25.04.2016 року Провадження №2-о/425/85/16
Справа № 425/1410/16-ц
Рубіжанський міський суд Луганської області в складі:
головуючого судді Москаленко В.В.,
за участю секретаря Окрошко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа відділ державної реєстрації актів цивільного стану Рубіжанського міського управління юстиції у Луганській області про встановлення факту, що має юридичне значення, -
встановив:
25 квітня 2016 року заявник звернулася до Рубіжанського міського суду Луганської області з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, відповідно до якої просить суд встановити факт смерті її батька ОСОБА_2 , який помер 12 лютого 2016 року в місті Свердловськ Луганської області. Свою заяву обґрунтовує тим, що її батько ОСОБА_2 помер на тимчасово окупованій території, а тому отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо . Встановлення цього факту необхідно їй для оформлення пенсії після смерті батька, тому вона змушена звертатися до суду.
В судове засідання заявник не з”явилася,надала заяву про розгляд справи за її відсутності,вимоги заяви підтримала.
Представник заінтересованої особи відділу державної реєстрації актів цивільного стану Рубіжанського міського управління юстиції у Луганській області в судове засідання не з'явилася, надіслала суду заяву про розгляд заяви без участі представника, проти задоволення заявлених вимог не заперечувала.
Суд, розглянувши справу в межах заявлених вимог, оцінивши докази, які містяться у справі, вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно ч. 1 ст. 257-1 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
В судовому засіданні встановлено, що заявник є донькою ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії і-ЕД №015653 виданого відділом реєстрації актів громадянського стану м.Свердловська Луганської області 18.12.1995 року .
Згідно відмови від 12.04.2016 року відділу державної реєстрації актів цивільного стану Рубіжанського міського управління юстиції у Луганській області ,заявнику відмовлено в реєстрації акту смерті ОСОБА_2, який помер 10 лютого 2016 року , оскільки заявником для підтвердження факту смерті пред'явлено свідоцтво про смерть серії і-ВВ №004056 від 12.02.2016, видане відділом запису актів цивільного стану Свердловського міського управління юстиції Міністерства юстиції ОРЛО, тобто документ, форма якого не відповідає визначеній наказом Міністерства охорони здоров”я України від 08.08.2006 № 545 „Про впорядкування ведення медичної документації,яка засвідчує випадки народження і смерті” формі.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VІІІ від 17.03.2015 року визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
Відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» тимчасово, на три роки з дня набрання цим Законом чинності, запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей, до яких належать райони, міста, селища, села, що визначаються рішенням Верховної Ради України (далі - окремі райони Донецької та Луганської областей).
Відповідно Постанови Верховної Ради України «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування» № 252-VIII від 17.03.2015 року, до окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької і Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» тимчасово запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, належать райони або їх частини, міста, селища і села, що знаходяться на територіях, які розташовані між державним кордоном України з Російською Федерацією, урізом води Азовського моря та лінією, яка визначена додатком до цієї Постанови, що відповідає Мінському меморандуму від 19 вересня 2014 року.
Таким чином, місто Свердловськ Луганської області розташоване на тимчасово окупованій території Луганської області.
Заявник надала суду копію лікарської довідки про причину смерті № 58 від 11.02.2016 року, виданої державною установою Свердловської центральної міської багатопрофільної лікарні, згідно якої ОСОБА_2, який народився 1977 року помер 10.02.2016 року, причина смерті: дрібновузловий цироз печінки. Також, заявник надала суду копію свідоцтва про смерть від 12.02.2016 року, згідно якого, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, помер 10.02.2016 року у місті Свердловськ.
Факт, який просить встановити заявник, має для неї юридичне значення, оскільки необхідний для оформлення пенсії після смерті її батька.
Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.
Відповідно п. 8 ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.
В ході розгляду справи судом не встановлено будь-якого умисного порушення заявником, яка є громадянкою України, законодавства України та нормативних актів України після смерті її чоловіка в частині належного повідомлення компетентних органів про даний факт, його належного фіксування, реєстрації, тощо. Неможливість отримати у місті Свердловськ необхідні документи для реєстрації факту смерті її чоловіка , виникла в зв'язку з проведенням на окремих територіях Донецької та Луганської областей України Антитерористичної операції та розташування цього міста на тимчасово окупованій території України.
Таким чином, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню та встановлює факт смерті
ОСОБА_2, який помер 10 лютого 2016 року у місті Свердловськ Луганської області.
Керуючись ст.ст. 212-215, 235, 256, 257-1, 259 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Заяву ОСОБА_1, заінтересована особа відділ державної реєстрації актів цивільного стану Рубіжанського міського управління юстиції у Луганській області про встановлення факту, що має юридичне значення -задовольнити.
Встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2, який народився 11 червня 1977 року у місті Свердловськ Луганської області , визнавши датою його смерті 10.02.2016 року та місцем смерті місто Свердловськ Луганської області.
Відповідно ч. 4 ст. 257-1 ЦПК України допустити рішення до негайного виконання.
Відповідно ч. 5 ст. 257-1 ЦПК України копію рішення невідкладно надіслати до Рубіжанського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Луганської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: В.В. Москаленко