Справа № 183/1951/16
№ 1-кп/183/488/16
іменем України
20 квітня 2016 року м. Новомосковськ
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, військовослужбовця, молодшого сержанта військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України, -
11 березня 2014 року наказом № 52 (по стройовій частині) командира військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу військової частини та призначено на посаду стрільця-зенітника зенітного ракетного взводу 2 парашутно-десантного батальйону. Молодший сержант ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 12, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Статутів Збройних Сил України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати свій службовий обов'язок.
Однак 23 серпня 2014 року молодший сержант ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасово ухилитися від військової служби, без поважних причин не з'явився вчасно на службу із наданої йому камандуванням військової частини відпустки, свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, не приймаючи заходів для повернення до військової частини. 21 березня 2016 року молодший сержант ОСОБА_5 самостійно прибув до військової прокуратури та заявив про себе.
Таким чином, у період з 23 серпня 2014 року по 21 березня 2016 року молодший сержант ОСОБА_5 був відсутній у військовій частині без поважних причин тривалістю понад один місяць. Дії обвинуваченого ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 3 ст. 407 КК України як нез'явлення військовослужбовцем вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад один місяць.
Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні свою вину в пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю, обставини справи не оспорює. Показав, що не повернувся із наданої йому відпустки до військової частини на прохання його дружини. Розуміє, що це є неповажною причиною його нез'явлення на військову службу. У скоєному щиро кається.
Оскільки учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, не оспорювали в судовому засіданні обставини, при яких скоєно злочин, суд, відповідно до ст. 349 КПК України, вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і учасники судового процесу проти цього не заперечували. Також в судовому засіданні суд роз'яснив учасникам судового процесу, що у даному випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Судом було з'ясовано, що учасники судового процесу правильно розуміють зміст вищенаведених обставин та наслідків такого порядку дослідження доказів, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.
Таким чином, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні злочину встановленою та доведеною, його дії підлягають правовій кваліфікації за ч. 3 ст. 407 КК України як нез'явлення військовослужбовцем вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад один місяць. Вина обвинуваченого підтверджується наявними у матеріалах кримінального провадження доказами, які досліджені судом за згодою сторін у порядку, визначеному ч. 3 ст. 349 КПК України.
При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому суд керується ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, сукупність усіх обставин у справі, дані про особу обвинуваченого. Так, обвинувачений вчинив злочин середньої тяжкості, за місцем служби характеризується посередньо, за місцем проходження строкової військової служби, місцем попередньої роботи, проживання та навчання характеризується позитивно, раніше не судимий, одружений та має на утриманні малолітню дитину 2015 року народження, на обліку у лікарів не перебуває. Суд визнає пом'якшуючою покарання обставиною щире каяття. Обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено. Тому обвинуваченому слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 3 ст. 407 КК України, оскільки підстав для застосування положень ст. 69 КК України суд не вбачає.
Між тим, враховуючи пом'якшуючу покарання обставину, особу обвинуваченого та його ставлення до вчиненого, а також усі обставини у справі, суд дійшов до переконання, що виправлення обвинуваченого можливе без відбування покарання у виді позбавленні волі, і згідно зі ст. 75 КК України він може бути звільнений від відбування покарання з випробуванням, що суд вважає достатнім для виправлення обвинуваченого і запобігання вчиненню ним нових злочинів.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 371, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його оголошення лише з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.
Копію вироку видати обвинуваченому негайно після його оголошення.
Суддя ОСОБА_1