Справа №295/1533/16-к
Категорія 55
1-кп/295/233/16
22.04.2016 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
секретаря: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі кримінальне провадження № 42014060360000137 про обвинувачення:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Ново-Березіна, Житомирського району, Житомирської області, громадянина України, українця, освіта середня-спеціальна, військовослужбовця ЗСУ, учасника АТО, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 ч.3 КК України, -
з участю сторін кримінального провадження:
прокурора: ОСОБА_4 ,
обвинуваченого: ОСОБА_3 , -
31 березня 2014 року солдат ОСОБА_3 був призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу під час мобілізації на підставі Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року №303/2014 та направлений для подальшого проходження військової служби до військової частини - польова пошта НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини-польова пошта НОМЕР_1 від 31 березня 2014 року № 6 ОСОБА_3 був зарахований до списків особового складу частини та призначений на посаду кухаря їдальні взводу забезпечення 2 аеромобільно-десантного батальону військової частини - польова пошта НОМЕР_1 .
Згідно з вимогами ст.ст. 17, 65 Конституції України, визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України; ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначають, що військовий обов'язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення Збройних Сил України військовослужбовцями.
Під час проходження військової служби солдат ОСОБА_3 , відповідно до положень Військової присяги, ст.ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок та вимоги військових статутів.
Згідно вимог ст.ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог військових статутів, та зобов'язує додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, наказів командирів.
Однак солдат ОСОБА_3 , під час проходження військової служби за мобілізацією у Збройних Силах України, в порушення вищезазначених нормативно-правових актів вирішив стати на злочинний шлях.
Реалізуючи задумане, 19 вересня 2014 року близько 15 год. солдат ОСОБА_3 , перебуваючи в розташуванні військової частини НОМЕР_1 , в порушення ст.ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст.ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, без дозволу відповідних командирів та поважних причин, з метою тимчасово ухилитись від проходження військової служби самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
За час відсутності в частині солдат ОСОБА_3 , обов'язки військової служби за посадою не виконував, перебуваючи поза межами військової частини правоохоронні органи або органи державної влади про свою належність до військової служби, про вчинене ним самовільне залишення військової частини та його причини не повідомляв та проводив час на власний розсуд до 12 січня 2016 року.
12 січня 2016 року о 11 год. солдат ОСОБА_3 прибув до військової прокуратури Житомирського гарнізону та повідомив про свою належність до військової служби та про вчинене ним самовільне залишення військової частини.
Скоєне ОСОБА_3 кримінальне правопорушення суд кваліфікує за ст. 407 ч.3 КК України, як умисні дії, які виразилися у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем (крім строкової служби) без поважних причин тривалістю понад один місяць.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винуватість свою визнав повністю та вказав, що дійсно він самовільно покинув військову частину 19 вересня 2014 року та повернувся назад у військову частину 12 січня 2016 року.
Весь цей час він проживав у с.Ново-Березіна, Житомирського району у своїх батьків і не переховувався. Визнає, що поступив незаконно.
Суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, з'ясувавши, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин та немає сумнівів у добровільності їх позиції.
Обвинуваченому ОСОБА_3 роз'яснено, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Проти недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, не заперечують всі учасники судового провадження.
При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує, що обставинами, які пом'якшують його покарання по справі є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, які обтяжують його покарання по справі не встановлено. Суд також враховує, що він раніше не вчиняв кримінальні правопорушення, уперше вчинив умисне кримінальне правопорушення, проходить службу в лавах ЗСУ, являється учасником АТО, характеризується за місцем роботи посередньо, а тому суд, з врахуванням встановлених обставин справи та особи винуватого, вважає, що йому слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі, із застосуванням ст.75 КК України.
Керуючись ст.ст. 349, 368, 370 - 374 КПК України суд,
ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому йому обвинуваченні, передбаченому ст. 407 ч.3 КК України та призначити йому покарання за ст. 407 ч.3 КК України - 3 роки позбавлення волі.
За ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання, встановивши йому іспитовий строк 2 роки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на нього обов'язки:
- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
- періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію;
- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, навчання.
Міру запобіжного заходу для нього не обирати.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд м. Житомира протягом 30 днів з дня його проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1