Справа № 278/3532/15-к
Іменем України
25 квітня 2016 року м. Житомир
Житомирський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015060170001343, стосовно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомира, громадянина України, з повною середньою освітою, офіційно непрацюючого, неодруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , судимого:
- 11.07.1994 Корольовським районним судом м. Житомира за ч. 2 ст. 141, ч. 2 ст. 142, ч. 2 ст. 144, ст. 42 КК України (1960 року) до 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;
- 04.02.2002 Богунським районним судом м. Житомира за ч. 2 ст. 187 КК України до 7 років 6 місяців позбавлення волі;
- 13.01.2011 Богунським районним судом м. Житомира за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі,
обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України,
31 жовтня 2015 року близько 18 години ОСОБА_4 перебував в квартирі АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_5 , де у нього виник злочинний умисел на повторне таємне викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний умисел, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_4 повторно таємно викрав гроші в сумі 1000 грн., мобільний телефон «Айфон 4» вартістю 1575 грн., в якому знаходилась сім картка оператора «Київстар» вартістю 30 грн., флакон туалетної води вартістю 381 грн. 50 коп., електробритву «Вітек» з зарядним пристроєм вартістю 436 грн. 80 коп., чоловічу барсетку вартістю 213 грн. 34 коп., а всього майна ОСОБА_5 на загальну суму 3636 грн.64 коп., яким розпорядився на свій власний розсуд.
2 листопада 2015 року близько 12 години ОСОБА_4 перебував у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 » по АДРЕСА_1 , де у нього виник злочинний умисел на повторне відкрите викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_4 в цей же час та місці, незважаючи на те, що за його діями спостерігала продавець ОСОБА_6 , відкрито повторно викрав з холодильника пляшку пива «Бердичівське» ємкістю 1 л вартістю 22 грн., пляшку пива «Чернігівське» ємкістю 1,25 літра вартістю 21 грн., після чого з вітрини магазину відкрито викрав пачку цигарок «Столичні» вартістю 15 грн., що належать ОСОБА_7 , і одразу втік.
Продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на відкрите викрадення майна, в той же день близько 15 години ОСОБА_4 повернувся до зазначеного магазину «Продукти», де у присутності продавця ОСОБА_6 повторно відкрито викрав з холодильника пляшку пива «Чернігівське» ємкістю 1,25 літра вартістю 21 грн. і одразу втік. Викраденим майном ОСОБА_4 розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 79 грн.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину в інкримінованих злочинах визнав повністю та підтвердив вищенаведені обставини, у вчиненому кається.
Беручи до уваги, що обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненні злочинів, суд за згодою всіх учасників судового розгляду, враховуючи, що не оспорювалися фактичні обставини справи, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України визнає їх встановленими в судовому засіданні та вважає недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин. Враховуючи, що обвинувачений відмовився давати показання, суд обмежився дослідженням матеріалів, що характеризують його особу.
Вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчинених злочинах іншими учасниками судового засідання не заперечується.
Суд вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні злочинів доведена і кваліфікує його діяння за ч. 2 ст. 185 КК України як повторне таємне викрадення чужого майна (крадіжка), та за ч. 2 ст. 186 КК України як повторне відкрите викрадення чужого майна (грабіж).
При призначенні покарання відповідно до ст. 65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України, є умисним корисливим злочином середньої тяжкості, злочин, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України, є умисним корисливим тяжким злочином.
Обвинувачений ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів, неодружений, офіційно непрацюючий, за місцем проживання характеризується посередньо.
Обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання обвинуваченому, судом не становлено. Суд не визнає як щире каяття визнання обвинуваченим своєї вини, оскільки його поведінка не свідчить про бажання виправити ситуацію.
З урахуванням наведеного, особи обвинуваченого, відсутності пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, також враховуючи те, що ОСОБА_4 раніше тричі судимий за вчинення умисних корисливих злочинів, за що кожного разу відбував покарання у виді позбавлення волі, однак висновків для себе не зробив і після звільнення знову вчинив ряд корисливих злочинів, приймаючи до уваги санкцію закону, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого без ізоляції від суспільства неможливе, і призначає ОСОБА_4 покарання за ч. 2 ст. 185 КК України та ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі. Враховуючи думки потерпілих, які не наполягали на суворості покарання, суд призначає покарання у мінімальних розмірах, передбачених санкціями вказаних статей, а остаточне покарання за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України - шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим. На думку суду саме призначене покарання є необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових злочинів.
Цивільні позови у провадженні не пред'явлені.
Процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів, підлягають стягненню з обвинуваченого.
Речові докази, що мають матеріальну цінність, підлягають залишенню в розпорядженні власника, пляшки з під пива - підлягають знищенню.
Приймаючи до уваги призначене покарання, поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 , до якого неодноразово було застосовано привід під час судового розгляду справи, суд вважає, що існує ризик переховування обвинуваченого від відбування покарання, тому вважає за необхідне до набрання вироком законної сили обрати обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду.
Керуючись ст. ст. 369-371, 373-374 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 та ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити покарання:
-за ч. 2 ст. 185 КК України у виді двох років позбавлення волі;
-за ч. 2 ст. 186 КК України у виді чотирьох років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_4 визначити остаточне покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.
Початком строку відбування покарання вважати день набрання вироком законної сили.
До набрання вироком законної сили обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду.
Зарахувати ОСОБА_4 в строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення з дня взяття його під варту і до дня набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 2227 (дві тисячі двісті двадцять сім) гривень процесуальних витрат на залучення експертів при проведенні НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області судово-товарознавчих експертиз.
Після набрання вироком законної сили речові докази: грошові кошти в сумі 286 грн., чоловічу барсетку, мобільний телефон «Айфон 4», електричну бритву «Вітек» із зарядним пристроєм, флакон туалетної води - залишити в розпорядженні потерпілого ОСОБА_5 , три пластикові пляшки з-під пива, передані на зберігання до камери схову Житомирського відділення поліції, - знищити.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Житомирської області через Житомирський районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення копії вироку.
Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учаснику, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_1