Справа № 275/639/15-ц
21 квітня 2016 року
Брусилівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Руденка В. О.
при секретарі Довгаленко О. І.,
за участі представника позивача ОСОБА_1,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_5, який помер 06 листопада 2014 року. У своїй заяві позивач зазначив, що після смерті батька - ОСОБА_5 залишилося спадкове майно - жилий будинок дерев'яний, житловою площею 34,3 кв.м, що знаходяться в с. Озера, по вул. Київській, 4, Брусилівського району Житомирської області. Батько був зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1, у квартирі АДРЕСА_1, де по сьогодні мешкає відповідачка - рідна сестра позивача. Батько залишив заповіт, за яким все належне йому майно він заповідав позивачу. Його сестра ніколи не претендувала і по сьогодні не претендує на спадкове майно. Всі витрати з поховання батька та поминальними днями поніс позивач. Позивач дуже тяжко сприйняв смерть свого батька, суспільні негаразди 2014 року вдарили по здоров'ю і він захворів. Крім того, заплутавшись зі змістом правової норми про порядок прийняття спадщини та оформлення права на спадщину, помилково вважав можливим оформити спадщину у будь-який час. 22 травня 2015 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 надала йому постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, повідомивши, що потрібно звернутися до суду. Позивач вважає, що його хвороба, смерть батька, соціально-економічні негаразди 2014 року та незначний період пропуску ним строку прийняття спадщини є поважними причинами пропущення строку для прийняття спадщини і просив визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5, тривалістю один місяць.
В судове засідання позивач не з"явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, в зв'язку з поганим самопочуттям. Надав додаткові письмові пояснення, в яких просив задовольнити позов.
Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав з мотивів наведених в позовній заяві, та додатково пояснив, що позивач не встиг вчасно розібратись з законодавчим порядком прийняття спадщини та прийняти її, так як довгий час був розгублений смертю батька, є людиною похилого віку, ветераном військової служби, хворіє на цукровий діабет.
Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, надіслала до суду заяву про визнання позову та розгляд справи у її відсутність.
Представник третьої особи ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, просила розглядати справу без її участі.
Дослідивши подані по справі докази, суд встановив наступні обставини.
Згідно свідоцтва про народження серії ІІ-ЯР №043049, ОСОБА_5 був батьком позивача ОСОБА_2
15 серпня 2006 року ОСОБА_5 склав заповіт про те, що все своє майно, яке знаходиться в с. Озера Брусилівського району Житомирської області він заповів ОСОБА_2 (позивачу).
Копія довідки ТОВ «Житловик - Плюс» №199 від 07.03.2014 року підтверджує, що ОСОБА_5 (спадкодавець) був прописний та проживав в м. Києві по вул. 40-річчя Жовтня, зокрема, разом з відповідачкою - ОСОБА_3
06.11.2014 року ОСОБА_5 помер у м. Києві, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-БК №317817.
Згідно виписки №17713 від 16.12.2014 р. з медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_2 (позивача), в період з 10.12.2014 р. по 16.12.2014 р. той перебував на стаціонарному лікуванні. Був госпіталізований у невідкладному порядку, після проведеного лікування виписаний під нагляд хірурга.
Крім того, представником позивача в судовому засіданні подано копію виписки з історії хвороби стаціонарного хворого ОСОБА_2 (позивача), видану Нацональним інститутом хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова АМН України №5429, за більш рані періоди, а саме, з 12.10.2012 р. по 29.10.2012 р. Згідно цьому медичному документу ОСОБА_2 у зазначений період мав низку хронічних захворювань, піддавався оперативним втручанням.
Останній за часом медичний документ стосовно стану здоров'я позивача, що був поданий суду - консультативний висновок спеціаліста ДУ "Інституту ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України від 26.02.2016 р., згідно якому позивач ОСОБА_2 хворіє на сахарний діабет другого типу.
Згідно письмового повідомлення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 22.05.2015 року ОСОБА_2 відмовлено у відкритті спадкової справи та видачі свідоцтва про право на спадщину з огляду на те, що строк прийняття спадщини ним сплив 06.05.2015 р.
Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши та оцінивши докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 3 Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні визнається людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека.
Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 р. (надалі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру…
Згідно ст. 8 Конвенції, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Відповідно до частин 1, 2 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, повинен подати у нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Згідно з ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст.1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку , встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяви про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За заявою спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Позивач, який є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_5, не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини і в шестимісячний строк не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Отже позивач мав право звернення до суду з відповідним позовом.
Законодавством не передбачено вичерпний перелік причин, які вважаються поважними для пропущення строку для подання заяви про прийняття спадщини. Тому доцільно вважати поважними ті причини, які роблять своєчасне звернення з такою заявою неможливим або ускладненим.
Надані стороною позивача докази підтверджують доводи позовної заяви про те, що позивач тривалий час має хронічні захворювання і смерть батька він тяжко переживав, внаслідок чого стан здоров'я його погіршився, бо вже у грудні 2014 року позивач потрапив на стаціонарне лікування. Після виписки йому було рекомендовано перебувати під наглядом лікаря. Водночас, письмову заяву про прийняття спадщини у нотаріуса він мав подати особисто. Тож, суд приходить до висновку, що стан здоров'я до певної міри заважав позивачу своєчасно вирішити питання юридичного оформлення свого волевиявлення на прийняття спадщини.
Вирішуючи цивільну справу на користь позивача, суд бере до уваги й той факт, що спадщину після ОСОБА_5, як спадкоємець за законом, відповідно ч.3 ст.1268 ЦК України, прийняла його донька ОСОБА_3, яка у встановлений строк не подавала заяви про відмову від спадщини. Водночас, ОСОБА_3 визнала позовні вимоги і це свідчить, що в разі залишення спадщини не прийнятою ОСОБА_2, спадкове майно не надійде й територіальній громаді, а залишиться взагалі не затребуваним. Крім того, такий результат не відповідав би волевиявленню самого спадкодавця, який, виходячи зі змісту свого заповіту, бажав, щоб спадкове майно залишилось його близькому родичу - його синові (позивачу).
За таких умов, позбавлення позивача права на спадкування не буде мати будь-якого суспільно-корисного значення та «законної мети» в контексті визначення права на повагу до приватного і сімейного життя, що міститься у статті 8 Конвенції та у сукупності з правом на справедливий суд, визначеним ст.6 Конвенції, становитиме непропорційне втручання у таке право позивача.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. 3 Конституції України, ст. 6, 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 р., ст. 1223, 1268, 1272 ЦК України, ст. 10, 11, 15, 60, 212-215 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визначити ОСОБА_2 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася 06 листопада 2014 року після смерті ОСОБА_5 - один місяць з дня набрання рішенням суду законної сили.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Брусилівський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні, з часу отримання копії рішення суду.
Суддя В. О. Руденко