19.04.2016 року Провадження №2/425/196/16
Справа №425/395/16-ц
місто Рубіжне Луганської області
Рубіжанський міський суд Луганської області, у складі головуючого - судді Коваленка Д.С., секретар - Кравченко Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні Рубіжанського міського суду Луганської області, цивільну справу за позовом Кредитної спілки «СуперКредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Кредитна спілка «СуперКредит» звернулась до Рубіжанського міського суду Луганської області з позовною заявою до ОСОБА_1, якою просила стягнути з неї заборгованість у розмірі 3148 гривень 26 копійок за кредитним договором № СК-27/002/14/27/20 від 24 січня 2014 року, яка складається з наступного: 1326 гривень 01 копійка - заборгованість за кредитом; 395 гривень 85 копійок - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1426 гривень 40 копійок - пеня.
Про місце, день та час розгляду справи по суті, сторони повідомлялись належним чином. У судове засідання 19 квітня 2016 року для розгляду справи по суті позивач і відповідач не з'явились. Представник позивача через канцелярію Рубіжанського міського суду Луганської області подав заяву, якою просив розглянути справу без його участі на підставі наявних у справі доказів, а у випадку неявки відповідача вказав, що не заперечує проти розгляду справи у заочному порядку та ухвалення заочного рішення. Відповідач причини неявки у судове засідання не повідомив, а правом на подачу заперечень та доказів, якими вони обґрунтовуються не скористався.
У зв'язку з повторною неявкою в судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про проведення судових засідань 01 квітня 2016 року та 19 квітня 2016 року, та від якого заяви про розгляд справи за його відсутністю не надходило і причини неявки ним не повідомлені, а позивач не заперечив проти вирішення справи у заочному порядку, розгляд справи здійснювався за відсутності позивача і відповідача, на підставі наявних у справі доказів (у заочному порядку), про що судом була постановлена ухвала без виходу до нарадчої кімнати, та у порядку частини п'ятої статті 209 Цивільного процесуального кодексу України (надалі за текстом - ЦПК України) занесена до журналу судового засідання.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, в силу положень частини другої статті 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У позові, представник позивача вказував на те, що між кредитною спілкою та відповідачем був укладений кредитний договір, зобов'язання за яким кредитною спілкою були виконані шляхом надання кредиту. А відповідач свої зобов'язання по його поверненню, сплаті процентів у строки, встановлені договором не виконав. Тому у кредитної спілки виникло право вимоги сплати цих платежів з відповідача. А оскільки договором передбачено також і право кредитної спідки на нарахування та стягнення пені за невиконання грошових зобов'язань, кредитна спілка користуючись своїм правом просить стягнути і її.
На основі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження, кожного наявного у матеріалах справи доказу окремо, а також у їх сукупності, суд встановив наступні обставини, та відповідно до них визначив такі правовідносини:
Двадцять четвертого січня 2014 року, ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) та кредитна спілка «СуперКредит» (код ЄДРПОУ: 37917325) уклали кредитний договір СК-27/002/14/27/20 від 24 січня 2014 року (а.с.6,7,8,11-12,13).
За вказаним договором, кредитна спілка взяла на себе зобов'язання надати ОСОБА_3 кредит у сумі 3000 гривень, на умовах строковості, зворотності, платності та забезпеченості у відповідності до умов договору на споживчі потреби шляхом надання кредиту у національній валюті України після підписання договору готівкою в касі або безготівковим перерахуванням коштів за дорученням позичальника, а ОСОБА_3 взяла на себе зобов'язання повернути кредит та сплатити за користування проценти шляхом сплати нарахованих відсотків і погашення частини кредиту щомісяця не пізніше 27 числа вказаного в графіку платежів, а також сумами, не меншими, ніж вказані таблиці платежів (а.с.6).
Взяті на себе зобов'язання щодо надання кредиту кредитна спілка виконала у повному обсязі (а.с.9). Однак, ОСОБА_1 свої зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за його користування згідно графіку, порушила (а.с.5).
Восьмого лютого 2016 року, кредитна спілка «СуперКредит» звернулась до Рубіжанського міського суду Луганської області з позовом до ОСОБА_1, яким просила стягнути з неї заборгованість, що виникла за кредитним договором №СК-27/002/14/27/20 від 24 січня 2014 року, станом на 28 січня 2016 року, у розмірі 3148 гривень 26 копійок, через невиконання нею взятих на себе зобов'язань (а.с.3-4).
Із встановлених обставин вбачається, що між кредитною спілкою «СуперКредит» та ОСОБА_1 виникли цивільні (зобов'язальні) правовідносини у сфері споживчого кредитування, в яких позивач виступає кредитодавцем (виконавцем послуги кредитування), а відповідач споживачем (отримувачем вказаної послуги), та в межах яких виник спір щодо права позивача, як кредитора у цьому зобов'язанні, на повернення відповідачем, як боржником, отриманого ним кредиту, сплати процентів за його користування та неустойки.
Враховуючи визначені судом правовідносини, для вирішення спору суд застосовує такі норми матеріального права, виходячи при цьому з наступних мотивів:
Відповідно до положень частини першої статті 509 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В силу положень частини другої статті 509, пункту першого частини другої статті 11 та частини першої статті 629 ЦК України зобов'язання можуть виникати з договорів, які стають обов'язковими для виконання сторонами, що їх уклали.
Виходячи з положень частини першої статей 1054, 1055 ЦК України та пунктів 22,23 частини першої статті 1, частини першої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» №1023-ХІІ від 12 травня 1991 року, договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем (банком або іншою фінансової установою) та споживачем (фізичною особою) у письмовій формі, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими процентами у розмірі та порядку, що передбачений договором.
Із встановлених судом обставин вбачається, що позивач та відповідач 24 січня 2014 року уклали кредитний договір, який є договором про надання споживчого кредиту. За яким, кредитна спілка взяла на себе зобов'язання надати ОСОБА_1 кредит у сумі 3000 гривень, на умовах строковості, зворотності, платності та забезпеченості у відповідності до умов договору на споживчі потреби шляхом надання кредиту у національній валюті України після підписання договору готівкою в касі або безготівковим перерахуванням коштів за дорученням позичальника (а.с.6).
І свої зобов'язання кредитна спілка виконала у повному обсязі (а.с.9).
Перевіряючи виконання зобов'язання відповідачем, суд виходить з наступного:
З огляду на положення частин першої статей 526, 529 та 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу; кредитор має право приймати від боржника виконання його обов'язку частинами, якщо це встановлено договором; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Позивач та відповідач, як сторони кредитного договору встановили, що кредит надається позивачем строком з 24 січня 2014 року по 24 січня 2016 року включно, при цьому ОСОБА_1 взяла на себе зобов'язання у строки, встановлені цим договором, повернути кредит, сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 57,96% або 1738 гривень 92 копійки шляхом сплати нарахованих відсотків і погашення частини кредиту щомісяця не пізніше 27 числа вказаного в графіку платежів (а.с.6).
Відповідно до положень частини першої статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання (виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання).
Виходячи з документів, наданих позивачем, зокрема: розрахунку заборгованості за кредитним договором №СК-27/002/14/27/20 від 24 січня 2014 року (а.с.5), відповідач, як позичальник, взяті на себе зобов'язання належним чином не виконала. У зв'язку з чим, у неї утворилась заборгованість, яка станом на 28 січня 2016 року складає 1721 гривень 86 копійок і складається з: 1326 гривень 01 копійка - заборгованість за кредитом; 395 гривень 85 копійок - заборгованість по процентам за користування кредитом.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів, які б доводили зворотне, суд вважає доведеним факт порушення відповідачем взятого на себе грошового зобов'язання у вигляді повернення кредиту і сплати процентів на підставі кредитного договору, а тому вважає доведеним факт порушення права позивача, як кредитора у цьому зобов'язанні, на отримання від відповідача, як боржника, наданого йому кредиту та сплати процентів у вказаному вище розмірі.
Тому, матеріально-правову вимогу позивача до ОСОБА_1 про стягнення з неї наступної заборгованості в розмірі 1721 гривня 86 копійок, з яких: 1326 гривень 01 копійка - заборгованість за кредитом; 395 гривень 85 копійок - заборгованість по процентам за користування кредитом, слід визнати обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до положень частини першої статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
З огляду на положення пункту третього частини першої статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до положень частини першої статті 624 цього ж кодексу, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Згідно з частиною першою статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно з частиною другою статті 551 цього ж кодексу, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Так, позивач та відповідач у кредитному договорі встановили, що у випадку прострочення термінів платежів, позичальник сплачує кредитній спілці пеню за кожен день прострочення в розмірі 1% від простроченої заборгованості по сплаті кредиту. Сторони домовились, що строк позовної давності за цим договором складає 10 років, в тому числі й на стягнення пені (а.с.6, пункти 3.4,3.5 кредитного договору).
Виходячи з документів, наданих позивачем, зокрема: розрахунку заборгованості за кредитним договором №СК-27/002/14/27/20 від 24 січня 2014 року (а.с.5), належним чином свої зобов'язання відповідач не виконала, у тому числі допустила прострочки платежів. У зв'язку з чим, кредитна спілка використала своє право на нарахування пені та заявила на підставі умов договору до стягнення 1426 гривень 40 копійок у вигляді пені.
Перевіряючи наявність підстав для присудження на користь кредитної спілки у вказаних грошових коштів у вигляді пені, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень частини 1 статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.
Згідно положень «Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України №1275-р від 02 грудня 2015 року, місто Рубіжне Луганської області входить у вказаний перелік. А відповідач, починаючи з 03 вересня 2010 року має у цьому місті зареєстроване місце проживання (а.с.16).
Судом встановлено, що позивач застосував пеню у період після 14 квітня 2014 року та на суму, що була прострочена до сплати після 14 квітня 2014 року, тому в частині стягнення з відповідача пені, суд повинен відмовити повністю.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, у розмірі 1721 гривня 86 копійок, з яких: 1326 гривень 01 копійка - заборгованість за кредитом; 395 гривень 85 копійок - заборгованість по процентам за користування кредитом.
У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до частини першої статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
З огляду на це та те, що судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1378 гривень, які понесені позивачем по цій справі, суд вважає документально підтвердженими (а.с.2), а позов підлягає задоволенню тільки на суму 1721 гривня 86 копійок, вони підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто у розмірі 753 гривні 66 копійок.
Отже, керуючись статтями 1-11,15,18,57-64,88,159-197,208,209,212-215,224-233 ЦПК України, суд
Позов Кредитної спілки «СуперКредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь Кредитної спілки «СуперКредит» (код ЄДРПОУ: 37917325) заборгованість по кредитному договору №СК-27/002/14/27/20 від 24 січня 2014 року, яка утворилась станом на 28 січня 2016 року, у розмірі 1721 (одна тисяча сімсот двадцять одна) гривня 86 (вісімдесят шість) копійок, з яких: 1326 (одна тисяча триста двадцять шість) гривень 01 (одна) копійка - заборгованість по кредиту; 395 (триста дев'яносто п'ять) гривень 85 (вісімдесят п'ять) копійок - заборгованість по процентах за користування кредитом.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь Кредитної спілки «СуперКредит» (код ЄДРПОУ: 37917325) судовий збір у розмірі 753 (сімсот п'ятдесят три) гривні 66 (шістдесят шість) копійок.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Луганської області через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Заочне рішення може бути переглянуто Рубіжанським міським судом Луганської області шляхом подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення до цього суду протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення.
Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання позивачем апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, та після закінчення строку для подання відповідачем письмової заяви про перегляд заочного рішення, якщо таку заяву не було подано. У разі подання позивачем апеляційної скарги заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. У разі подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення, якщо його не скасовано, воно набирає законної сили після закінчення строку на подання ним апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. А у разі подання ним апеляційної скарги заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя - Д.С. Коваленко