Єдиний унікальний номер № 285/605/16-к
Провадження № 1-кп/0285/195/16
25 квітня 2016 року м. Новоград-Волинський
Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Новограді-Волинському кримінальне провадження № 285/605/16-к (42015060360000158 від 12.05.2015 року) по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нікополь, Дніпропетровської області, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, розлученого, на утриманні має одну неповнолітню дитину, непрацюючого, учасника АТО на території Донецької та Луганської областей, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 , несудимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України, -
25 березня 2014 року ОСОБА_4 призвано під час мобілізації, на особливий період, ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу у Збройних Силах України та того ж дня направлено для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 (місце дислокації: АДРЕСА_2 ), де він проходив службу по 23 жовтня 2014 року, після чого був переведений для подальшого проходження військової служби до військової частині - польова пошта НОМЕР_2 (місце дислокації: АДРЕСА_3 ).
Наказом командира військової частини - польова пошта НОМЕР_2 №10 від 25 жовтня 2014 року солдата ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу вказаної військової частини та призначено на посаду робітника підсобника 3 інженерно-будівельного відділення 3 інженерно-будівельного взводу 2 інженерно-будівельної роти військової частини - польова пошта НОМЕР_2 .
Відповідно до вимог ст.ст. 17, 65, 68 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України та кожен повинен додержуватися вимог Конституції України та законів України; ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що військовий обов'язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення Збройних Сил України військовослужбовцями.
Згідно вимог ст.ст. 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог військових статутів, а також зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів та накази командирів.
Разом з тим, відповідно до ст.ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. ст. 11, 16, 30, 35, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, солдат ОСОБА_4 зобов'язаний свято і непорушно додержуватися вимог Військової присяги, Конституції України, законів України та статутів Збройних Сил України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), знати та зразково виконувати свої службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Однак, солдат ОСОБА_4 під час проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, у Збройних Силах України, в порушення вищезазначених нормативно-правових актів вирішив стати на злочинний шлях та тимчасово ухилитися від військової служби за наступних обставин:
Так, 24 грудня 2014 року о 08 годині солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем за призовом під час мобілізації, на особливий період, перебуваючи на території військової частини - польова пошта НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_3 , в порушення ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. ст. 11, 16, 30, 35, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, без дозволу відповідних командирів та поважних причин, знаючи про те, що він повинен проходити військову службу та маючи реальну можливість для цього, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, самовільно залишив військову частину - польова пошта НОМЕР_2 та проводив час на власний розсуд до 27 січня 2016 року 11 години, після чого солдат ОСОБА_4 прибув до військової прокуратури Житомирського гарнізону, а 06 лютого 2016 року до військової частини - польова пошта НОМЕР_2 та продовжив проходження військової служби. За час відсутності в частині обов'язки військової служби за посадою не виконував, перебуваючи поза межами військової частини правоохоронні органи або органи державної влади про свою належність до військової служби, про вчинене ним самовільне залишення військової частини та його причини, не повідомив та проводив час на власний розсуд.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України, визнав повністю, дав покази, підтвердив обставини скоєння кримінального правопорушення, викладені в установочній частині вироку, щиро розкаявся у скоєному.
Покази обвинуваченого ОСОБА_4 в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, суд прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які обвинуваченим не оспорюються, зміст даної статті обвинуваченому ОСОБА_4 , роз'яснено.
Наведене свідчить про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, встановлених судом.
Проаналізувавши всі досліджені докази в їх сукупності, суд знаходить доведеною винність обвинуваченого ОСОБА_4 та його умисні дії, які виразились в самовільному залишенні військовослужбовцем (крім строкової служби) військової частини без поважних причин, тривалістю понад один місяць, кваліфікує за ч. 3 ст. 407 КК України.
При обранні виду і міри покарання обвинуваченому, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, яки пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , не встановлено.
При обранні виду і міри покарання обвинуваченому, суд також враховує, що обвинувачений раніше несудимий, вперше вчинив злочин, вину визнав, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, збитків кримінальним правопорушенням не завдано, на утриманні має одну неповнолітню дитину, учасник АТО на території Донецької та Луганської областей .
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі, в межах санкції ч. 3 ст. 407 КК України, з застосуванням ст. 75 КК України, вважаючи його необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Речові докази та судові витрати відсутні.
Керуючись ст.ст. 370, 371, 374 КПК України, суд, -
Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України і призначити йому покарання у вигляді 2-х років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 рік.
На підставі п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_4 не обирався і суд не вбачає підстав для його обрання.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Житомирської області через Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Головуючий: