Єдиний унікальний номер № 285/4445/15-к
Провадження № 1-кп/0285/14/16
21 квітня 2016 року м. Новоград-Волинський
Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Новоград-Волинський кримінальне провадження № 42015060360000242 по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бердичів, Житомирської області, українця, громадянина України, зареєстрованого АДРЕСА_1 , демобілізованого, перебуває на обліку в БЦЗ, вдівця, проживаючого АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушення, передбачених ч. ч. 2, 4 ст. 407 КК України
В серпні 2014 році солдат ОСОБА_4 , призваний на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_2 під час мобілізації, на особливий період, на підставі Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» № 607/2014 від 21 липня 2014 року та направлений для проходження військової служби.
Наказом командира військової частини - польова пошта НОМЕР_1 від 26 листопада 2014 року № 36 солдат ОСОБА_4 , зарахований до списків особового складу зазначеної військової частини та призначений на посаду робітника підсобника 3 інженерно-будівельного відділення 4 інженерно - будівельного взводу 3 інженерно-будівельної роти, та, відповідно до ст.ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», останній вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Згідно з вимогами ст. ст. 17, 65 Конституції України, визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України; ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначають, що військовий обов'язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення Збройних Сил України військовослужбовцями.
Під час проходження військової служби солдат ОСОБА_4 , відповідно до положень Військової присяги, ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок та вимоги військових статутів.
Згідно вимог ст. ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог військових статутів, та зобов'язує додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, наказів командирів.
Солдат ОСОБА_4 , в ході проходження військової служби в Збройних Силах України за призовом під час мобілізації, вирішив стати на злочинний шлях та діючи умисно, з метою тимчасово ухилитись від проходження військової служби, без дозволу командирів самовільно залишив військову частину - польова пошта НОМЕР_1 , яка розташована у АДРЕСА_3 .
27 січня 2015 року о 08 год. 00 хв. солдат ОСОБА_4 , являючись військовослужбовцем, призваним під час мобілізації, перебуваючи за місцем дислокації 3 інженерно-будівельного відділення 4 інженерно-будівельного взводу 3 інженерно-будівельної роти військової частини - польова пошта НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3 , в порушення ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, з метою тимчасово ухилитись від проходження військової служби, без дозволу відповідних командирів та поважних причин, самовільно залишив військову частину - польова пошта НОМЕР_1 та повернувся до вказаної військової частини 17 лютого 2015 року, а отриманий у зв'язку із цим вільний час використовував на власний розсуд, чим вчинив самовільне залишення військовослужбовцем (крім строкової служби) військової частини без поважних причин тривалістю понад десять діб, але не більше місяця, тобто злочин, передбачений ч. 2 ст. 407 КК України.
У зв'язку із затвердженням Верховною Радою України Указів Президента України «Про часткову мобілізацію» № 303/2014 від 17 березня 2014 року, № 454/2014 від 06 травня 2014 року, № 607/2014 від 21 липня 2014 року, № 15/2015 від 14 січня 2015 року в Україні розпочато процес мобілізації та оголошено особливий період, тобто період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно із наказом командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 від 09.04.2015 № 79 солдату ОСОБА_4 надано відпустку у строк до 16 квітня 2015 року, яку він повинен був провести за постійним місцем свого проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_4 та після її закінчення 16 квітня 2015 року з'явитись до військової частини польова пошта НОМЕР_1 , що розташована по АДРЕСА_3 .
16 квітня 2015 року, солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, призваним під час мобілізації, в порушення ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст.ст. 11,16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повторно, діючи з прямим умислом, з метою тимчасово ухилитись від проходження військової служби, в умовах особливого періоду, без дозволу відповідних командирів та поважних причин, не з'явився вчасно на службу до військової частини - польова пошта НОМЕР_1 , що розташована за адресою: АДРЕСА_3 до 12 листопада 2015 року.
12 листопада 2015 року солдат ОСОБА_4 прибув до військової частини польова пошта НОМЕР_1 та згідно із наказом командира вказаної військової частини № НОМЕР_3 вважається таким, що прибув та приступив до виконання своїх обов'язків.
В судовому засіданні обвинувачений вину визнав повністю та пояснив, що він був призваний на військову службу та зарахований до списків особового складу військової частини польова пошта НОМЕР_1 . 27.01.2015 року о 08 год. він самовільно залишив територію військової частини та проводив час на власний розсуд. 17.02.2015 року він повернувся до військової частини. 16.04.2015 року він без дозволу відповідних командирів та поважних причин не з'явився вчасно на службу до військової частини. 12.11.2015 року він прибув до військової частини та приступив до виконання своїх обов'язків. В скоєному щиро розкаюється.
Судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються, і проти чого не заперечують всі учасники судового провадження.
Оцінюючи всі досліджені докази в їх сукупності суд вважає вину ОСОБА_4 у пред'явленому йому обвинуваченні доведеною і кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 407 КК України як самовільне залишення військовослужбовцем (крім строкової служби) військової частини без поважних причин тривалістю понад 10 діб, але не більше місяця, за ч. 4 ст. 407 КК України як нез'явлення військовослужбовцем (крім строкової служби) вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.
Обираючи вид та міру покарання суд враховує, що вчинені кримінальні правопорушення є середньої тяжкості та тяжким, тяжких наслідків від якого не наступило, особу обвинуваченого, який характеризується по місцю проживання задовільно, вдівець, раніше не судимий, обставини кримінального провадження, обставини, що пом'якшують покарання, відношення обвинуваченого до вчиненого та призначає покарання у вигляді позбавлення волі.
Беручи до уваги, що обвинувачений вину визнав, щиро розкаявся в скоєному, обставини, що пом'якшують покарання, те що до кримінальної відповідальності притягується вперше суд звільняє його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком.
Керуючись ст.ст. 367, 368 Кримінального Процесуального кодексу України, суд,-
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 407 КК України і обрати йому покарання за цим законом 2 (два) роки позбавлення волі.
Його ж визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України і обрати йому покарання за цим законом 3 (три) роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 ч. 1 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання за сукупністю кримінальних правопорушень 3 (три) роки позбавлення волі.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.
Згідно ст. 76 п. 2, 3 КК України покласти на засудженого обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Даний вирок може бути оскаржений, не з підстав заперечення обставин, зазначених відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, до апеляційного суду Житомирської області через Новоград-Волинський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Засудженому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Головуючий: ОСОБА_1