22 квітня 2016 року Справа № 810/5878/15
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Волкова А.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "КОМПАНІЯ ЕНЕРДЖИ" до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Приватне підприємство "КОМПАНІЯ ЕНЕРДЖИ" звернулось до суду з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 09.02.2016, просило суд:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.12.2015 № 0017401502, згідно з яким до позивача застосовано штрафні санкції за платежем "Орендна плата з юридичних осіб" у сумі 21062,08 грн.;
визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування позивачу пені у сумі 34421,36 грн.;
зобов'язати відповідача внести зміни до картки особового рахунку позивача з орендної плати за землю шляхом скасування нарахованої пені у сумі 34421,36 грн.
На підставі вказаного податкового повідомлення-рішення податковий орган застосував до позивача штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгоджених сум грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки комунальної власності протягом строків, визначених Податковим кодексом України, а також нарахував на суму податкового боргу пеню.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що належним чином сплачував суми податку до бюджету, але помилився в реквізитах і перераховував суми орендної плати за земельні ділянки на рахунок для обліку земельного податку. Таким чином, на думку позивача, прийняте податковим органом податкове повідомлення-рішення і дії з нарахування пені є незаконними.
Відповідач позову не визнав, надіслав до суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що прийняте податковим органом податкове повідомлення-рішення і нарахована пеня є правомірними.
Заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи факт неявки в судове засідання представника відповідача, а також відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експертів суд, керуючись положеннями частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, постановив про здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження на підставі наявних у справі матеріалів та доказів.
Дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Приватне підприємство "КОМПАНІЯ ЕНЕРДЖІ" є юридичною особою, що зареєстрована 06.08.2009 (запис про державну реєстрацію в ЄДР за № 10671020000014382).
Позивач має у користуванні земельну ділянку площею 0,8000 га, кадастровий номер 3221455800:07:003:0038, що розташована: Київська область, Васильківський район, смт. Калинівка, вул. Залізнична, 172, що належить Калинівській селищній раді Васильківського району Київської області і передана позивачу в оренду на підставі договору оренди від 27.03.2012
У листопаді 2015 року посадовою особою Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проведено перевірку позивача з питань своєчасності сплати сум узгоджених податкових зобов'язань за період з 2013 по 2015 року (акт від 10.11.2015 № 1966/10-07-15-02-23/36602036).
За результатами перевірки посадовою особою контролюючого органу встановлено, що позивач порушив вимоги пункту 57.1 статті 57 та пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, а саме: перевіркою виявлено 66 випадків сплати позивачем узгоджених сум податкового зобов'язання за платежем "Орендна плата з юридичних осіб" за земельні ділянки комунальної власності за 2013, 2014 та 2015 роки у загальній сумі 105310,40 грн. з порушенням визначеного законом строку сплати із затримкою понад 30 календарних днів.
За результатом перевірки Васильківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.12.2015 № 0017401502, згідно з яким до позивача на підставі статті 126 Податкового кодексу України застосовано штрафні санкції за платежем "Орендна плата з юридичних осіб" у сумі 21062,08 грн.
Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд під час судового розгляду встановив, що у березні 2013 року позивач подав до Васильківської ОДПІ податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2013 рік, в якій самостійно визначив річну суму податкового зобов'язання з орендної плати у сумі 43471,53 грн. з щомісячною сплатою податку у сумі 3622,63 грн. впродовж 12 місяців.
У лютому 2014 року позивач подав до Васильківської ОДПІ податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік, в якій самостійно визначив річну суму податкового зобов'язання з орендної плати у сумі 43688,89 грн. з щомісячною сплатою податку у сумі 3640,74 грн. впродовж 12 місяців.
У березні 2015 року позивач подав до Васильківської ОДПІ податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік, в якій самостійно визначив річну суму податкового зобов'язання з орендної плати у сумі 43689,53 грн. з щомісячною сплатою податку у сумі 3641,63 грн. впродовж 12 місяців.
На підставі даних інтегрованої картки ПП "КОМПАНІЯ ЕНЕРДЖІ" за платежем "Орендна плата з юридичних осіб" суд встановив, що за цим бухгалтерським рахунком відбувався облік (нарахування) сум податкових зобов'язань згідно з поданими позивачем податковими деклараціями, однак до квітня 2014 року кошти на відповідний бюджетний рахунок від позивача не надходили.
Як з'ясувалось, позивач сплачував плату за оренду землі (призначення платежу - "Плата за оренду землі за ... місяць 20... року згідно з договором оренди землі від 27.03.2012 без ПДВ") на рахунок Калинівської селищної ради в Головному управлінні Державної казначейської служби у Київській області, що призначений для обліку платежів за земельним податком. Тобто, позивач припустився помилки в реквізитах бюджетного рахунку і до квітня 2014 року сплачував суми податку до місцевого бюджету Калинівської селищної ради на бюджетний рахунок, призначений для обліку платежу "Земельний податок з юридичних осіб".
Починаючи з квітня 2014 року позивач сплачував суми податкових зобов'язань за платежем "Орендна плата з юридичних осіб" за належними реквізитами, суми, що надходили, спрямовувались на погашення податкових зобов'язань минулих податкових (звітних) періодів, а на суму податкового боргу, згідно з за даними облікової картки позивача, нараховувалась пеня.
Із заявою про перерахування помилково сплачених сум з рахунку "Земельний податок з юридичних осіб" на рахунок "Орендна плата з юридичних осіб" позивач звернувся до відповідача у жовтні 2015 року (вх. № 11061/10 від 13.10.2015) у сумі 47093,93 грн.
Крім того, у грудні 2015 року позивач подав до податкового органу заяву (вх. № 12980/10 від 15.12.2015) про зарахування переплати по земельному податку з юридичних осіб у сумі 15104,00 грн. в рахунок погашення податкових зобов'язань з орендної плати з юридичних осіб.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
Відповідно до підпунктів 16.1.3 та 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПК України).
Положеннями пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності) (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.
Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 ПК України).
Податкове зобов'язання щодо плати за землю (орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності), визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 287.3 ст. 287 ПК України).
Відповідно до пункту 31.1 статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Статтею 126 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті (ст. 129 ПК України).
Вирішуючи питання про те, чи мав місце факт несплати позивачем узгодженої суми грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, суд зазначає наступне.
Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.
Так, частиною четвертою статті 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).
Єдиний казначейський рахунок - це рахунок, відкритий центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (далі - Казначейство України), у Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України, на якому консолідуються кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування та кошти інших клієнтів, які відповідно до законодавства знаходяться на казначейському обслуговуванні (п. 231 ст. 2 Бюджетного кодексу). Ведення єдиного казначейського рахунку здійснюється відповідно до Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 № 122, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.07.2002 за № 594/6882.
Єдиний казначейський рахунок об'єднує кошти субрахунків, що відкриті в Державному казначействі України (центральний рівень), управлінням Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. На Єдиному казначейському рахунку, відкритому на балансі Державного казначейства України, відображаються операції про рух коштів на рахунках, що відкриті в Державному казначействі України та головних управліннях Державного казначейства України.
Функціонування єдиного казначейського рахунку забезпечує: можливість швидкої мобілізації коштів, які протягом дня надходять на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства України, та використання їх для проведення бюджетних видатків і здійснення інших операцій, що не суперечать законодавству України; надання інформації органам законодавчої та виконавчої влади за здійсненими на єдиному казначейському рахунку операціями; оптимальні можливості для прийняття представниками законодавчої та виконавчої влади оперативних рішень щодо забезпечення ефективного використання коштів бюджетів.
Як вже зазначалось, положеннями частини п'ятої статті 45 Бюджетного кодексу встановлено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування коштів на єдиний казначейський рахунок державного бюджету України.
Аналогічно частиною п'ятою статті 78 Бюджетного кодексу встановлено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи місцевого бюджету визнаються зарахованими до місцевого бюджету з дня зарахування відповідно на єдиний казначейський рахунок та рахунки, відкриті в установах банків державного сектору згідно з частиною другою цієї статті.
Крім цього, положеннями пункту 22.4 статті 22 Закону України від 05.04.2001 № 2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.
У справі, що розглядалась, суд встановив, що у період, що перевірявся, позивач своєчасно здійснив сплату податкових зобов'язань з орендної плати за земельні ділянки комунальної власності до бюджету Калинівської селищної ради, однак, у платіжних дорученнях про перерахування коштів припустився помилки і зазначав рахунок бюджету у Головному управлінні Державної казначейської служби у Київській області, призначений для обліку платежів за земельним податком.
Вказані обставини податковий орган не врахував при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення та нарахуванні пені.
Суд зазначає, що помилка у реквізитах платежу, якої припустився платник податків при перерахуванні узгодженої суми грошового зобов'язання до державного (місцевого) бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України та нарахування пені.
Крім того, на думку суду, для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного (місцевого) бюджету. Оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення номеру бюджетного рахунку у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою ПК строк, а відтак і для застосування на підставі пункту 126.1 статті 126 ПК штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 16.06.2015 у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Хмельницькгаз" до Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, та від 02.12.2015 у справі за позовом дочірнього підприємства "ЕС ЕНД ТІ УКРАЇНА" до окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби України про скасування податкового повідомлення-рішення, які в силу статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача внести зміни до картки особового рахунку позивача з орендної плати за землю шляхом скасування нарахованої пені, суд зазначає наступне.
Ведення оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, регламентується Порядком ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 № 765, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 4 лютого 2014 р. за № 217/24994.
З метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску територіальними органами Міндоходів відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками. При цьому, інтегрована картка платника - це форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску, що включає комплекс облікових показників з інтегрованих підсистем, за повноту, достовірність і своєчасність відображення яких несуть відповідальність структурні підрозділи територіальних органів Міндоходів за функціональними напрямами роботи.
Суд зазначає, що відображення даних про розмір грошових зобов'язань платника податків в інтегрованій картці (по особовому рахунку, як зазначає позивач) є операціями з відображення грошових зобов'язань платників податків у регістрах бухгалтерського обліку податкового органу.
Вимоги позивача про зобов'язання відповідача внести зміни до картки особового рахунку не можуть становити предмет судового розгляду в адміністративній справі, адже стосуються технології ведення бухгалтерського обліку податковим органом, а не змісту прав та обов'язків платника податків. Судове рішення ухвалюється судом лише щодо грошових зобов'язань платника податків або інших фактів, що мають юридичне значення, а питання відображення цих зобов'язань у бухгалтерському обліку належать до економічних, а не юридичних категорій, а тому не може становити предмет судового розгляду.
Дотримуючись принципів законності, поділу влади, а також компетенції, визначеної Конституцією та законами України, суд не має права перебирати на себе повноваження податкового органу щодо організації ведення обліку платників податків та їх податкових зобов'язань. Такий обов'язок податкового органу випливає безпосередньо з Податкового кодексу України і жодного судового рішення не потребує.
Таким чином, у частині позовних вимог про зобов'язати відповідача внести відповідні записи до картки особового рахунку (інтегрованої картки) позивача з орендної плати за землю провадження у справі підлягає закриттю на підставі положень пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач за подання позовної заяви сплатив судовий збір у сумі 2436,00 грн., доказів понесення ним інших судових витрат не надав. Таким чином, судові витрати підлягають присудженню з Державного бюджету України на його користь.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 04.12.2015 № 0017401502, згідно з яким до Приватного підприємства "КОМПАНІЯ ЕНЕРДЖИ" застосовано штрафні санкції за платежем "Орендна плата з юридичних осіб" у сумі 21062,08 грн.;
Визнати протиправними дії Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області щодо нарахування Приватному підприємству "КОМПАНІЯ ЕНЕРДЖИ" пені у сумі 34421,36 грн.
У частині позовних вимог про зобов'язання Васильківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області відповідача внести зміни до картки особового рахунку (інтегрованої картки) Приватного підприємства "КОМПАНІЯ ЕНЕРДЖИ" шляхом скасування запису про нарахування пені у сумі 34421,36 грн., - провадження у справі закрити.
Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на користь Приватного підприємства "КОМПАНІЯ ЕНЕРДЖИ" судові витрати у сумі 2436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) гривень.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Волков А.С.