Справа № 210/889/16-ц
Провадження № 2/210/768/16
іменем України
"14" квітня 2016 р.
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу у складі:
головуючого судді Скотар Р.Є.,
за участі секретарі Лейбенко В.В.,
за участі сторін не з'явилися,
третьої особи не з'явилася,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку ч.2 ст.197 ЦПК України, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - Служба у справах дітей виконкому Дзержинської районної у місті ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -
Позивач ОСОБА_2 звернулася 04.02.2016 року до суду з вищезгаданим позовом. В уточненій позовній заяві від 11.03.2016 року, просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав та стягнути з неї аліменти на утримання дитини в розмірі 1/ 4 частки всіх видів заробітку( доходу) , але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку .
В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що вона є матір'ю відповідачки ОСОБА_3 1997 року народження, яка ІНФОРМАЦІЯ_5 народила сина - ОСОБА_4, який мешкає разом із нею та її чоловіком та знаходиться на їх утриманні. ОСОБА_3 06.10.2015 року передала дитину їм на виховання, мешкає за іншою адресою, зловживає спиртними напоями, знаходиться на обліку в наркодиспансері, перебувала на лікуванні в центрі реабілітації, матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, не піклується про фізичний, духовний та культурний розвиток дитини - ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 присутньою не була, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позов підтримала, просила його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, проти позову не заперечує, просила задовольнити (а.с.26).
Представник третьої особи Служби у справах дітей виконкому Дзержинської районної ради м.Кривого Рогу - Костромін М.В. ( доручення №20/35-11 від 11.01.2016 р., дійсне до 31.12.2016 р.) - в судовому засіданні присутнім не був, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, просив позов задовольнити, надав суду висновок виконкому Дзержинської районної у місті ради від 13.04.2016 року, відповідно до якого комісія з питань захисту прав дитини дійшла висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав стосовно її малолітнього сина ОСОБА_4 2015 року народження.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши у сукупності представлені докази, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 165 СК з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є матір'ю відповідачки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с.38/.
ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 народила чина ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини, виданим Дзержинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області 05.06.2015 р., актовий запис №269 /а.с.18/.
Батьком дитини зазначено «ОСОБА_9» відповідно до вимог ч.1 ст.135 СК України, що вбачається з Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану3 громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 СК України / а.с. 50/.
Малолітній ОСОБА_4 мешкає разом із бабусею ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, що не заперечується відповідачем ( а.с.16).
З довідки Криворізького міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді №144/1 від 08.04.2016 року вбачається, що родина ОСОБА_3 перебуває на обліку сімей, які опинились в складних життєвих обставинах з 02.07.2015 року у зв'язку з відсутністю досвіду виховання та утримання дитини. Родина мешкає за адресою: АДРЕСА_1. Умови проживання задовільні - у дитини є ліжко, дитячий візок, сезонний одяг, засоби гігієни. Бабуся дитини - ОСОБА_2 звернулася до КМЦССДМ через зникнення дочки, яка залишила їй онука на виховання. ОСОБА_3 не виявляє бажання співпрацювати з фахівцями центру, на телефонні дзвінки не відповідає /а.с. 48/.
Дзержинським ВП Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області шляхом опитування мешканців будинку АДРЕСА_1 встановлено, що ОСОБА_3 з жовтня 2015 року не проживає за адресою реєстрації, залишила свою дитину на батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_7, участі в житті дитини не приймає; фактичне місце проживання ОСОБА_3 не встановлено; фактів неналежного ставлення відносно дитини з боку сім'ї ОСОБА_2 не виявлено; сім'я характеризується з позитивної сторони, зауважень з боку сусідів не надходило ( довідка від 28.12.2015 року №22/480). /а.с. 47/.
З заяви ОСОБА_3 вд 15.01.2016 року вбачається, що вона фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2, дає свою згоду на позбавлення року батьківських прав відносно її сина ОСОБА_4, який виховується в сім'ї її матері, оскільки вона морально не готова до виховання дитини, не має постійного місця проживання /а.с.49/.
З повідомлення Дзержинського ВП Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області №1401 від 08.04.2016 року вбачається, що ОСОБА_3 мешкає разом з співмешканцем ОСОБА_8 1995 року народження за адресою: АДРЕСА_2; 03.01.2016 року за №102 зареєстровано до ЖЄО факт сімейної сварки між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 за вищевказаною адресою за письмовою заявою ОСОБА_3 /а.с.51/.
Згідно висновку Дзержинської районної у місті ради від 13.04.2016 року щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно її малолітнього сина ОСОБА_4 2015 рок народження, комісія дійшла висновку , що в інтересах дитини доцільне позбавити його матір батьківських прав.
Частинами 7,8 ст.7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Частиною 1 ст.141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства" батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Частиною 2 ст.150 СК України передбачено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Віповідно до частини 3 статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частинами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, прийнятої 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Згідно з Принципом 2 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які б дозволяли їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та у соціальному розумінні здоровим та нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності.
Відповідно до ст. 3 Конвенції ООН про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Пунктом 2 частини 1 статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона , він ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини.
Пунктом 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
З урахування вищенаведеного, суд вважає позов ОСОБА_2 доведеним та обґрунтованим. Позивачем надано докази ухилення відповідачки від виконання своїх обов'язків: мати дитини ОСОБА_3 з жовтня 2015 року не цікавиться життям та здоров'ям дитини, її духовним та фізичним розвитком; не приймає участь у забезпеченні дитини харчуванням, одягом, предметами необхідними для розвитку дитини, медичним доглядом, зовсім не спілкуються з дитиною та не виявляє бажання до спілкування; не сприяє доступу дитини до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню дитиною загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до внутрішнього світу дитини - тобто не виконує жодного з батьківських обов'язків щодо виховання дитини. В судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, проти позову не заперечувала, що свідчить про байдуже ставлення до дитини.
Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до статті ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти (аліменти) присуджуються у частці від доходу матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. Згідно роз'яснень наданих в постанові Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або з власної ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.
За таких обставин та враховуючи права і інтереси дитини, суд дійшов висновку про ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов'язків щодо матеріального забезпечення дитини та необхідність стягнення з неї аліментів у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку, але не менше 30% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно на утримання дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 до досягнення ним повноліття, починаючи з 04.02.2016 року на користь опікуна дитини.
Відповідно до п.1. ч.1. ст. 367 ЦПК України, рішення про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць, підлягає обов'язковому негайному виконанню.
Згідно зі ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору за звернення до суду з вимогою про стягнення аліментів, судовий збір на користь держави слід стягнути з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7,141,150,164,165 Сімейного кодексу України, ст. ст. 51 Конституцією України, Декларацією прав дитини від 20 листопада 1959 року, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 224-226, 294 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - Служба у справах дітей виконкому Дзержинської районної у місті ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити .
Позбавити ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5.
Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь опікуна дитини аліменти на утримання сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 у розмірі 1/ 4 частки всіх видів заробітку( доходу) , але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 04 лютого 2016 року до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 551,20 грн.
Рішення може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом того ж строку з дня отримання копії рішення.
Суддя: Р. Є. Скотар