Справа № 419/924/16-а
Провадження № 2-а/419/10/2016
18 квітня 2016 року Новоайдарський районний суд Луганської області
у складі: головуючого судді - Добривечіра Л. Д.,
при секретарі - Московченко О.В.,
з участю: позивача - ОСОБА_1,
прокурора - Скрябіної С.М.,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Новоайдар адміністративну справу за позовом Сєвєродонецької місцевої прокуратури в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 до Щастинської обласної загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІ ступенів про зобов'язання донарахувати та виплатити недоотриману одноразову грошову допомогу, -
Сєвєродонецька місцева прокуратура Луганської області звернулась до суду з адміністративним позовом в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 до Щастинської обласної загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІ ступенів про зобов'язання донарахувати та виплатити недоотриману одноразову грошову допомогу, посилаючись на наступне.
З урахуванням вимог ч. 7 ст. 8 Закону № 2342-IV, відповідач мав нарахувати та виплатити ОСОБА_1, як випускнику школи-інтернат з категорії дітей, позбавлених батьківського піклування, одноразову грошову допомогу у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, тобто у сумі не менше 1286 грн. * 6 = 7716,00 грн. Однак, відповідно до платіжної відомості № 4 за серпень 2015 року ОСОБА_1, нарахована та виплачена грошова допомога в розмірі 625 грн. Тобто фактично ОСОБА_1, недоотримав одноразову грошову допомогу у сумі 7716 грн.-625 грн. = 7091 грн. Враховуючи викладене, в.о. керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури звернувся з позовом до суду з вимогою зобов'язати Щастинської обласної загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІ ступенівдонарахувати на виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 7091 грн.
В судовому засіданні прокурор, представник позивача та позивач позов підтримали в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив залишити адміністративний позов без розгляду, посилаючись на те, що позов подано з порушенням вимог ч. 2 ст. 99 КАС України, тобто пропущено 6-місячний строк для звернення до адміністративного суду.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії І-ЕД №121140, ОСОБА_1, народився 10 жовтня 1999 року, матір: ОСОБА_4, батько: ОСОБА_5
Згідно з свідоцтвом про смерть серії І-ЕД №359394, ОСОБА_5 помер 14.07.2011 року.
Згідно з копією розпорядження голови районної державної адміністрації № 44 від 31 січня 2015 року, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 замінено статус дитини, позбавленої батьківського піклування на статус дитини-сироти.
Згідно із копією наказу № 12 по школі-інтернату від 29.05.2015 року, ОСОБА_1 відраховано з 30.05.2015 року у зв'язку з подальшим навчанням закінченням та випуском.
Відповідно до витягу з наказу ВО «Регіональний центр професійної освіти Луганського національного університету імені ОСОБА_6» від 04.01.2016 року №01-«З-УДЗ», ОСОБА_1, зарахований 01.09.2015 року до учнів ВО «Регіональний центр професійної освіти Луганського національного університету імені ОСОБА_6».
Відповідно до ч. 1 ст.3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага має приділятись якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст. 1 Закону України 2342-IV «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13.01.2005 року, до дітей, позбавлених батьківського піклування відносяться діти, які залишилися без піклування батьків у зв'язку з позбавленням їх батьківських прав.
Частинами 1-3 ст. 8 Закону України 2342-IV «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13.01.2005 року передбачено, що держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа. Допомога та утримання таких дітей не можуть бути нижчими за встановлені мінімальні стандарти, що забезпечують кожній дитині рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку на рівні, не нижчому за встановлений прожитковий мінімум для таких осіб. Право на повне державне забезпечення в навчальних закладах мають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, віком до вісімнадцяти років та особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, при продовженні навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.
Відповідно до ч. 7 ст. 8 Закону № 2342-IV Закону України 2342-IV «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13.01.2005 року випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.
Зміст вищенаведеної норми свідчить про те, що Кабінету Міністрів України доручено визначити порядок забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування одягом і взуттям, в тому числі встановити нормативи такого забезпечення. Мінімальний розмір одноразової грошової допомоги, яка виплачується випускникам, чітко визначений Законом, виплата цих сум в більшому розмірі здійснюється за рахунок навчального закладу або відповідної установи.
При цьому, ч. 7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування» встановлює обов'язок з виплати грошової допомоги усім випускникам навчальних закладів, не розмежовуючи їх на окремі категорії - тих, хто продовжив навчання в іншому навчальному закладі, та тих, хто працевлаштувався.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня 2015 року по 31 серпня 2015 року становив 1286 грн.
Отже, виходячи з вищенаведеної норми, випускникам шкіл-інтернатів з категорії дітей, позбавлених батьківського піклування у віці до 18 років, в тому числі, позивачу по цій справі, при випуску з навчального закладу має бути нарахована та виплачена одноразова грошова допомога у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, тобто в сумі не менше 7716 грн.
З копії платіжної відомості № 4 на видачу матеріальної допомоги випускникам за серпень 2015 року вбачається, що ОСОБА_1 отримано 625 грн. 00 коп.
Як встановлено в пп. 1 п. 13 постанови Кабінету Міністрів України «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування» № 226 від 05.04.1994 року зі змінами та доповненнями, дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, особам з їх числа, а також учням та студентам, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишилися без батьків і перебували на повному державному утриманні в загальноосвітніх,професійно-технічних та вищих навчальних закладах, при вступі на навчання до професійно-технічних та вищих навчальних закладів видається безоплатно за рахунок коштів тих закладів, які вони закінчили, комплект нового одягу і взуття на суму не менш як 12 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також грошова допомога в розмірі не менш як 2,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Учні та студенти зазначеної категорії зараховуються на повне державне утримання в навчальних закладах, до яких вони вступили, і в період навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів забезпечуються безоплатно продуктами харчування, одягом, взуттям і м'яким інвентарем за нормами, встановленими для вихованців шкільного віку шкіл-інтернатів.
Відповідно до положень ст. 25 Закону України «Про забезпечення організаційно правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» порядок відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа, у тому числі на харчування, одяг, взуття, м'який інвентар на одну фізичну особу, здійснення грошових виплат при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу, а також інших виплат, передбачених цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до державних соціальних стандартів.
Статтею 39-9 вказаного вище Закону встановлено, що порядок відшкодування витрат на виплату допомоги випускникам закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, повне державне забезпечення відповідно до статті 8 цього Закону при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу відповідно до норм забезпечення випускників закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Норми ст. ст. 25, 39-9 Закону України «Про забезпечення організаційно правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» регулюють правовідносини щодо відшкодування навчальним закладам або відповідним установам, в яких виховуються та навчаються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, понесених ними витрат на харчування, одяг, взуття, м'який інвентар, здійснення грошових виплат при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу, та не розповсюджуються на правовідносини навчальних закладів з їх випускниками, що є предметом спору по даній справі.
Крім того, як встановлено в ст. З Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування» одними із основних принципів державної політики в частині соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, є захист прав і інтересів таких дітей, а також забезпечення соціально-правових гарантій.
Положеннями статті 4 зазначеного Закону передбачено, що заходи щодо соціального захисту даної категорії дітей гарантуються, забезпечуються і охороняються державною.
В п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування» передбачено, що інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
Крім того, відповідно до положень ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Виходячи з вищенаведеного, а також з урахуванням загальних засад пріоритетності законів над іншими підзаконними нормативними актами, під час розгляду та вирішення справ зазначеної категорії застосуванню підлягає Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування».
Таким чином, суд вважає, що відповідач при виплаті грошової допомоги випускнику школи-інтернату ОСОБА_1, неправомірно керувався лише пп. 1 п. 13 Постанови Кабінету Міністрів України «Про поліпшення виховування, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» № 226 від 05.04.1994 року.
А відтак, суд вважає доведеним той факт, що відповідачем не донараховано вихідну допомогу дитині, позбавленої батьківського піклування, ОСОБА_1, як випускнику вказаного навчального закладу в сумі 7091 грн. 00 коп. (7716 грн. належних до виплати - 625 грн. фактично виплачених = 7091 грн.), чим порушено його права.
Отже, позов Сєвєродонецької місцевої прокуратури в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 до Щастинської обласної загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІ ступенів про зобов'язання донарахувати та виплатити недоотриману одноразову грошову допомогу в сумі 7091 грн. заявлено обґрунтовано і такий позов підлягає задоволенню.
У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду слід відмовити, у зв'язку з тим що Сєвєродонецької місцевій прокуратурістало відомо про порушення прав позивача у березні 2016 року, а отже посилання представника відповідача на пропуск строку для звернення до суду є безпідставними.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до ст. 94 КАС України суд враховує, що судове рішення ухвалене на користь ОСОБА_1, який не є суб'єктом владних повноважень, а отже суд має присудити всі здійснені документально підтверджені судові витрати органу прокуратури, який звернувся до суду в інтересах неповнолітньої дитини, за рахунок відповідача в розмірі 1378 грн. 00 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 8, 11, 17, 86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Сєвєродонецької місцевої прокуратури в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 до Щастинської обласної загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІ ступенів про зобов'язання донарахувати та виплатити недоотриману одноразову грошову допомогу - задовольнити.
Зобов'язати Щастинську обласну загальноосвітню санаторну школу-інтернат І-IІ ступенів донарахувати та виплатити недоотриману одноразову грошову допомогу на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 7091 грн.
Стягнути Щастинської обласної загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-IІ ступенів, юридична адреса: 91480 м. Щастя, вул. Республіканська, буд 55, р/р 35416006000976 в УДК Луганської області, МФО 804013, код 20156483 на користь прокуратури Луганської області (м. Сєвєродонецьк, вул. Б. Ліщини, 27, р/р 35211068000839 банк ДКСУ м. Київ МФО 820172 ЄДРПО 02909921, понесені витрати на сплату судового збору в сумі 1378 грн.
У задоволенні клопотання Щастинської обласної загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-IІ ступенів про залишення адміністративного позову без розгляду - відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції може бути подана до апеляційного адміністративного суду через Новоайдарський районний суд Луганської області протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у скороченому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України. Якщо було подано апеляційну скаргу, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Л.Д.Добривечір