Справа № 558/111/16-ц
номер провадження 2/558/73/16
20 квітня 2016 року смт. Демидівка Рівненської області
Демидівський районний суд Рівненської області у складі:
суддя Мельник Д.В.
секретар судового засідання Хом'як О.О.,
з участю:
позивач ОСОБА_1
позивач ОСОБА_2
представник відповідача ОСОБА_3
представник третьої особи ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_2 до Демидівської районної державної адміністрації Рівненської області, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Рогізненська сільська Рада Демидівського району Рівненської області, Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області про визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування за законом,-
ОСОБА_5, ОСОБА_2 звернулися з позовом до Демидівської районної державної адміністрації Рівненської області, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Рогізненська сільська Рада Демидівського району Рівненської області, Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області про визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування за законом.
Відповідач по справі Демидівська районна державна адміністрація Рівненської області, в особі її представника ОСОБА_3, позов визнала повністю.
Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Рогізненська сільська Рада Демидівського району в особі сільського голови ОСОБА_6, також не заперечує щодо задоволення позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та просить розглядати цивільну справу у відсутність свого представника (а.с.24).
Згідно з нормами ч.2 ст.158 Цивільного процесуального кодексу України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
У відповідності до ст.ст.180-182,184 Цивільного процесуального кодексу України, допитаний як свідок по справі позивач ОСОБА_5 суду показав, що 13.03.2006 року померла його мати ОСОБА_7. Він та його батько прийняли спадщину за законом після її смерті. Інші спадкоємці спадщину не приймали. За життя, в 1992 році, його мати отримала державний акт на право користування землею на території Рогізненської сільської Ради Демидівського району. Земля була надана їй у довічне успадковане володіння для ведення селянського (фермерського) господарства. Вищевказаний державний акт був втрачений покійною ОСОБА_8, тому нотаріус відмовив у видачі як йому, так і його батькові, свідоцтва про право на спадщину за законом на право користування земельною ділянкою. На даний момент фермерське господарство продовжує свою діяльність, він та його батько є його фактичними учасниками.
Допитаний як свідок по справі позивач ОСОБА_2, керуючись нормами ст.ст.180-182,184 Цивільного процесуального кодексу України, суду показав, що в 1992 році він разом зі своєю покійною дружиною проживав в ІНФОРМАЦІЯ_1 і там же вони заснували селянське (фермерське) господарство. В березні 2006 року його дружина, ОСОБА_7, померла. Державний акт на право користування землею для ведення селянського (фермерського) господарства був втрачений покійною ОСОБА_8, тому нотаріус відмовив у видачі як йому, так і його синові, свідоцтва про право на спадщину за законом на право користування земельною ділянкою. Спору між спадкоємцями щодо спадщини ОСОБА_8 немає. На даний момент він та його син обробляють дану земельну ділянку розміром 6,12 гектари, господарство функціонує та сплачує відповідні обов'язкові платежі.
Представник Демидівської районної державної адміністрації Рівненської області ОСОБА_3 суду пояснила, що позовні вимоги визнає та не заперечує щодо задоволення позову ОСОБА_5 та ОСОБА_2
Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області в особі представника ОСОБА_4, також не заперечує щодо задоволення позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Дослідивши показання позивачів ОСОБА_5 та ОСОБА_2, допитаних як свідків, взявши до уваги позицію відповідача та третіх осіб, оцінивши інші докази по справі, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову вважаючи на слідуючі встановлені фактичні обставини справи.
Відповідно до ч.4 ст.174 Цивільного процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.
Згідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №40839321 від 03.07.2015 року, до майна померлої ОСОБА_7 приватним нотаріусом ОСОБА_9 була заведена спадкова справа (а.с.12).
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 21.10.2015 року, позивачам ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право володіння земельною ділянкою, наданій померлій ОСОБА_8 у довічне успадковане володіння для ведення селянського (фермерського) господарства, у зв'язку із відсутністю належного правовстановлюючого документа на право користування земельною ділянкою (а.с.18).
В газеті «Вісник Демидівщини» від 25.09.2015 року, з ініціативи позивачів, було надруковано оголошення про визнання недійсним втраченого державного акта на право постійного користування землею серії Б №019939, виданого на ім'я ОСОБА_8 (а.с.17).
Відповідно до ч. 3 п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Із досліджених судом письмових доказів ( копії свідоцтва про смерть, копії свідоцтва про укладення шлюбу, копії свідоцтва про народження, довідки Млинівської селищної Ради Рівненської області №2795 від 11.08.2015 року) встановлено, що позивачі ОСОБА_5 та ОСОБА_2, як син та чоловік померлої ОСОБА_7, у відповідності до ст.ст. 1261,1286 Цивільного кодексу України, є спадкоємцями першої черги в рівних частках на її майно (а.с.8,9,10,11).
Згідно з письмовою інформацією №03-10/249 від 14.08.2015 року посадової особи відділу Держземагентства у Демидівському районі, копією державного акта на право користування землею та витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, громадянці ОСОБА_7 видавався державний акт на право користування землею серії Б №019939 на площу 6,40 га в селі Рогізне Демидівського району для ведення селянського (фермерського) господарства, який зареєстровано в книзі записів державних актів за №10-1992 року (а.с.13,14,19).
Судом досліджено копію розпорядження представника Президента України у Млинівському районі Рівненської області №260 від 18.12.1992 року згідно якого, на підставі заяви громадянки ОСОБА_8 та виданого їй державного акта, було зареєстровано селянське (фермерське) господарство «Добробут» (а.с.16).
Із показань допитаних в якості свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_2, досліджених письмових витягів з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України встановлено діяльність фермерського господарства «Добробут», керівником якого була ОСОБА_8, і яке зареєстроване в Демидівському районі Рівненської області ( а.с. 50-53,58-60).
Згідно з Законом України «Про селянське (фермерське) господарство» в редакції 1991 року, який діяв на момент створення селянського (фермерського) господарства «Добробут», необхідною умовою для створення та функціонування селянського (фермерського) господарства була земельна ділянка, яка мала перебувати або у власності, або у постійному користуванні осіб, які виявили бажання створити фермерське господарство.
Відповідно до пункту 7 перехідних положень діючого Земельного кодексу України, який набрав чинності 1.01.2002 року, громадяни, що одержали у тимчасове користування, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки. Отже, спадкодавець ОСОБА_8, яка померла 13.03.2006 року, на момент набрання чинності діючим Земельним кодексом України 01.01.2002 року, зберегла за собою право на земельну ділянку площею 6,40 гектара для ведення селянського (фермерського) господарства, яка розташована на території Рогізненської сільської Ради Демидівського району Рівненської області та належала їй на підставі Державного акта про право користування землею Б №019939 від 1992 року.
Відповідно до рішення Конституційного суду України від 22.09.2005 року у справі №1-17/2005(№5-рп/2005), визнані нечинними та такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.
Таким чином, суд робить висновок про те, що на момент відкриття спадщини ОСОБА_7 (13.03.2006 року), їй належало право на земельну ділянку площею 6,40 гектара для ведення селянського (фермерського) господарства, яка розташована на території Рогізненської сільської Ради Демидівського району Рівненської області.
У відповідності із ст. 1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Норми ч.2 ст.407 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.102-1 Земельного кодексу України вказують, що право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може передаватися в порядку спадкування.
Норми ст.14 Закону України «Про фермерське господарство», які є чинними та були діючими на момент смерті ОСОБА_8, передбачають, що члени фермерського господарства мають право передавати земельну ділянку в порядку спадкування.
Таким чином, в судовому засіданні дослідженні докази, які підтверджують фактичні обставини спадкування ОСОБА_5 та ОСОБА_2 права постійного користування (довічного успадкованого володіння) спадковим майном у рівних частках ( по ? частині кожному), а саме земельною ділянкою площею 6,12 гектара для ведення селянського (фермерського) господарства, яка розташована на території Рогізненської сільської Ради Демидівського району Рівненської області та належала спадкодавцю ОСОБА_7 на підставі Державного акта про право користування землею Б №019939 від 1992 року.
Порушені інтереси позивачів ОСОБА_5 та ОСОБА_2 підлягають захисту в порядку визнання судом за ними права на спадкування майна померлої ОСОБА_8
У відповідності до ст.88 Цивільного процесуального кодексу України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Позивачі ОСОБА_5 та ОСОБА_2 просять суд на стягувати з відповідача судових витрат по справі.
Вважаючи на норми ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України щодо принципу диспозитивності цивільного судочинства (розпорядження особами, які беруть участь у справі, своїми правами на власний розсуд), суд не стягує з відповідача, на користь позивачів, судові витрати по справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.407, 1216-1218, 1225, 1258 Цивільного кодексу України, ст. ст.102-1, 122 Земельного кодексу України, ст.ст. 60, 88, 174, 212, 213, 214, 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, -
Позов ОСОБА_5, ОСОБА_2 до Демидівської районної державної адміністрації Рівненської області, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Рогізненська сільська Рада Демидівського району Рівненської області, Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області про визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування за законом задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_5 та ОСОБА_2, право постійного користування (довічного успадкованого володіння) на спадкове майно у рівних частках( по ? частині кожному), а саме на земельну ділянку площею 6,12 гектара для ведення селянського (фермерського) господарства, яка розташована на території Рогізненської сільської Ради Демидівського району Рівненської області та належала померлій ОСОБА_7 на підставі Державного акта про право користування землею Б №019939 від 1992 року.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області через Демидівський районний суд в десятиденний строк з дня його проголошення .
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Д.В.Мельник