Справа № 381/2418/15-ц Головуючий у І інстанції Ковалевська Л. М.
Провадження № 22-ц/780/2322/16 Доповідач у 2 інстанції Лащенко В. Д.
Категорія 38 21.04.2016
Іменем України
21 квітня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді: Лащенка В.Д.,
суддів: Сушко Л. П., Кулішенка Ю. М.,
при секретарі: Волинець Я. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на додаткове рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання домоволодіння особистою приватною власністю одного з подружжя та визнання права власності на спадкове майно,
встановила:
У червні 2015 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3 про визнання домоволодіння особистою приватною власністю одного з подружжя та визнання права власності на спадкове майно.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29 жовтня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.
Відповідно до ч.1 п.4 ст. 220 ЦПК України , ОСОБА_3 звернулася в суд із заявою в якій просила ухвалити додаткове рішення у справі про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 понесених витрат на правову допомогу.
Додатковим рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2015 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати пов'язані із наданням правової допомоги в сумі 3410 (три тисячі чотириста десять) гривень.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить додаткове рішення суду скасувати у зв'язку з порушенням судом норм процесуального права.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29 жовтня 2015 року ОСОБА_2 відмовлено в позові до ОСОБА_3 про визнання домоволодіння особистою приватною власністю та визнання права власності на спадкове майно.
Згідно ч. 3 ст. 79 ЦПК України до витрат пов'язаних з розглядом судової справи належать витрати на правову допомогу.
Положеннями статті 88 ЦПК визначено, що стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у
цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні,
на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в
адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може
перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної
заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка
надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення
окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час
ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у
відповідному судовому рішенні.
З матеріалів справи вбачається, що між відповідачем ОСОБА_3 та адвокатом Шикуновою А.О. 23 липня 2015 року укладено договір про надання правової допомоги (а.с. 92-93). З урахуванням витраченого часу адвокатом та розміру мінімальної заробітної плати в 2015 році (1218 грн.), відповідачем витрачено на правову допомогу 3 410 грн. 40 коп. Про сплату коштів у вказаному розмірі свідчить квитанція від 09 вересня 2015 року (а.с. 140).
Оскільки при ухваленні рішення по справі судом не були вирішення питання про судові витрати, суд першої інстанції відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 220 ЦПК України ухвалив додаткове рішення.
Ухвалене додаткове рішення відповідає обставинам справи, а також узгоджується з нормами матеріального і процесуального права, які судом правильно застосовані.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм процесуального права при ухваленні додаткового рішення і не можуть бути підставою для скасування додаткового рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст..ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Додаткове рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді