Справа № 161/18700/15-ц Провадження № 22-ц/773/694/16 Головуючий у 1 інстанції: Рудська С.М.
Категорія: 27 Доповідач: Матвійчук Л. В.
21 квітня 2016 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого-судді - Матвійчук Л.В.,
суддів - Русинчука М.М., Антонюк К.І.,
з участю секретаря - Лимаря Р.С.,
представника позивача - Місюри І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою позивача публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Луцького міськрайонного суду від 29 лютого 2016 року,
В грудні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що 01 квітня 2008 року між установою банку та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір б/н про надання кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с. 8-14).
У зв'язку із неналежним виконанням боржником взятих на себе грошових зобов'язань, Банк звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 53 144, 83 грн. заборгованості за кредитним договором, яка складається з: 12 999, 03 грн. заборгованості за кредитом; 33 128, 97 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом; 4 009, 93 грн. заборгованості за пенею та комісією; 500 грн. штрафу (фіксована частина); 2 506, 90 грн. процентна складова.
29 лютого 2016 року рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ПАТ КБ «ПриватБанк», покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити та стягнути заборгованість за кредитним договором за період з 01.03.2013 року по 30.09.2015 року.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що нарахування процентів за користування кредитом, штрафу та пені після закінчення строку дії договору не передбачено.
Проте, погодитись з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 01 квітня 2008 року між банком та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір б/н про надання кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с. 8-14).
У зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, рішенням Луцького міськрайонного суду від 07 червня 2013 року, яке набрало законної сили, з відповідача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором, яка виникла станом на 28 лютого 2013 року в розмірі 40 780, 13 грн. (а.с. 34).
На час розгляду даної справи зазначене рішення суду не виконане.
Однак, і після ухвалення судом рішення про стягнення заборгованості за кредитом відповідач не виконувала зобов'язань за договором.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що станом на 30 вересня 2015 року у ОСОБА_2 перед банком утворилась кредитна заборгованість в розмірі 53 144, 83 грн., яка складається з: 12 999, 03 грн. заборгованості за кредитом; 33 128, 97 грн. заборгованості про процентам за користування кредитом; 4 009, 93 грн. заборгованості за пенею та комісією; 500 грн. штраф (фіксована частина); 2 506, 90 грн. штраф (процентна складова) (а.с. 5-6).
29 лютого 2016 року ухвалою Луцького міськрайонного суду провадження у даній справі в частині вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 12 999, 03 грн., заборгованості по процентах за користування кредитом в розмірі 22 903, 07 грн.; заборгованості по сплаті пені та комісії в розмірі 2 459, 93 грн., штрафу (фіксована частина) 500 грн.; штрафу (процентна складова) 1918, 10 грн. закрито.
Таким чином, відповідно до розрахунку, наданого позивачем, з врахуванням закриття провадження в справі в частині стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 40780,13 грн., заборгованість відповідача за кредитним договором за період з 01.03.2013 року по 30.09.2015 року становить 12364,70 грн.(53144,63 грн.-40780,13 грн.), яка складається з: 10225, 90 грн. - заборгованості за відсотками за користування кредитом; 1550 грн. заборгованості за пенею; 588, 80 грн. - штрафу (процентна складова).
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
У статті 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між нею та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.
Відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 120 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У відповідності до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.
Виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.
Указаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року № 6-1206цс15 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).
Ч.ч. 2, 3 ст. 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховуються.
З пояснень представника позивача в судовому засіданні апеляційного суду встановлено, що строк дії договору закінчився у квітні 2011 року у зв'язку із закінченням дії картки, перевипущену картку з новим строком дії відповідач не отримувала.
Встановлено, що в 2013 році Банк звертався до відповідача з позовом, за наслідками розгляду якого рішенням Луцького міськрайонного суду від 07 червня 2013 року було стягнуто заборгованість за кредитним договором, яка виникла станом на 28 лютого 2013 року, а тому строк позовної давності перервався та перебіг позовної давності почався заново. З вказаним позовом до суду банк звернувся в грудні 2015 року, тобто в межах загального трьохрічного строку позовної давності.
Вирішуючи спір, суд на вказане уваги не звернув, не врахував вищенаведених вимог закону та дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Разом з тим, до вимог про стягнення пені застосовується спеціальна позовна давність в один рік відповідно до вимог п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.
Отже, виходячи з розрахунку заборгованості, звернення позивача з даним позовом до суду 9 грудня 2015 року та з врахуванням заяви відповідача про застосування позовної давності (а.с. 37), стягненню з відповідача в користь позивача підлягає пеня, яка нарахована за період з грудня 2014 року по грудень 2015 року та становить 450 грн.
З огляду на допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, оскаржуване рішення підлягає відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача ОСОБА_2 в користь позивача 11 264, 70 грн. заборгованості за кредитним договором, яка складається з: 10 225, 90 грн. - заборгованості за відсотками за користування кредитом; 450 грн. - заборгованості за пенею; 588,80 грн. - штрафу (процентна складова).
Відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За правилами ч.1 ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Отже, з відповідача ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» слід стягнути 1559 грн. судового збору( 259 грн. за подання позовної заяви +1300 грн. за подання апеляційної скарги).
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу позивача публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 лютого 2016 року в даній справі скасувати і ухвалити нове рішення.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 11264 (одинадцять тисяч двісті шістдесят чотири) грн. 70 коп. заборгованості за кредитним договором, яка складається з: 10225, 90 грн.- заборгованості за відсотками за користування кредитом; 450 грн. - заборгованості за пенею; 588, 80 грн. - штрафу (процентна складова) та 1559 (одну тисячу п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. судового збору.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий
Судді