О.С.,
з участю позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рубіжне Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
встановив:
30 липня 2015 року до Рубіжанського міського суду Луганської області звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що між нею та відповідачем 18.11.2011 року було укладено шлюб, від шлюбу сторони мають неповнолітню дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з позивачем. Під час спільного проживання у позивача з відповідачем не склалися відносини, з'явилися сварки, бійки, внаслідок чого подальше спільне життя і збереження шлюбу стало суперечити інтересам позивача та її життю і здоров'ю, а також здоров'ю дитини, у зв'язку з чим в липні 2015 року позивач припинила з відповідачем шлюбні стосунки та вони перестали вести спільне господарство.
В судовому засіданні позивач позов підтримує, просить розірвати шлюб та залишити їй шлюбне прізвище «ОСОБА_1». Додатково в судовому засіданні надала пояснення, що в липні 2015 року вона зверталася до правоохоронних органів, жити зі своїм чоловіком не бажає, він випробовує на позивачі свою силу, лається при дитині. З 21.07.2015 року сторони проживають окрема, чоловік пішов проживати до своєї матері. У позивача немає до відповідача почуття любові та поваги.
В судовому засіданні відповідач заперечує проти позову, 21.09.2015 року надав письмові заперечення, згідно яких категорично заперечує проти розірвання шлюбу, оскільки це не буде відповідати інтересам спільної дитини та порушить її права на життя та виховання у родині відповідно до Конвенції про права дитини 1989 року. Додатково в судовому засіданні відповідач надав пояснення, що він зацікавлений в збереженні сім'ї, у нього є почуття любові та поваги до дружини, але він не впевнений, що воно збережеться надалі. З липня 2015 сторони припинила спільне проживання, відповідач щоб уникнути сварок пішов проживати до своєї матері. Позивач вигнала відповідача зі своєї квартири, погрожувала йому, побиття позивача відповідачем не було, була бійка між ними, про що відповідач звертався до поліції та лікарні. Причин розірвання шлюбу відповідач не бачить, на його думку позивач просто шукає привід розірвати шлюб, можливо для неї це матеріально вигідно. Зі свого боку відповідач просив пробачення у позивача, допомагав матеріально, приходив до дитини, однак позивач скаженіла, не пускала дитину до відповідача, чинить йому перешкоди у спілкуванні з дитиною. В судовому засіданні відповідач просив суд визнати шлюб недійсним, оскільки з боку позивача це був не шлюб, а утриманство.
Відповідно ст. 111 Сімейного кодексу України судом було вжито заходи щодо примирення подружжя та сторонам було надано строк на таке примирення тривалістю шість місяців згідно з ч. 5 ст. 191 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, об'єктивно оцінивши докази, які містяться в справі, вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у шлюбі, який зареєстровано 28.11.2011 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1, виданим виконкомом Варварівської сільської ради Кремінського району Луганської області 28.11.2011 року, актовий запис № 16 (а.с. 4).
Подружжя мають спільну малолітню дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_2, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Рубіжанського міського управління юстиції у Луганській області 21.06.2011 року (а.с. 5).
Відповідно ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб має ґрунтуватись на вільній згоді жінки та чоловіка.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини, примушування подружжя до припинення шлюбних відносин чи їх збереження є неприпустимим і є порушенням права на свободу та особисту недоторканість.
У відповідності до ст. 112 Сімейного кодексу України шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що має істотне значення.
Судом було вжито заходів для примирення подружжя та надано сторонам строк для примирення та налагодження відносин тривалістю у шість місяців, проте сторони не примирилися, тобто вжитті судом заходи виявилися неефективними.
Згідно пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року № 10, якщо після закінчення призначеного судом строку примирення подружжя не відбулося і хоча б один з них наполягає на припиненні шлюбу, суд вирішує справу по суті.
Оцінюючи надані позивачем на підтвердження фактів її побиття відповідачем виписки з її медичних карток, в яких містяться записи від 28.07.2015 року про гематоми волосяної частини голови та від 04.02.2014 року про забиття м'яких тканин правого передпліччя, суд зазначає, що за цими записами не вбачається, що зазначені пошкодження позивачу були нанесені відповідачем.
Тому, суд не приймає пояснення позивача про побиття її відповідачем, оскільки доказів цього до справи не надано.
Також, суд не приймає й пояснення відповідача про його побиття позивачем, що на його думку підтверджується наданою ним довідкою Рубіжанської центральної лікарні від 30.07.2015 року про звернення до лікаря із саднами лівого передпліччя та обличчя та листом виконуючого обов'язки начальника Рубіжанського МВ ГУМВС, оскільки з цих документів не вбачається, що зазначені пошкодження були нанесені відповідачу позивачем.
У відповідності до ст. 112 Сімейного кодексу України шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що має істотне значення.
У частині 2 статті 16 Загальної Декларації прав людини міститься положення, що шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються.
Відповідно ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
В судовому засіданні встановлено, що сторони припинили сімейне життя з липня 2015 року, поновити сімейні відносини та примиритися сторони під час надання строку на примирення не спромоглися, сторони проживають окремо: позивач проживає з дочкою в належній їй квартирі, відповідач проживає у своєї матері, спільне господарство сторонами не ведеться.
Суд враховує поведінку сторін в судовому засіданні та ставлення їх одне до одного, сторони перебивали один одного, сперечалися, підвищували голос.
В судовому засіданні позивач наполягає на розірванні шлюбу.
Суд вважає, що подальше існування сім'ї як добровільного союзу за умови відсутності добровільної згоди дружини на такий союз не може мати місце, залишення одного з подружжя без його волі перебувати у зареєстрованому шлюбі призведе до порушення прав такого подружжя.
Оскільки, сторони не спромоглися дійти примирення та налагодити стосунки між собою, враховуючи, що між сторонами з липня 2015 року припинені шлюбні стосунки, відсутнє введення спільного господарства, позивач в судовому засіданні наполягає на розірванні шлюбу, тому суд дійшов висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечить інтересам позивача, тому вважає можливим розірвати шлюбу між сторонами.
Відповідно ст. 110 Сімейного кодексу України суд може розірвати шлюб за позовом одного із подружжя.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 110 Сімейного кодексу України щодо пред'явлення позову протягом вагітності дружини, з матеріалів справи не вбачається.
Судом відхиляються заперечення відповідача щодо необхідності визнання шлюбу недійсним, оскільки доказів недійсності шлюбу з підстав, зазначених у Главі 5 Сімейного кодексу відповідачем суду не надано.
Також, суд відхиляє доводи відповідача, викладені ним в письмових запереченнях, що розірвання шлюбу призведе до порушення права малолітньої дочки на життя та виховання у родині, оскільки забезпечення цього права дитини покладається на її батьків, тому саме батьки повинні забезпечувати це право дитини.
Крім того, суд не приймає до уваги заперечення відповідача стосовно визначення судом часу його побачень із спільною з позивачем неповнолітньою дочкою.
Відповідно ч. 1 ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Предметом цього позову є розірвання шлюбу між позивачем та відповідачем, в ході розгляду справи відповідач не заявив зустрічного позову до позивача про участі у вихованні дитини.
За таких обставин, у суду немає підстав вирішувати питання стосовно надання відповідачу часу для спілкування з дитиною, оскільки це питання не є предметом розгляду у цій справі.
Разом з цим, суд в порядку ч. 4 ст. 10 ЦПК України роз'яснює сторонам, що вони мають право звернутися до суду шляхом подання позовної заяви про вирішення питань, пов'язаних із вихованням дитини у випадку недосягнення згоди.
Відповідно ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право, зокрема, після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем.
Позивач, реалізуючи зазначене право, після розірвання шлюбу просить залишити їй шлюбне прізвище «ОСОБА_1».
Оскільки рішення ухвалено на користь позивача, суд відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України присуджує їй з відповідача понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 243,60 гривень.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд -
вирішив :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити повністю.
Шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований виконкомом Варварівської сільської ради Кремінського району Луганської області 11 листопада 2011 року, актовий запис № 16 від 28.11.2011 року - розірвати.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити шлюбне прізвище «ОСОБА_1».
Стягнути з ОСОБА_2, місце проживання: АДРЕСА_2, на користь ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_1, судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 243,60 гривень (Двісті сорок три гривні 60 копійок).
Відповідно до ч. 2 ст. 115 Сімейного кодексу України, копію рішення суду, після набрання ним законної сили, надіслати до відділу державної реєстрації актів цивільного стану Рубіжанського міського управління юстиції.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя О.Ш. Мирошникова