11 квітня 2016 року м. Київ К/800/9694/16
Суддя Вищого адміністративного суду України Усенко Є.А.,
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малинівському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - ДПІ)
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13.10.2015
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2016
у справі № 815/5017/15
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1)
до Державної податкової інспекції у Малинівському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - ДПІ)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій,
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13.10.2015, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2016, позов ФОП ОСОБА_1 задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення ДПІ від 18.08.2015 № 0020991701, від 18.08.2015 № 0020981701, якими підприємцю було збільшено грошове зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість на суму 34 018,50 грн. та з податку на доходи фізичних осіб - 424 297,26 грн.; визнані протиправними та скасовані податкова вимога ДПІ від 18.08.2015 №ф-0021011701 про сплату боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 153 866,21 грн. та рішення ДПІ від 18.08.2015 № 0021001701 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 153 866,62 грн.
Судові рішення вмотивовані тим, що в судовому процесі встановлено, що висновок податкового органу, викладений у акті перевірки від 03.08.2015 № 4811/15-52-17-01, про завищення позивачем витрат на суму 2 206 821,59 грн. з огляду на розбіжність задекларованої ним суми витрат у податковій декларації за 2014 рік (6 908 110,40 грн.) та суми витрат у книзі обліку доходів та витрат (форма 10) за 2014 рік (4 701 288,82 грн.), є помилковим, оскільки в графі 6 «інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг» книги обліку доходів та витрат за 2014 рік підсумкова сума витрат відповідає сумі витрат в податковій декларації. При цьому запис підсумкової суми витрат в книзі обліку доходів і витрат зроблено відповідно до вимог ведення книги форми 10, встановлених нормативно-правовими актами. Суд встановив, що сума витрат з придбання товарів та послуг, задекларована позивачем, підтверджена первинними документами (видатковими накладними, платіжними документами), що були надані позивачем як під час перевірки, так і на вимогу суду.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги щодо скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову, ДПІ не наводить доводів на спростування правильності висновків судів щодо встановлених обставин у справі та їх юридичної оцінки.
Згідно з пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Керуючись статтею 102, пунктом 5 частини 5 статті 214, частиною 6 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Малинівському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13.10.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2016 у справі № 815/5017/15.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу, а касаційну скаргу залишити у суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав, визначених статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя
Вищого адміністративного
суду України Є.А. Усенко