Справа №295/4487/16-а
Категорія 87
2-а/295/150/16
14.04.2016 року м. Житомир
Суддя Богунського районного суду м. Житомира Чішман Л.М., розглянувши в порядку скороченого провадження одноособово справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житомирського об'єднаного управління пенсійного фонду України в Житомирській області (управління Пенсійного фонду України в м. Житомирі Житомирської області) про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 №1055 "Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України" внаслідок реорганізації з 12 лютого 2016 року управління Пенсійного фонду України в м. Житомирі Житомирської області реорганізоване у Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України.
Суд у відповідності із ст. 55 КАС України замінює відповідача по справі з управління Пенсійного фонду України в м. Житомирі Житомирської області на Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України.
Позивач звернулась до суду із вказаним позовом, в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати їй пенсії та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Житомирі Житомирської області відновити виплату ОСОБА_1 пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 із 1 червня 2015 року. Крім того, просить стягнути із відповідача на її користь витрати по оплаті судового збору у розмірі 551,20 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначила, що із 10.02.2011 року отримує пенсію за віком згідно статті 17 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» як мати інваліда з дитинства, яка обчислена відповідно до ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування». Проте починаючи із 01.04.2015 року ОСОБА_1 було припинено виплату пенсії призначеної відповідно до вказаного Закону, та листом Управління ПФУ в м. Житомирі Житомирської області повідомлено, що у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії в порядку та на умовах передбачених ЗУ «Про державну службу» не виплачується та після звільнення із займаної посади пенсію буде відновлено. А тому, вважає, що вказані дії відповідача є неправомірними, протиправними та порушують її право на отримання призначеної пенсії.
Розгляд справи проведено у порядку скороченого провадження у відповідності зі ст.183-2 КАС України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Від Житомирського об'єднаного управління пенсійного фонду України в Житомирській області надійшли заперечення на позов, відповідно до яких відповідач позов не визнає, просить відмовити в задоволенні позовних вимог за безпідставністю. Письмові заперечення приєднані до справи.
Суддя за результатами розгляду справи в порядку скороченого провадження, оцінивши обставини справи, вважає їх достатніми для прийняття рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Нормами статті 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом встановлено, що позивач перебуває на пенсійному обліку і отримує пенсію за віком відповідно до ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як мати інваліда з дитинства, яка обчислена відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У березні 2016 року позивач звернулась до відповідача із заявою про відновлення виплати призначеної їй пенсії, починаючи із 01.06.2015 року.
Відповідно до листа Управління Пенсійного фонду України в м. Житомирі Житомирської області від 15.03.2016 року за № 428/Л-8 позивачу ОСОБА_1 повідомлено про відсутність права на отримання пенсії, у зв'язку із неможливістю одночасного перебування на державній службі та виплати пенсії.
Згідно копії витягу трудової книжки від 26.07.1978 року вбачається, що ОСОБА_1 із 14.08.2006 року по теперішній час працює у відділі пенсійного забезпечення. Крім того, із 22.07.2014 року займає посаду головного спеціаліста сектору контролю за правильністю призначення та перерахунку пенсій відділу пенсійного забезпечення, який відповідно до наказу №1213 від 10.07.2015 року перейменовано на відділ з питань призначення та перерахунку пенсій №1.
Згідно ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публiчно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
При вирішенні цієї справи суд, у відповідності до ст. 8 Конституції України та ст. 8 КАС України керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Пенсійне забезпечення громадян України, в тому числі порядок призначення та виплати пенсій, визначення розміру пенсії, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення", Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та іншими нормативно-правовим актами.
З 01.04.2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VIII від 02.03.2015 року (далі Закон № 213-VIII від 02.03.2015 року), пп. 2 п.12 розділу 1 якого внесені зміни вст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно яких: тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «; Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються; у період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена особі відповідно до цієї статті (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.
Таким чином, законодавчо встановлено заборону виплати з 01.04.2015 року пенсій призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за віком, особам які працюють на окремих посадах, у тому числі державним службовцям відповідно до Закону України «Про державну службу».
Відповідач вважає, що оскільки позивач працює на посаді, яка дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», то в період з 1 квітня по 31 грудня 2015 року пенсія, призначена згідно Закону № 2262 йому виплачуватись не повинна.
Станом на 1 квітня 2015 року посада, на якій працює позивач дійсно давала право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», у зв'язку з чим відповідачем правомірно виплату пенсії позивачу було припинено.
Разом з тим відповідно до пункту 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону № 213 у разі неприйняття до 1 червня 2015року Закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", Про судоустрій і статус суддів", Про статус народного депутата України", Про Кабінет Міністрів України", Про судову експертизу", Про Національний банк України", Про службу в органах місцевого самоврядування", Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.
Вказаний в пункті 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону № 213 закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року прийнятий не був, у зв'язку з чим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону України «Про державну службу» щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії за цим Законом не призначаються.
Починаючи із 1 червня 2015 року особам, які підпадають під дію Закону України «Про державну службу», пенсія призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи те, що з 01.06.2015 року для позивача як державного службовця скасовано норми, що передбачають право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для припинення виплати позивачу пенсії за віком, яку призначено відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Таким чином, з 01.06.2015 року посада, на якій працює позивач, не дає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу", у зв'язку з чим відпали підстави для призупинення виплати йому пенсії на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зі змісту статті 18 Конвенції вбачається, що обмеження, які дозволяються нею щодо згаданих прав та свобод, можуть застосовуватися тільки з тією метою, з якою вони передбачені. Посилання відповідача на те, що пункт 5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону № 213-УІІІ від 02.03.2015 року не має жодного відношення до позивача, оскільки йому пенсію призначено до 01.06.2015 року, суд не приймає до уваги, оскільки зазначена вище норма не передбачає, що вказані обставини мають застосовуватися виключно до осіб, яким пенсія буде призначена після 01.06.2015 року.
Проте, згідно абзацу 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про загальнообов"язкове пенсійне страхування" в редакції Закону № 911-VII , що набрав чинності з 01.01.2016 року, вказана частина ст. 47 Закону № 1058 викладена в наступній редакції «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року: особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються".
Враховуючи те, що з 01.01.2016 року для позивача як державного службовця передбачено норми, що призупиняють право на виплату пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд приходить до висновку, що позовні вимоги мають бути обмежені періодом до 01.01.2016 року.
Відповідно до ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Негайно також виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження у адміністративних справах, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5, 6 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Керуючись ст. ст. 6, 17-19, 94, 99, 100, 104, 183-2, 256, 267 КАС України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Визнати дії Житомирського об'єднаного управління пенсійного фонду України в Житомирській області (управління Пенсійного фонду України в м. Житомирі Житомирської області) щодо невиплати пенсії із 01.06.2015 року протиправними.
Зобов'язати Житомирське об'єднане управління пенсійного фонду України в Житомирській області поновити та виплатити за період з 1 червня 2015 року по 01.01.2016 року ОСОБА_1 пенсію, призначену відповідно Закону України «Про загальноообов"язкове державне пенсійне страхування" № 1058.
Стягнути із Житомирського об'єднаного управління пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ідент. код - НОМЕР_1) витрати по оплаті судового збору в розмірі 551,20 грн.
Зобов'язати Житомирське об'єднане управління пенсійного фонду України в Житомирській області виконати постанову негайно у межах суми платежу за один місяць.
Зобов'язати Житомирське об'єднане управління пенсійного фонду України в Житомирській області подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дня набрання даної постанови законної сили.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Богунський районний суд м. Житомира шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови.
Суддя Л.М. Чішман